Глава 12 (3) від 21.07 (1)

Ну ні, відповідати за те, чого і в думках не було, Тальяна точно не збиралася! Хоча якщо її вирішать звинуватити у всіх смертних гріхах і стратити під шумок, у неї навряд чи дістане сил якось перешкодити цьому. Втім, здаватися без бою вона теж не збирається.

–  Я... не хотіла нікому нашкодити, –  видавила дівчина, на її думку, головне. –  Ні нареченим, ні тим паче королівській родині. Все сталося випадково...

– Що саме сталося випадково? –  з іронією уточнив принц. –  Ви випадково розклали приладдя для ритуалу? Чи випадково активували заклинання приховування? Чи випадково придбали заборонений артефакт? Або ж випадково згадали, що, виявляється, є тут чужинкою та це треба б якось виправити... і наскільки розумію, вже далеко не вперше?

Шах і мат. Контраргументи шукати безглуздо, треба зізнаватись і просити про поблажливість. За великим рахунком, вона опинилася в Тіріусі не з власної волі і покривати дядечка не планувала. Якщо все вийшло назовні, більше немає сенсу викручуватися. Так, її використовували, щоб підчепити могутнього драконячого чоловіка і підняти сім'ю Діманж, так, Таль зробила все, щоб цього уникнути і зірвати плани дядечка, так, їй довелося приховувати справжню сутність, щоб вижити в новому світі. Але, якщо так посудити, звинувачення в користі все ж таки краще, ніж у зраді та спробі змови.

–  Я не шпигунка і не змовниця... –  почала вона, але, здається, зробила тільки гірше, тому що погляд чоловіка став ще пронизливішим, він немов промацував її нутро, норовив зазирнути в душу. –  Якщо хочете, я можу принести в цьому магічну клятву, –  на думку не спало нічого більш дієвого.

–  Принесете, обов'язково принесете, –  повідомив він таким тоном, яким посилають на страту. – І не лише її...