2 глава

- До речі, ось він. - показує Віка.
  Недалеко від 10-Б класу, в якому навчається Аліса, стояв високий мужній хлопець. Одягнений у чорні штани та просту білу футболку, під якою виднілися м'язи, він притягував не один погляд, однак ніхто не наважувався підійти. 
  Підлітки часто соромляться. Їм важко спитати зупинку в автобусі чи попросити про щось когось із дорослих. Аліса ніколи не розуміла таких людей. Для неї це не було проблемою, тому вона без вагань пішла знайомитись з новеньким. Той стояв, опустивши голову, і гортав стрічку в Інстаграмі.
- Хей! Ти новенький? Чому не підходиш до класу? - запитала Аліса хлопця.
- Навіщо? - підняв голову новоспечений однокласник і з докором запитав, поглянувши прямо в очі дівчині. Аліса не відвела погляд і вперто дивилася  в вічі. Гострі риси обличчя, зелені глибокі сумні очі, чимось схожі на смарагди чи хвойний ліс у літню пору, у які можна довго дивитися, не відводячи погляд. "Дівчата казали правду. Справжній красень!" - промайнула думка в голові дівчини. Вона вже загубила плин часу, поки дивилася на хлопця. 
- Так навіщо? - знову запитав новенький.
- Навіщо? - оговталася Аліса. - Щоб завести друзів чи познайомитись принаймні...
- Дякую за турботу і увагу до моєї персони, однак мене таке не цікавить. Іди гуляй, дівчинко! - відрізав парубок.
- Це хто тут дівчинка?! Ми ж одного віку! Та пішов ти. - розгнівано сказала Аліса і наступила свої  брови. Вона хотіла ще щось сказати, проте в голову більше нічого не приходило. 
- От і панькайся з тими новенькими. Ще раз мене попросять бути старостою. - тихо пробурмотіла дівчина. "Все більше ніякої дружелюбності!" - подумала вона. Кинувши ще один гнівний погляд на хлопця, розвернулася і як справжня розчарована стерва(іноді Аліса думає, що так вона виглядає круто)махнула копною волосся і пішла. Своєї цілі - знайомства вона не досягла, проте зненавидіти новенького встигла. Парубок зацікавлено дивився у даль на дівчину. 
Аліса повернулася до дівчат. 
- Судячи по твоєму злому обличчю, знайомство пройшло не дуже. - захихотіла Наталя.
- Це не смішно. Можливо він і симпатичний, але ніхто не дозволяв йому так поводитись. - відповіла Аліса.
- Ну, якщо чесно, то кожна людина має право на волевиявлення. Тому поводитись він може так як хоче. - заключила Віка.
- Ой, Віко, твоє правознавство скоро мене доконає. - сказала Аліса. - Я ж, хотіла як краще, а вийшло... Вийшло як завжди. - похнюпилась дівчина.
- Ну-ну, не сумуй. Значить він не хоче спілкуватися, можливо в нього є свої причини так себе поводити. - підбадьорила подругу Наталя.
- Можливо. - підвела підсумок Аліса.
- О, дівчата, в мене є гарна ідея! - викрикнула Віка. - Давайте сьогодні відмітимо початок навчання у нашому улюбленому кафе?
- А давайте! Я не проти. Ти як, Алісо? Згодна?
- Згодна.
Лінійка вже закінчилась і учні розійшлися по класах. Наталя сіла з Вікою, як і в минулому році на третій парті. Аліса раніше сиділа поруч з подружками на другій парті з однокласницею, але та переїхала в інше місто. Алісі прийшлось сидіти одній. Новенького поки на горизонті було не видно. Можливо він у  паралельному класі? Це було б дуже добре, якщо він і справді у ньому опинився. Тому що, вільне місце лише поруч з Алісою. Анна Василівна - класний керівник 10-Б класу, а також вчителька зарубіжної літератури  була у дуже піднесеному настрої:
- Вітаю з початком нового навчального року, шановні десятикласники! З ще одним роком вашого шкільного веселого, романтичного життя! Не забувайте, що через рік ви вже будете в 11 класі і з підготовкою до ЗНО не потрібно зволікати. 
Усі важко зітхнули. Потрібно вже готуватися. 
- До речі, у нас новенький. Марк заходь. - покликала Анна Василівна новенького. - Що ж, представся.
"Який жах! Він все ж опинився у 10-Б." - пронеслося в думках у Аліси.
- Привіт! Мене звати Марк Гора. Я переїхав до вас із Харкова. Прошу любити й жалувати. - сказав Марк. Всі дівчата почали перешіптуватись і відправляти посмішки красунчику. Зрозуміло, що він їм сподобався. Аліса лиш фиркнула. 
- Добре сідай. Ось, є вільне місце біля Аліси. До речі, так як ви сіли зараз, так ви і будете сидіти до кінця року. - сказала Анна Василівна. Учениці 10-Б злобно глянули на Алісу, хоч вона і не винна, що біля неї вільне місце.              Переглядуючись з дівчатами, Аліса й не помітила, як швидко й безшумно до неї дійшов  і сів поруч Марк. Анна Василівна швидко перевела розмову в інше русло і почала говорити на інші теми. Спитала як хто провів літо і т. д. Коли Аліса повернулася до сусіднього місця, то злякалася від несподіванки:
- О, Господи, боже мій! - від шоку й переляку вона аж здригнулась.
- Мені звичайно дуже приємно, однак я звичайний хлопець. Звикай, Алісо. Тепер так буде кожен день. - зі злою посмішкою і холодним голосом промовив Марк, єхидно виділивши її ім'я. 
- Надіюсь, що цей рік пролетить дуже швидко, і ми не зрозуміти як швидко він пролетів. - прийняла його виклик Аліса. На жаль, якби не було складно Анна Василівна у таких ситуаціях, як взаємна неприязнь, ніколи дітей не пересаджувала, такі у неї були правила. Вона вважала, що так діти вчаться комунікації і вмінню йти на компроміс.
- Не переживай, я ні з ким не спілкуюсь і з тобою не буду, лиш не чіпай мене без діла. Тоді і я тебе не буду. - сказав Марк, поглянувши в горіхові очі дівчини. 
- Це погроза?
- Вирішуй так, як вважаєш потрібним. Повторюю для особливо обдарованих, не чіпай мене без діла і тобі буде добре. - сказав ще раз. Аліса лиш закотила й цикнула.
- Ще раз так цикнеш й тобі буде погано. - Марк підняв підборіддя дівчини й знову задивився у її очі. Аліса витримала його погляд.
- Ми в класі, відпусти. Кажеш не чіпай, а сам чіпаєш. Не чесно. А ще, зараз урок іде. - сказала Аліса. Хлопець не міг відвести очей від дівчини, проте від цих слів швидко оговтався й забрав руку.
- Хто буде старостою в цьому році? - донеслося з класу.
- Напевно знову Аліса. Алісо ти ж не проти? - запитала вчитель.
- Ні, не проти. - відповіла Аліса, не розуміючи що знову погодилась робити важку роботу. Однокласники полегшено видихнули.
- А щоб швидше звикнути до школи і адаптуватись, помічником старости буде Марк. Тож вирішили, староста Аліса і помічник старости Марк. - Аліса прокинулась від анабіозу і в шоці глянула на Марка, той лиш відвернувся. "І як тепер з ним ужитися?"- подумала Аліса.