Не інертна я

Побач себе

Присвячується кожному, хто відчуває, що життя – прекрасний політ поміж блискавок і злив.

Людина і море. Людина і її душа.

У кожному з нас бушує море емоцій,

море радості та страху.

ПРОЛОГ

     Емоції наповнюють тіло, страх тримає серце у полоні, а радість та віра осяюють нашу душу. Є ти, є я. Кожен бореться за місце під сонцем, борись і ти. Мрії мерехтять тим, хто їх жадає; ідеї збуваються у тих, хто прокидається зранку і відчиняє двері світові, собі; звуки перетворюються у повітрі в слова, коли є що сказати планеті.

     Мої слова тобі…тримай.

◄II►

2

     Вечір має свою чарівність, будинки одягають чорний оксамит. Когось чекають вдома, що разу виглядаючи у вікно. 

     Ніч має не тільки темний колір, у неї своя загадкова мелодія. Десь чується самотній лай собаки, а у траві лунає весела бесіда комах.

     Потяг прямує в далечінь, відбиваючи барабанну мелодію колії. У кожної ночі своя історія.

◄III►

3

     Немає розумних або не розумних…щастя, то не в цьому. Ви можете не знати всі столиці світу, а бути то по-справжньому щасливими.

     У кожного своє, для когось щось байдужість, а хтось від цього загорається як полум’я. Не треба думати, що всі мають знати те, що і ти, а ти натомість знати те, що інші. Я маю свій присмак повітря і дорога в мене своя. Кожен сам для себе обирає вершину.

    Це мій хаос, коли посеред ночі мені в голову лізуть питання і я складаю свої теорії. Це моє, воно робить мене живим, і цей момент задоволених емоцій. У кожного свій танець і він є неповторним.

◄IV►

4

    Звідки ти і якого ти роду. Про що оповідають твої очі? Ми зіткані з минулого, з усіх країв світу.

     У мені живе кожна нація, але серце належить одній. Ти увібрав у себе сотні імен, кожна частинка тебе – пам’ять про когось.

    Людина вершина всієї поезії, початок будь-якої мелодії, вона прекрасніше моменту життя на картині. Ти є світ і сонце сходить в тобі.

◄V►

5

     Хто ми? Уривки чогось, вкрадені шматки паперу… Як часто ми зводимо себе на п’єдестал, але чи варті ми цієї честі!? Ти є стержень чи просто пелюсток на вітру, який постійно мається в сторони?

     Істина змінюється істиною, і її вже немає, а може і не було. Тобі сподобалась книга, але про що історія? Вона дає осмислити щось, але ти маєш бути набагато глибше неї.

     Ти не такий як інші? І все…ми одягаємо маску, сміємось над дивними жартами, а в душі, то бридко. Боїтесь самотності? Я вас здивую! Ви будете самотні і серед сотень людей поки не знайдете своє.

     Бійтесь бути ніким, не прожити життя, а так просто запланувати і не дивуватись. Бійтесь бути холодними і не пульсувати…світ занадто живий, щоб бути до нього байдужим. Бійтесь в середині бути черствими, бути ніким…про таких не згадають. Псевдо істини змінюються, а ти залишайся вічним.

◄VI►

6

     Ми  в темряві ліхтарі.

     Знаєте, всі ці переживання, що друзі, родичі нас не зрозуміють і ля ля ля. І ти підлаштовуєшся під інших, бо твої інтереси нікому не треба.

     Мене не розуміють? Мене двієчницею в школі не розуміли і культурологом в Університеті культури. Знай, ти просто не подобаєшся людині. І вся ця біда з самотністю, ой, передавилась і пішла далі, ну і по дорозі не забуть викинути людей, які тягнуть тебе донизу зі своєю «геніальною» філософією життя.

     Ніколи в житті не підлаштовуйтесь під інших, не занижуйте планку, бо хтось у вас не вірить. У вас різні полюси та вершини. Нехай такі люди не займають чуже місце в твоєму житті. Ассоль теж вважали божевільною, а її мрія – пурпурові відрила? Та, взагалі фантастика! Але ж то Артур Грін приплив! І всі ці балачки: «всі так живуть…так треба…ти маєш!». Я знаю, що я маю! По-перше, не калічити своє життя через чиїсь правила; по-друге, Конституцію України я читала, свої права знаю. Не переживайте, кримінальний кодекс і податковий теж прочитаю. Кінець.

◄VII►

7

     Ми думали, що школа буде тягнутися вічність, але вона закінчилась. Ми так хотіли отримати диплом і стати кимось, скільки мрій, сподівань…

     Хтось каже, що школа, університет ламають людину. Е ні, вони виховують. Усі ці статуси, попити, пропозиції…ми все це проходимо там.

     Ти сам маєш бути голодним до знань. Вчителі та викладачі є різні, але всі вони вчать…

     Може для когось диплом і папірець, але для мене це ще одна вершина до сходження на більш вищі, і кожного разу ми будемо ламати стелі, відкривати двері там де їх не було.

◄VIII►

8

     Може ми як сніг? Розтанемо, і всі наші обіцянки серед бурі зникнуть як тільки настане тепло. Не обіцяйте навічно, не обіцяйте назавжди. Завтра новий день. Майте звичку казати: «я постараюсь» або «якщо буде змога». Невинно кинуті слова колись, стануть повинністю завтра, бо ти ж обіцяв.



Альона

Відредаговано: 25.05.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись