Глава 9 (5) від 05.07

– Анітрохи не сумніваюся, – його усмішка стала ширшою. – Ви дуже непередбачувана юна лера, це ще одна з причин, через які я вас запросив.

– Та невже?!

– І, звичайно, ваш специфічний статус теж дуже цікавий, – тим часом продовжив він, огинаючи одну з танцюючих пар. – Танцювати не просто з конкурсанткою, а водночас із однією з наставниць... Знаєте, є в цьому щось заборонене.

«Он як?! Заборонений плід солодкий? Ну, не на твій роток цей плід, не на твій!»

З такими бойовими думками Тальяна підійшла до бастарда, який сховався в одній із ніш. Здається, його стомили томні погляди, які раз у раз кидали на нього наречеі, і він вирішив трохи перепочити від зайвої жіночої уваги. Дівчина була рада, що лер Ніколас вважав своїм обов'язком її супроводжувати і не залишив наодинці з Реністером.

– Смію сподіватися, тепер ви задоволені моїми здібностями? – питання адресувалося герцогу, і довелося дуже постаратися, щоб у тоні не прослизнуло самовдоволення чи виклик. Дуже хотілося додати щось на кшталт «Я ж вам казала!» або «А ви ще сумнівалися?».

– На сьогодні так. Але наступного разу я обов'язково випробуваю їх на практиці, – з обіцянкою в голосі промовив брюнет.

Чудова перспектива, нічого не скажеш!

– Якщо перевірку закінчено, то я, мабуть, повернуся до своїх обов'язків... – почала вона.

– Повернетеся, повернетеся, але тільки тоді, коли Я вам скажу, – тон герцога змусив завмерти на місці. – Мені ж не почулося? Здається, ви щойно казали щось невтішне про драконів...

Ну нічого собі! Ось це в нього слух, якщо з такої відстані розібрав, про що вони розмовляли з бароном. Хоча, може, справа зовсім не в звіриному чуйному слуху, а в якомусь заклинанні, що підслуховує? Реністеру нічого не варто поставити Таль на прослуховування, адже він обіцяв, що за нею спостерігатиме.

Тальяна інстинктивно присунулася ближче до барона, ніби шукаючи захисту, але потім зупинила себе. Ото вже сміх! Завжди розраховувала лише на свої сили, а тепер зовсім розбалувалася.