Розділ 20. Домашні справи.

Хотілось померти, тільки не прокидатися поруч із ним. В кімнаті було холодно, ніхто не підтримував багаття в каміні, ніхто із слуг не посмів ввійти. Нерозплющуючи очей, скрутившись калачиком, лежала і чекала своєї долі. Вперше в житиі відчувала таку немічність, безвихідь. 

Ггер заворушився, судячи з скрипу ліжка, він сів, знову якийсь шурхіт і... обережно вкрив мене ковдрою. Чмокнув у скроню та пішов. 

Полегшено видихнула, здається не дихала кілька останніх хвилин, та нарешті розплючила очі. За вікном світанок. Та око не милує зелений пейзаж Валасії, а лиш похмурість та суворість Вордену. 

Загорнувшись у ковдру підвелась і підійшла до дзеркала. 

—Ваша Світлість, —звернулась до власного відображення, що не радувало. Очі червоні, запалені від сліз, ніс розпух,губа теж ,хоча чекала на  більш сумну картину. Рваних ран немає, вже добре. —вам краще залишитись сьогодні в своїх покоях.

Ага і не давати підданим свіжою порції для пліток.А ще не хоччу бачити їхні допитливі погляди.Власне,ми подружжя і колись це мало статися.Подумки готувала себе до цього ще кілька місяців тому,коли прямувала сюди під наглядом герцога Добура,але реальність внесла свої корективи.Жодної романтики,тільки людська пиха та образа.Не знала,що дракони так різко реагують.Але на ,що сподівалась ?Забрала в нього улюблену іграшку,ну ж не пальцем йому накивати?Ох, Аделіє!Тут би радіти ,що не стер на попіл,а ти вже шукаєш спосіб помститися.

Маю признатися,що дійсно цього хотіла,усім серцем.Він скривдив мене,взяв силою.Та чи смію перечити королю-дракону?Ні,не зараз.Варто зачекати,набратися сил,наростити собі панцир і тільки тоді кинути виклик. 

Можливо це лишень хвилинний порив, образа маленької дівчинки, яка скуштувала дорослого та суворо життя? 

Краще одягнуся та привелу до ладу. Це має допомогти. Сьогодні віддала свій вибір закритій темно-зеленій сукні, як спомину про дім, оздобленій вишивкою у вигляді чорних листкіа плюща. Серед шпильок для волося знайшлася, дуже схожа за тематикою, одна гарненька із смарагдів. Короткі чобітки із замші приємно зігріли ноги. 

Довелося попросити Мойру щоб прислала когось із слуг розпалити камін. Її сташенно непокоїв мій стан, але мені влалося таки запевнити, що руки-ноги і голова цілі. А душа? 

Вона зрештою заспокоїлася і під приємне потріскування дров, я пила трав'яний, за словами подруги, заспокійливий чай. Танець язиків полум'я заворожував, вводячи в дивний стан, дуже схожий на гіпноз. 

Та мабуть, моєму самотньому існуванню та гіркому оплакуванню своєї долі, сьогодні не судилося здійснитися. Хтось наполегливо стукав у двері. 

—Заходьте! –якомога владніше мовила я, а сама молилася щоб це буа хтось із своїх. Не пощастило. 

На порозі, переминаючись з ноги на ногу, як і минулого разу, стояв наш скарбничий лорд Флаут. В його руках була та сама товста книга, спить з нею чи що? 

–Доброго ранку, моя королево! —і вклонився так низько, що ледь не дістав лобом підлоги. Бідолаха, ще гулю наб'є. Мене він відверто веселив у цьому строкатому жилеті та пишними рукавами сорочки. На цьому шикарному фоні його голова здавалась непропорційно маленькою. –Страшенно вибачаюсь за такий ранній візит, але в мене зібралось чимало важливих і невідкладних справ, що потребують негайного рішення. 

–Так в чому справа? –моєму подиву не було меж. Чого це Флаут сам заявився в мої покої? Він терпіти не може моєї присутності бо я завжди вимагаю грошей. –Йдіть до короля. 

—Тут така справа, —він зам'явся на півслові, —я саме від нього. Він повідомив, що від сьогоднішнього дня, усі ваші справи та починання, вести напряму з Вашою Величністю. Тобто, усією благодійністю, будівництвом шкіл, притулків та іншими внутрішньодержавними справами, Ви зможете керувати на власний розсуд. Ось наказ. –і простягнув білий аркуш з родовим гербом та печаткою короля, де акуратним почерком було все прописано. 

Моє обличчя витягнулося і спершу хотіла перепитати чи не почулось, але судячи з кислого обличчя мого співбесідника, все так. Ггер дає можливість власноруч розпоряджатися коштами. Такої свободи не було й в моєї мачухи. 

Чи це спроба відкупитись за вчорашнє? 

Наступної миті, опанувавши почуття, поцікавилася які ж є нагальні справи. Їх виявилось чимало. Не бажаючи поспішати, попросила відібрати найважливіші і залишити до вечора. 

–Але навіщо? —його чомусь роздратувало таке рішення. 

—Хочу детально прочитати. —люб'язно пояснила. 

—Вам потрібно лиш поставити підпис, —наполягав чоловік підсовуючи якісь документи.–і можете займатись своїми справами. 

Та я не відступилась і гучно закривши книгу, залишила її у себе. Лорд Флаут тільки міцно стис зуби і попрощався. Отже, щось приховує. Гаразд, розберусь. 

Весь день до самого вечора провела за читанням таких нудних, на перший погляд, та сухих документів. Але Віон хороший вчитель, найкращий, що був у мене, і навчив читати поміж слів. 

Хитрий і раціональний скарбник склав свої тексти таким чином, що я наче б то і маю владу, але нічого не вирішую.Ха!Мойра двічі направляла слуг у канцелярію за потрібними папірцями. Я сама переписала геть усе. Ні, не дозволю собою маніпулювати. 

І коли він вдруге за день стряв на моєму порозі, тільки довгі роки служби та здобута виправка, не дали видати обурення прямо в обличчя.