Не можу без тебе

Глава 10

Руслана

Тимур рухається класно, не причепишся. Очевидно, великий досвід зависання у нічних клубах. Рухи запальні і ця сліпуча посмішка чого тільки варта! Такий кумедний, безпосередній, хоч і крутий за всіма статтями. Коли поглядає у бік Софії — його рухи стають ще сексуальнішими. Слава богу, мене спокусити не намагається, Скіф запав на цю кирпату білявку, але іноді він торкається мене досить сміливо, потримати свої долоні на моїй дупі для нього взагалі не проблема.

І тільки-но заграла одна з моїх улюблених пісень, під неї лише повільно і лише чуттєво, як Тимур раптом напружився, знову повернувши голову у бік об'єкта свого бажання.

— Нічого собі, — бурмотить і чорні брови здивовано повзуть на чоло. Ну, як тут не подивитися! Мені також цікаво, що там відбувається. Виявляється, Данило, взявши сестру за руку, веде її на танцмайданчик.

— Що тут дивного? Ольшанський вирішив потанцювати із сестрою.

— Крихітко, та бачиш вираз його обличчя? — кидає Тимур. — Він тягне її для обміну! Яка жертва з його боку! — єхидно хмикає. — Поняття не маю, що ти з ним зробила, але продовжуй у тому ж дусі!

— Скіфе, друже, потанцюєш з моєю сестрою? Вона передумала і хоче трохи потоптатися поряд з тобою, — Данило буквально всовує до рук Тимура свою сестру і хапає мене. — Упевнений, ти за мною сумувала.

— Дико! Ці кілька хвилин здалися мені вічністю, — з зухвалим пирханням оббиваю його за шию, адже танець повільний. Але навіть для медляка Данило притискає мене занадто сильно. — Не треба тримати мене як спійманий м'яч, не втечу. Покажи мені краще, як містер Ідеальність вміє танцювати, — посміхаюся, закусивши губу, тому що Данило скорчив таку виразну мармизу, стільки в ній емоцій і деякі з них мені ще доведеться розгадати. Але красунчик відсторонився, ніжно взяв мене за руку, другу поклав на талію, глянув у вічі і ... занурив мене в чуттєвість. Тому що танцювати з Данилом — це зовсім інше. Кожен рух, дотик і погляд намагнічені, між нами проносяться такі гарячі імпульси, що мурашки — це вже пройдений етап. Голова паморочиться, як завжди, під такими його поглядами забуваю дихати, але мені подобається те, що зі мною відбувається. Подобається відчувати себе бажаною. Хоча має лякати. Але цей удав-спокусник розуміє, що я не кролик, що кактус йому проковтнути буде значно складніше. Данило офігенно танцює, хоч би як банально звучало це слово. І не важливо повільний танець чи швидкий, його рухи та харизма беруть у полон. Він уміє, він розуміється, а не смикається як попало, він кайфує. …І не відходить від мене вже двадцять хвилин.

Нарешті, киває у бік столів, бере за руку і веде за собою.

— Тут хоч можна нормально чути одне одного. Хочеш перекусити? — вчасно підхоплює мене, бо я примудрилася незграбно спіткнутися. Високі підбори це все-таки не моє, без звички ноги втомилися, от би зняти і походити по траві босоніж.

— Не хочу їсти, тільки пити, — хитаю головою, заправляючи волосся за вухо і Данило простежив за цим рухом таким жадібним поглядом наче я відібрала в нього це право. — Ти сьогодні якийсь дивний.

— Ти теж помітила? А мені здалося, що це тільки я себе не впізнаю, — хмикає, простягаючи мені склянку води. — Ти тільки подивись на нього, який навіжений і нахабний тип, — простеживши за його поглядом, не можу стримати хихикання. Тимур пішов у відрив. Танцює навколо Соні вже якісь ритуальні танці, тільки бубна не вистачає.

— Зате їй з ним весело.

— Не зрозумів, дівчино, а що це за заздрість у вас у голосі? — Торкнувшись пальцями мого підборіддя, змушує на нього подивитися. — Кактусе, тобі що зі мною не весело?

— Данило Владиславовичу, ти ще пам'ятаєш казки? — Як тільки я опиняюся до нього дуже близько, він вже машинально притискає мене до себе.

— Уяви собі пам'ятаю, я починаю їх розповідати дівчатам, коли компліменти і локшина не діють, — пропалює мене своїм глузливим поглядом.

— Смішно. Дві години тому мені здавалося, що я Попелюшка, а виявилося Червона Шапочка, а ти вовчара. «Данило, навіщо тобі такі гарні очі? Щоб зачаровувати. А навіщо тобі такі сильні руки та чуттєві губи? Щоб упіймати тебе і зжерти». Отак ти на мене дивишся.

— А не треба було одягати таку сукню. …От дідько! Не обертайся, сюди йде Ольга, — Данило сердито підтискає губи і від його грайливого настрою не залишилося й сліду.

— Руслано, ми збираємось додому, Аліні стало погано, поїхали з нами, — тітка не пропонує, вона наполягає, ледве стримуючи в голосі роздратування. Адже Данило продовжує мене обіймати в неї на очах. І я з цього приводу не зловтішаюся, навпаки, в душі знову розливається гіркота і з'являється блок, хочеться вивільнитися з хватки його міцних рук. …Бо її він теж колись так обіймав.

— Я сам потім відвезу Руслану, тож не варто переживати, — сухо відповідає Данило, відчувши, як я сіпнулася. Навіть рота не встигла розкрити, а він вже все вирішив. Хоча я і не горю бажанням повертатися додому в їхній компанії.

— Так, я, мабуть, ще затримаюся, — відповідаю, а вона навмисне не дає мені зловити її погляд. — Передай, Аліні, що я їй співчуваю, — напевно, знову голова розболілася, останнім часом Алька часто скаржиться на мігрень.   

Ольга більше не вимовила жодного слова, розвернулася та пішла. Поганий знак. Моя тітка рідко сердиться, і зараз мені здається, що вона в люті.

— Скажу тобі про це востаннє, — різко скидаю погляд, бо голос у Данила аж надто жорсткий. — Зараз, з тобою, все інакше. Хочу, щоб ти чітко розуміла, що є різниця і вона велика, коли ти зустрічаєшся з жінкою заради сексу, і коли тобі зносить дах і ти поводишся, наче закоханий ідіот поряд із дівчиною, яка тобі подобається, бо ти хочеш бути з нею не тільки заради сексу. Я зрозуміло пояснив? Досить вже проводити паралелі!

— Закоханий ідіот? Ти? — Він що мені зараз відкрито натякнув?

— Русь, ти справді хочеш тут затриматися? — Данило ніби розчарований такою перспективою. — У мене є краща ідея.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше