Глава 10 (7) від 13.07

Від звуків цього низького і трохи сипловатого чоловічого голосу серце Тальяни стиснулося, а по тілу пройшло раптове тремтіння. Ефект несподіванки спрацював проти неї, і дівчина ледь не піддала додатковий потік чарів, що дійсно загрожувало б катастрофічними наслідками.

– Спокійніше! – потік чужої сили втримав її руку, не дав виплеснутися зайвій енергії. – Якщо вже беретеся за такі небезпечні чари, то хоча б умійте тримати себе в руках і будьте готові до непередбачуваних ситуацій.

У повній розгубленості Таль подивилася на прибульця, що раптово з'явився в її оселі, паралельно насилу утримуючи непокірну магію. Звідки він узявся? Як тут опинився? І чи давно за нею спостерігає? Напруження моменту разом зі швидко зростаючою панікою погрожували пустити прахом самовладання, яке було останнім бар'єром, що дозволяв хоч якось тримати себе в руках. Енергію незнайомець випромінював шалену, саме вона зараз утримувала від необачних дій і не давала відпустити чари, хоча руки дівчини тремтіли, а коліна були готові підігнутися не тільки від слабкості, а й від наказового погляду, яким майже прибив її до місця нічний гість.

За кілька кроків від Тальяни стояв високий широкоплечий чоловік, одягнений у все чорне, і це виявився зовсім не парадний костюм, а переперезані шкіряними ременями легкі обладунки, на які був накинутий чорний плащ. Не придворний позер, а воїн, що повернувся з війни, ось хто був перед нею. Однак його вбрання вона відзначила лише краєм свідомості, тому що основну її увагу зайняла чорна маска, стилізована під драконячу морду, яка повністю приховувала голову та шию незнайомця, не даючи й шансу розгледіти його обличчя. Та й взагалі, у чоловіка не було видно жодної непокритої ділянки шкіри, навіть на руках були рукавички.

«Прокажений!» – виникла перша думка, що віддавала Середньовіччям.

«Проклятий!» – заперечив внутрішній голос, і хвиля жаху піднялася від грудей і поширилася по всьому тілу, вторячи кожному удару серця.