Глава 12 (1) від 20.07 (1)

Поки Таль після злиття приходила до тями, звикаючи до нових відчуттів і намагаючись споріднитися з артефактом, який тепер став частиною неї самої, дракон завершив ритуал та розвіяв непотрібний вже щит. Магічні завихрення згасли, потріскування магії змовкло, залишилися лише зовнішні наслідки минулого дійства. Частина кімнати, що знаходилася всередині щита, була в повному хаосі, як після розгрому, настільки відчутні магічні потоки там вирували ще зовсім недавно. Речі розкидані, книги розхристані й ґрунтовно пошарпані.

Дісталося й території, що розташовувалася за щитом. Через ті проломи, які в ньому виникли, магічні потоки вирвалися назовні і теж навели шереху: ліжко в безладі, ніби там хтось влаштував бої подушками (ну, чи інтим-марафон), фіранка на вікні наполовину зірвана, нічна сорочка, що до цього висіла на стільці, лежить на підлозі мальовничою пом'ятою калюжкою, а сам стілець перевернутий... Ох, а це означає, що зараз сюди збіжаться як мінімум наставниці і якнайбільше з'явиться Реністер, щоб особисто проінспектувати проблемну викладачку.

Але набагато страшнішим за герцога був інший дракон, який тепер знав секрет Тальяни і знаходився далеко не в найрайдужнішому настрої. Їй було страшно подумати, що могло статися, якби принц не втрутився і не заспокоїв непокірний артефакт. Але, з іншого боку, якби він не з'явився і не потривожив спокій Таль, можливо, вона все ж таки змогла б вдало провести ритуал? Тепер про це можна було лише гадати. Тальяну досі трусило після вторгнення в тіло чужорідної сили, драконячої сили, обгортаючої артефакт, яка зараз, дівчина гостро це відчувала, струмувала по жилах і наповнювала до країв. Хотілося позбавитися цих відчуттів, виштовхнути з себе чужу енергію, проте вона надійно угніздилася в новому вмістилищі та, судячи з усього, почала обживатися й освоюватися. Бути носієм чогось... Бр-р-р-р...