Розділ 5. Чорне покривало.

Король Ейрон сидів в своєму кабінеті і тривожно постукуючи пальцями об стіл. Він майже не спав цієї ночі.

Старшій доньці стало погано і вони з дружиною провели багато годин біля її ліжка. Лікар повідомив, що це болотяна пропасниця, яка останнім часом лютує у місті. Але як ця зараза потрапила сюди, за добре захищені мури? Ліків від неї немає і уся надія на організм принцеси. Звісно, відвари та настройки різноманітних трав допоможуть швидше здолати хворобу і все буде гаразд.

Все має бути добре, а як по-іншому? Особливо тепер, коли залишилося так мало до здійснення заповітного бажання, і Валасія укладе довічний мир із Ворденом. Цей союз дуже важливий. Багатство його країни в поєднанні із військовою міццю Ггера—надійно закріпить їхні позиції на геополітичні карті всього континенту. Нарешті можна буде забути про цих лицемірів —ельфів та перестати плазувати перед їхнім королем, в пошуках підтримки. Разом вони будуть не переможні!

У двері постукали, це був слуга, який повідомив про прихід Першого радника. Серце короля не добре стислося і наказав впустити гостя.

—Ваша величність, вітаю! —Сильвер схилив голову і не чекаючи дозволу, присів на стілець. Ейрон помітив це свавілля, але промовчав. —Я чув, що принцеса Аріада захворіла?

—Легке нездужання, кілька днів і все буде гаразд.–намагаючись приховати хвилювання відповів чоловік, погладжуючи бороду, на якій, де-інде, проблискували сиві волосинки. –Доведеться перенести церемонію, думаю Ви, віднесетесь до цього з розумінням.

—Сумно чути такі вістки,передайте їй мої побажання видужати якомога швидше! –промовив гість, але чомусь не поспішав підводиться. –Є ще дещо, думаю це варто обговорити тут і зараз.

—Що ще? –здивовано запитав король, але вже за мить його слова зірвалися на крик і Ейрон скочив на ноги. —Я вчора, вночі, зайшов до доньки щоб пересвідчитись чи все з нею гаразд. А ти в її ліжку! Як ти посмів? Вона моя дочка!—добрячий удар кулаком в щелепу, змусив дракона відкинути голову назад. Той задумливо потер постраждале місце і усміхнувся.

—Ейроне, —промовив Сильвер продовжуючи сидіти на своєму місці, —ми з тобою знайомі давно,тому я приймаю цей удар, як належне.  Повір— ціную цю дружбу. Твоєї доньки я не збезчестив і маю щодо неї  благородні наміри. Та чи був ти чесний із нею? Називаєш її донькою і примушуєш жити в тісній комірці. Це вчинок  не гідний короля! 

Не чекаючи відповіді, Сильвер вийшов із кабінету, бо не бажав продовжувати розмову і вдавати благородство. Йому набридли всі ці інтриги та плітки. Він надто довго варився в усьому цьому, час відпочити. І дійсно, як тільки повернеться то попросить брата звільнити себе із служби. Забере Аделію з собою, а там в глушині, на самому краю земель, час покаже чи зможе вона прийняти його почуття. А до того часу, Сильвер бодай спробує вберегти дівчину так, як не зумів, свого часу, вберегти її матір.

***

Коли прокинулася, мого нічного і не очікуваного візитера, вже не було. Зім'ята подушка була німим свідком і безперечним доказом, що це був не сон. Усю ніч, я боячись поворухнутися, і тим самим накликати ще якесь невдоволення, про спала в одній позі від чого руки та ноги страшенно затекли. М'язи дико боліли, насилу вдалося поворушити шиєю, спробувала перевернутися на спину і тут же голосно застогнала.На мій зойк прибігла Мойра. Вигляд в неї був не дуже, мабуть, всю ніч просиділа під дверима.

–Що з тобою? –її погляд швидко метнувся по мені в пошуках чи то травми чи ще чогось.Запевнивши подругу у власній цілісності, попросила допомогти підвестися. —Невже це правда?

Очі, кольору грозового неба,  зблиснули та хитра усмішка розповзлася на обличчі. Вона підхопила мене за спину і рвучко посадила  на ліжку. Відчуття таке, наче вчора весь день важко працювала в полі.

—Яку правду ти маєш на увазі? –запитала я повзучи на чотирьох кінцівках до краю свого ложа, маючи за кінцеву мету піднятися з нього.

–Ну, про драконів всяке розповідають... –якось не охоче почала вона ставлячи мене на рівні ноги.

—Так, розповідай! —біль по всьому тілу  не додавав терпіння.

–Одна з служниць принцеси Аріади,розповідала на кухні, що приємно провела час з одним із свити Першого радника короля Ггера. –Мойра нахилилися до вуха і прошепотіла, —Вона розповідала все в подробицях і запевнила, що кращого коханця у неї ще не було. Але здатність ходити не втратила!

Тепер  дійшло, чому з мене сміялася і що то за правда була. Від сорому почервоніло все—не те що кінчики вух–а й ніс!

—Між нами нічого не було! –але запевняти її  після всього побаченого вчора було марною справою. —Клянусь, усім чим тільки можна!

—Ти серйозно? —здивувалася дівчина і аж присіла на стілець, що стояв впритул до стіни. –Ви просто спали?

—Ти ж всю ніч була тут? —вказала рукою на двері. Відповіддю був згідний, німий кивок її голови. –Чула якісь звуки? –на цей раз вона заперечливо захитала, —Питання є?

—А чому в тебе такий вигляд? —стурбованість бриніла в інтонації її голосу.

–Відверто кажучи, я боюся його до чортиків... –від згаданих переживань аж здригнулася усім тілом. Пам'ять була ще надто свіжою.

–А може, ти просто пізнала любов дорослого чоловіка, ще й дракона? —не знаючи що відповісти лиш знизила плечима, —От тільки чи готова до цього?

Питання змусило мене задуматися. Мойра мала рацію. Якщо слова  Сильвера були цілком серйозними і він взмозі вплинути на мою подальшу долю, наслідків не уникнути. Такий приховувати свої наміри дійсно не буде, і тоді від косих поглядів та пересудів нікуди не дінешся.

—Це приніс один з його людей, такий милий юнак, –промовила дівчина простягуючи не малий згорток тканини.—Просив передати, що  лорд відмови не прийме.

Вражена несподіваним подарунком, по-черзі переводила спантеличений погляд з подруги на пакунок. В середині виявився цілий скарб, що складався із сукні, черевиків, та неймовірно красивого комплекту дорогоцінностей,а ще маленька записка. Тремтячими пальцями взяла папірець і розгорнула.