Глава 7 (1) від 23.06

Тальяна сміливо зустріла ворожі погляди конкурсанток і відповіла ще більш кровожерливим поглядом. Дівчатка прикидають, чи варто з нею рахуватися? Можливо, розмірковують, чи зможуть впоратися з однією наставницею цілим гуртом? Ну-ну, не знають, з ким зв'язалися! Таль, користуючись тим, що вся увага зараз була звернена на неї, всміхнулася посмішкою хижачки і промовила:

– Дякую пану герцогу за неабияку довіру! Повірте, лере Реністер, ви назавжди запам'ятаєте цей знаменний день, коли доручили мені таку почесну місію.

Судячи з виразу його обличчя, іншої реакції від неї він і не очікував. І що це за драконище такий?! Подобається зачіпати беззахисну дівчину? Гаразд, щодо беззахисності це бабуся надвоє сказала. Таль за себе постояти вміла, але протистояти члену королівської сім'ї та представнику наймогутнішого роду зовсім не те саме, ніж рядовому дракону, нехай і аристократу. У нього і сила, і статус... і характер гірше не знайдеш.

– Так, наймиліші лери, – тим часом продовжила вона, перевівши погляд із задоволеного обличчя бастарда на різнобарвний натовп наречених, – саме я буду вашою незмінною супутницею весь цей час. Щоб із честю пройти випробування та увійти до драконячих родин, доведеться чимало попрацювати. Тож готуйтеся, спуску не дам нікому! – і підкріпила слова ще одним поглядом, який не віщував нічого доброго тим, хто тільки подумає ризикнути ставити їй перепони.

Здається, дівчата вразилися. У всякому разі, зашепотілися вони дуже жваво і косилися тепер на неї не тільки з ревнивою заздрістю чи несхваленням (кому приємно, коли приставляють цербера, який стежитиме за кожним кроком?!), але й і з побоюванням. Отож-бо й воно! Хоча, зізнатися чесно, Тальяна зараз блефувала. Вона чудово розуміла, що впоратися з цілою купою жіночої підступності буде непросто, їх сила в кількості, але виходу не було, та й завойовувати авторитет потрібно з перших секунд, інакше їй точно сядуть на голову.