Глава 2

– Та кажи вже. Я навіть уявити собі не можу хто об'явився. – я неохоче відклала тарілку з мюслями і почала свою розповідь:

«Все почалося сьогодні. Я як завжди збиралася на побачення зі своїм новим бойфрендом Єгором. Він був мужнім, хоробрим, добрим, а головне – любив мене до нестями. Ну принаймні я собі так намалювала. А як на ділі я не знаю. Можливо він як і всі – полює на мої гроші. Але я в таке вірити відмовлялася, тому швидко згодилася сходити з ним на побачення. Чому? Бо через велику славу у нашому місті, я ніяк не знайшла своє справжнє кохання. Всі мої бойфренди виявлялися просто придурками, які полювали на мої гроші і майно. 
Ресторан він вибрав найпрестижніший у нашому місті. «Clouth Monet» – французька кухня. Не скажу що я її обожнювала, але готують там справді смачно. З усіма цими збирання ми, я вже опинилася в ресторані. Шикарний інтер'єр, гарне освітлення, чудовий персонал, швидке обслуговування. Начебто все добре, та ця атмосфера нагнітала. Цей Єгор взагалі виявився мовчазним, з нього слова потрібно кліщами витягати. Та і з смаком у нього не дуже добре. Та я вирішила закрити на це очі, лише задля спроби дізнатися людину зсередини. Та всі мої плани зіпсував Артур – мій екс- хлопець. Я помітно напружилась побачивши його. Ні ну це ж треба? Стільки закладів, але треба було припертися сюди. Так, головне не панікувати, не показувати свого страху. Та на місце страху, прийшла злість, коли я побачила на його пиці самовдоволену посмішку. Схоже він помітив мене і прямує прямо до нашого столику. А якого чорта? Що він тут забув, і що йому тут треба? Я швидко почала щось розпитувати у Єгора, аби він не помітив що ми сидимо мовчки. Він хоч і не зрозумів мене, та почав відповідати на запитання, які я вже забула. Мій погляд був прикутий до них. До Артура і його нової брюнетки. Він прямо помішаний на них чи що? Я ж теж виходить брюнетка. Я хмикнула. Запитаєте чому я так нервую? Бо у відносинах ми були майже рік, і все було добре, поки я не дізналася що він мені зрадив. І не повірите, з якоюсь шльондрою. А найголовніше! Він сказав що не кохав мене, і я була забавкою. Тоді моє серце розбилося, та я швидко забула цього козла. Таким як він, не місце у моєму серці.

–Ну привіт, Віточко. – от би стерти цю усмішку з його пики. Єгор ошелешено дивився на мене, не розуміючи що відбувається. Повірте, я теж не розумію що йому потрібно.

– Чого тобі, Артурчику? – якомога спокійніше сказала я.

–Прийшов подивитися, як ти поживаєш. – я б теж з великим задоволенням подивилася як живеш ти.

–Подивився? Йди геть.

–А чого це ти виганяєш мене? – моя злість уже на межі. Чого він вчепився? Я одним оком подивилася на Єгора, в пошуках підтримки, та схоже йому всеодно.

–Пішов геть. – процідила я через зуби.

–А що, твій джентельмен не захистить тебе? Чи то  ти вже з «такими», – він покрутив рукою, 
–зустрічаєшся. Ну зрозуміла? З голубими. – він відкрито насміхався з мене. Та що ж це за людина?!

–Ти геть глузд втратив? Чи може це ти з «такими» зустрічаєшся? А?

–Це краще ніж з тобою. –ні ну ви подивіться! Йому смішно. А мені не до сміху. Моя злість вибухнула.
Я востаннє подивилася на Єгора. Які ж мужики нерозуміючі.

–Та як ти смієш?! Та ти тут ніхто чуєш? – перейшла на крик я.

–Це я тут ніхто? Та це ти тут ніхто! Я тебе не чіпав, це ти до мене пристала.– Артур переможно посміхнувся, –Зізнайся, ця вся вистава, – він обвів рукою навколо, –зроблена для привертання моєї уваги? – він припідняв одну брову. І справді люди навколо дивилися виключно на нас. Чудова вистава, а як майстерно розіграв! Подайте Оскар за чудову роль придурка. Хоча, я сама вибухнула, і все висказала йому. Але хіба він не заслуговував на це?

Нуу гад! Ну я тобі ще покажу. Та ти й світу Божого бачити не будеш. Не знаєш з ким ще зв'язався. Ідіот!

Я схопила свою сумочку і швидким кроком покинула цей клятий ресторан. Ненавиджу! Ніколи більше не заявлюсь сюди. Все життя мені зіпсував, так ні, ще треба. Недорозважався. Ну нічого-нічого. Я тобі зіпсую все, та навіть більше. »

–Ну загалом ось так. – я розвела руками.

–Це жах! Та як він посмів! Ще й з черговою пасією прийшов. – обуренню Крісті не було меж.

–Тепер от думаю як йому напакостити. Є ідеї? – запитала я.

–Ні, немає. – вона розвела руками, –Хоча, – вона задумчиво потерла підборіддя, – Ми можемо привселюдно його опозорити, або зіпсувати йому побачення, все що нам угодно. Після цього випадку нам можна все. Але може облишити  його? Навіщо на нього витрачати час? – дійсно навіщо? Я ж можу просто проігнорувати його. Але ідея з його позором мені здавалось хорошою.

–Крісті, ти – геній! Я буду його ігнорувати.