11 (Ліс)

-Тепер можна і пошептатися! - промовила Соня, коли ми вдвох сиділи в моїй кімнаті.

- Якщо хочеш пошептатися, то треба йти в туалет! - пояснила я.

- А чого в туалет?

- Там камер немає! - менш голосно добавила я. - До того ж, я дізналися щодо Слави.

- В плані того, чи зраджує мені чи ні? Так що? - рохвилювалася Соня.

- Кинь цього придурка, збережеш своє життя.

- Так він мене зраджує? - заохала та.

Щоб ви розуміли, я ніколи не брехала. Але тут просто потребувала ситуація.

-Так. - старалася не видати свою брехню, відповіла я.

- Так я і знала. Ну нічого. - подруга витерла невидимі сльози.

- Тільки не кажи, що знайшла йому заміну! - скосила очі на Софію.

- Емм. - смутилася Соня. - Здається, я знайшла любо свого життя. Я готова з ним провести залишок свого життя.

Такі серйозні заявки я чула від Соні тільки тоді, коли вона зізналася, що не буде більше зустрічатися з блондинами, бо ті приносять тільки одне нещастя. І це після того як вона сходилася і розсходилася з Славою.

- Не переживай, на твого Санька я не запала. - заспокоїла мене блондинка. - Це його друг.

- Ромка, чи що? - змінила позу на зручнішу.

- Симпотяжка! - посміхнулася Сонька. - Він якби доповнює мене.

Ну да, ну да. З борошна і яєць вийде тісто. 

- А твій що?

- А що мій? Він не мій.

- По поглядах це видно. Особливо коли я прикололася стосовно його трусів. Ти аж заричала. - засміялася дівчина. - Я бачила ревнування в твоїх очах.

- Слухай, я не впевнена, що в нас щось вийде. Я прийшла сюди, щоб врятувати маму. Він не мій тираж. Не моєї компетенції.

- І яка ж твоя компетенція?

- Ну точно не той, хто вічно сидить на телефоні і робить сторіз.

- Саша блогер, він цим заробляє на життя. І до речі до цього відноситься серйозно. Навіть університет на другому курсі кинув. На журналіста якби йшов.

- Отой й вчився би на журналіста! - а згодом подумавши, додала. - Слухай, ти ж сама в просторах інтернета тусуєшся. Зможеш дізнатися про одну людину.

- Я тобі що слідопит? - підняла брову вверх Соня. - Добре, давай попробую. Кого треба шукати?

Я тихо пояснила.

- Розу з кастинга "Живи або полюби". Вона там, не знаю, координатором проекту була чи щось типу того.

- Обличчя впізнаєш? - Я закивала. - Тоді в допомогу треба твоє хакерське вміння.

Блондинка кілька хвилин щось серйозно клацала на моєму комп'ютері. 

- Ось дивися. Треба ось тут.

Кілька хвилин тепер вже мого сопіння, і все готово. 

- От тобі й на! - з екрану на мене дивилася Роза, а точніше Розетта Успенська тридцяти трьох років, яка вже сиділа у в'язниці за вбивство, крадіжку, угон вантажівок, наркоторгівлю. Одружена на Філі Пороховському або "Пороху", і має сина Славу. - Розумію, що показувати цю інформацію Соні небезпечно. Тому ховаю це все. 

- І не розкажеш? - Я негативно хитаю головою. 

- Не зараз! 

Я позіхаю.

- Слухай, давай спати? 

- Да! - І сама позіхає. - Тоді до завтра?

-Угу!

Соня йде в свою кімнату. Я ж почекавши трішки, чищу зуби, перевдягаюся, виключаю світло і відкриваю ноутбук.

Так що тут цікавого? Роза закінчила Гарвард, була замішана в злочинному угрупуванні, проте уникла покарання. Сама вирощувала і продавала наркотики, де і познайомилася з Філом. На той момент їй було вісімнадцять років. Почали працювати разом. Через три роки в них народився Слава, і десь через місяць Розетта загриміла у в'язницю. Відсиділа там чотири роки і як вийшла знову прийнялася за старе.

А щодо Філа може щось є? Ага. Вчився разом з Робертом в одному класі. Роберт. Ну мого тата звати Роберт. Відкриваю фото і бачу молодого батька і Філа. Приїхали. Дайте побуду детективом, Філ за щось мстить татові. Тато теж залучили до продажі наркотиків. Проте схоже, що той не знав хто йому постачає цей продукт. Якась сварка і далі батько з історії Філа на час зникає. Або зрозумів що щось тут не так, або змився з грошима просто.

А вже з'являється через десять років і починає працювати у вантажній компанії водієм, де чисто випадково власником є Філ. Про сварку більш нічого. Проте з'являється посилання про якусь стичку. Кликаю.

Це невелике відео, зроблене моїм татом. Відкриваю.

- Це відео я роблю на випадок того, якщо зі мною щось станеться. Розповідаю. - тато знімає на камеру телефона, йдучи кудись на вулиці. - у 16 років я справді торгувала наркотиками, не знаючи що це таке. Я не знав хто це все постачає, аж доки не почув голос свого дивного приятеля Філа, з яким ми бачились в школі. Це була його ідея. Я зрозумів, що треба пасувати, тому затаївся. А поліції прислав всю інформацію на нього. Проте затримали не самого Філа, а його дружину Розу.

Міняється ракурс і на екрані з'євляється інший тато, більш старший, як тоді, коли перед тим як загримів у в'язницю.

- Тереза мене приб'є, Ліс теж. Але я не можу це сказати. Я знову зустрівся з Філем. Угадайте, де? Правильно, у вантажній компанії, де я працюю. Да і найцікавіше, чоловік є її засновником. Як я його не впізнав спочатку без поняття. Та і Роза теж змінилася. Пластику схоже робили. Стали іншими людьми. І займаються тим же, тільки вже розвозять наркотики в інші міста. І найстрашніше те, що я знову у це ввязався. Ліс, я знаю, що ти дивишся це відео в більш старшому віці. І якщо я не помер, то точно у в'язниці. Прошу не розповідай нічого мамі, я знаю як їй зараз важко. - Про те, що мама захворіла раком, я дізналася у десять років. - Прошу будь розсудливою, я знаю, що ти почнеш думати як меня врятувати. Якщо це звичайно можливо. Я тобі залишу підказки. Не піддавайся емоціям, я впевнений ти знайдеш вихід. Цілую і обнімаю! 

По моїх очах течуть сльози і я розумію, що тоді, коли мені було 15 років, і я сварилася з ним щодо наркотиків, тато розумів у що ув'язався. Просто він старався всіх вберегти від безпеки. Все ж мамі хвилюватися не можна, а я почну "рвати і метати" по його словах. Ну що ж, я здогадуюся, де знаходиться перша татова підказка!