Глава 17 (4) від 10.08

– Та що ти розумієш? – обурилася лера Сілус, яка до цього розмовляла щодо того, наскільки «ніякий» лер Ніколас. – Напевно у вашій глушині…

– Я, може, зростала і не в столиці, але на місці герцога ні на жодну з вас, базік, і не глянула б, – заявила Ліора, нітрохи не втрачаючи впевненості і викликавши схвальні вигуки у трьох дівчат, які були її особистою групою підтримки.

Так-с, якщо суперечку не припинити, то і до відкритого конфлікту недалеко. А найнеприємніше те, що Ястридж глухотою не страждає і чудово чує, як його назвали негідним нареченим, але, здається, пропускає ці висловлювання повз вуха. Чи то звик, чи то вони його справді не чіпають, спробуй зрозумій цього індивіда, який вічно посміхається (як вірно помітила лера Сілус).

– Слушна заява, леро Грінрідж, не глянув би, – зі звичною холоднокровністю сказав... Реністер власною персоною, здавалося б, виникнувши прямо з повітря. От уміють же ці дракони так підкрадатися, що ти помічаєш їх лише тоді, коли драпати вже пізно. – Одна з переваг драконячих наречених – вміння тримати рот на замку і не дратувати чоловіка пустими розмовами. Ви, драконячі обраниці, для іншого призначені...

Так, когось зараз поставили на місце. Ну і славно! Нема чого даремно язиками молоти. Втім, з появою герцога балаканина закономірно припинилася і до самого обіднього залу не відновлювалася, а обраниці, котрі кидали на пана розпорядника косі погляди, обмежувалися лише перешіптуваннями і збентеженим хихиканням. Загалом, якщо Таль думала, що після його суворих зауважень популярність Реністера в жіночому колективі різко зменшиться, то помилилася. Навпаки, дівчата (ну і як зрозуміти їхню логіку?!), здається, лише переконалися, що бастард напрочуд суворий, як вони собі й понавигадували, і настільки ж мужній, як їм мріялося.

– Не дивуйтеся, – шепнув Тальяні Ястридж, кивнувши на присмирілих дівчат, – з Рінгером завжди так: чим більше сердиться, тим сильніше подобається жінкам. Щиро кажучи, не розумію я вас... – зітхнув перебільшено засмучено. От актор!

Вони з шатеном замикали процесію, більше на них ніхто не дивився, тому Таль не бачила причин не продовжити розмову, проте суттєво знизила голос, щоб їхнє спілкування не було надбанням громадськості.