Глава 7 (4) від 24.06

Таль машинально відступила на крок і притиснула до грудей блокнот, наче могла відгородитися від нахабного аристократа. У принципі, вимоги в нього цілком адекватні, але чомусь відчувався в його проханні якийсь підступ. А раптом... Виникла необґрунтована думка, що герцог може якось завадити чи щось зробити, щоб вона зганьбилася під час цієї перевірки. Навіщо це йому? Хто знає?! Але черв'ячок сумніву разом із недовірою продовжували поїдати зсередини. Проте вона розправила плечі, не бажаючи показувати чоловікові, наскільки стривожили її його слова.

– Добре, – промовила незворушно і, сховавши блокнот у кишеню мантії, начарувала собі ілюзорного партнера, який відразу галантно їй вклонився і запропонував руку.

– Ви, мабуть, не зовсім вірно витлумачили моє прохання, леро Діманж, – бастард рухом руки розвіяв ілюзію. Ех, а Тальяна так старалася, он який симпатичний молодий чоловік вийшов. – Якщо я кажу, що ви маєте продемонструвати мені ваше мистецтво, то ви маєте продемонструвати його саме МЕНІ. Розумієте? – і у свою чергу простягнув руку. – Я повинен особисто оцінити, наскільки ви вправні і чи достатньо кваліфіковані, щоб навчати інших.

Так он що йому треба... Ні, ну це ні в які рамки! Бач, чого надумав. З огидою подивившись на простягнуту долоню, дівчина відступила ще на крок. Вона і так терпіти не могла всіх цих лускатих самців, а цього конкретного і зовсім внесла в особистий чорний список.

– Гадаю, вам краще спостерігати, – твердо сказала вона. – Так ви зможете побачити всю картину та…

– Леро Діманж, – у жовтих очах дракона на мить майнуло щось звіряче. – Що саме з моїх слів ви не зрозуміли? Або ж... існує якась вагома причина, через яку ви не хочете продемонструвати мені ваші вміння? Може, вам є що приховувати? – і наблизився на крок, скануючи поглядом.

– Мені? – у неї частіше забилося серце. Довелося докласти зусиль, аби залишитися на місці і не піддатися бажанню бігти з усіх ніг, видавши себе з головою. – Нічого, абсолютно.

– Тоді в чому ж річ? – він примружився. – Я тут для того, щоб відбір пройшов без жодних перешкод. Якщо ви не в змозі виконати таку дещицю як кілька па, то, боюсь, вам не місце серед викладачів академії. Тільки наставниць-невміх мені й не вистачало для повної радості.

– Я не невміха! – обурилася вона. Занадто емоційно, надто поспішно. Здавалося, він тільки цього й чекав.

– Тоді прошу, – його рука все ще була простягнута в запрошуючому жесті. – Доведіть це на практиці.