Глава 16 (5) від 08.08 (1)

Луска продовжувала світитися, і дівчина не витримала, спробувала притягнути її магією. Нічого не вийшло, вогонь, що проходив по тілу, заважав сконцентруватися, сил вистачило лише на те, щоб пластинка трохи зависла в повітрі, а потім знову опустилася на стіл. Але головне Тальяна побачила: ця штуковина справді іскрилася енергією, яка потужними потоками виходила зсередини, ніби намагаючись вирватися назовні. А раптом Таль мала рацію і принц навмисно залишив лусочку, щоб та провела та проконтролювала процес покарання? Цілком собі правдоподібна версія.

У знеможенні відкинувшись на подушку, Таль прикрила очі, продовжуючи благати про полегшення... І воно прийшло! Проте лише зі сходом місцевого сонця. Здавалося, небесне світило поступово розвіяло ворожу силу, яка мучила і нещадно палила вогнем. А може, так воно й було? Як там розповідалося у деяких казках? Зійшло сонце та прогнало зло і так далі за текстом... Може, і з цим покаранням так само? Луска теж згасла і більше не подавала ознак життя.

Але що чекає на Тальяну при наступному заході сонця? Невже муки повернуться і знову катуватимуть до самого ранку? Втім, що там станеться з Таль до наступного ранку, вирішувати вже не їй, бо після опівночі до неї прийде нічний гість, від якого зараз залежить її подальша доля. І якщо раніше вона думала про цю зустріч із побоюванням, то тепер чекала з нетерпінням, щоб, нарешті, отримати відповіді хоча б на деякі свої питання і дізнатися, що ж це за покарання таке і як його позбутися (якщо, звичайно, це взагалі можна зробити).