13 (Алекс)

- Якщо ніс починає чесатися, значить Ліс когось привела! - почухала почервонілий ніс Соня.

- В сенсі когось? - насторожився я.

- Я знаю цей погляд! - пробуркотів Рома.

- І що? - поцікавився, дивлячись на друга.

- Погляд ревності. - задоволено промовив Ромка.

- І схоже, що я здогадуюся, кого привела Ліс, чи вона сама до неї прибігла. - Все ще чухаючи свій ніс, відповіла Соня.

- Вона? В сенсі жінка, дівчинка? Хто?" - не знаходив місця, коли ми троє спускалися з другого поверху.

- Собаку, Саша, собаку! Ліс просто обожнює собак. Це тільки в мене на них алергія. - зітхнула Софія.

- Секунду! - підняв палець вверх Рома і зник.

- А він куди? - запитала блондинка.

- Хм! - хитнув плечима. Ромці можу в голову стукнути що завгодно. 

Аж доки через секунду не почулося переможне.

- Знайшов! - і до нас прилетів Рома. - Тримай, це таблетки від алергії, сам такими користуюся. - і віддав упаковку Соні.

- Не пам'ятаю, що в тебе за час нашого спілкування була алергія? - задумався я. Або зараза приховував, або в Ромича просто не було алергії.

- От ти не пам'ятаєш, бо не бачив її прояву, а значить, що таблетки ефективні! - постукав пальцем по голові Романич.

- Дякую! - промичала Софія.

- Тільки з водою треба пити! Ну думаю ти знаєш! - задоволено відповів на це чорноволосий.

З кухні пахло оладками.

-Ммм! - промичав Роман. - Якщо запах такий божественний, то смак точно вбивчий.

- Привіт! - Виглянула Ліс із-за плити.

- Ліс, тільки не кажи, що тут Ряба! - почухавши носа, промовила блондинка.

- Добре, тоді буду мовчати! - і через секунду із-за стола з'явилася мордашка Ряба. 

- Твоя? - глянув на це створіння. Собака нахилила голову і зацікавлено дивилася на всіх нас. Я присів навпочіпки.

- Давай, іди знайомся! - прошепотіла Лисиця, і собака вийшла із-за стола. Боязко підійшла до мене, понюхала. І схоже, що я їй сподобався, по тому що Ряба швидко замахала хвостом і облизала моє обличчя.

- Моя хороша! - крикнула Ліс і кинула їй якусь цукерку. Ряба швидко замахала хвостом і в повітрі зловила десерт.

- Тепер я! - присів за мною Рома. З Романичем Ряба зробила те саме. - Круто, тепер я їй подобаюся!

- Слухай, а як вона знайшла цей будинок? - зацікавлено запитала Соня, вже випивши таблетку від алергії. Ніс вже був не такий червоний, та і дихалося легше. Ряба підійшла до блондинки, дівчина почухала її. - Якщо я не помиляюся, то Ряба не відходила з вашого старого дому, ото як тато опинився у в'язниці, а мама в лікарні.

- Ліс! - незадоволено підняла руки та.

- А за що твій тато у в'язниці? - запитав Рома. - І мама в лікарні?

-Рррр! - заричала Лисиця, але згодом заспокоївшись, добавила. - Давайте ви поснідаєте і я вам все розкажу. Бо відчуваю, що далі ховати від вас це все вже немає сенсу. - І показала рукою на вже підготовлений стіл. - Прошу до столу!

Пізніше.

- Це почалося ще давним давно. Мій тато, якого впали Роберт в школі вчився з одним хлопчиком Філом. Вони дружили і все таке. На якийсь час контакти довелося припинити. Мій тато почав шукати підробіток, і знайшов у вигляді продажу наркотиків. Тато не знав тоді, у що зв'язався, а ще не знав і то, шо цим всім керував Філ та ще Роза, з якою Філ познайомився, коли сам почав продавати наркотики. Згодом тато зрозумів, що тут не чисте і затаївся, а тих двох здав поліції. 

- Я так розумію, це ота Роза, про яку ти питала? - з'їла оладку Соня.

- Що за ота Роза? - відірвався від сиропу Рома.

- До цього потім дійду. - зітхнула Ліс - Проте, да, Соня права.

Я погладив Рябу і далі почав слухати. 

- Сіла в результаті Роза, яка в той момент встигла народити. І зауважую, це вигадала не я, тому Соня не бий.

- А чого я повинна тебе бити? - здивувалася блондинка. 

- Бо отой Слава, з яким ти зустрічала і є сином Філа і Рози.

- От тобі й на! - вставив свої п'ять копійок Рома. - А я то думав, що живу відстійно. У людей оно, цілий серіал.

Лисиця посміхнулася. Софія мовчала.

-Тато вже тоді зустрічався, і схоже, що він зрозумів, що хоче завести сім'ю, тому все це кинув. Зголос народилася я. Роб зрозумів, що треба шукати роботу, він правда змінив багато робіт, про те згодом знайшов роботу водієм у вантажній компанії, де власником, угадайте, був хто?

- Філ? - прокоментував це все я.

-Да. І схоже, що той тільки розширив свій бізнес наркотиків, і батько спочатку сам того не знаючи возив їх в інше місто. Проте згодом здогадався. Плюс, і я ще масла у вогонь добавила.

- Ти? А що ти такого зробила? - здивувався я, навіть випустивши від несподіванки оладку з долоні на тарілку.

- В свої роки я перетворювалась у детектива, до того ж я знала про наркотики і їх властивості. Бо сама їх вживала. На щастя, в мене не з'явилася тянучка до них.

- Ліс?! - таращячи очі, промовила Соня.

- Я звинувачувала тата, в тому, що він не знає, у що в'язався. А він знав, тільки не розголошував. А Філ мої думки чув, бо я часто до Роба на роботу навідувалася. В результаті його підставили, що типу він когось вбив, і посадили у в'язницю.

Лисиця закрила на деякий час очі.

- Мамі було дуже непросто. Її звати Тереза. Бо вже в двадцять дев'ять років, коли мені було десять, в неї знайшли рак. Її кілька разів відправляли в лікарню. А тато боятись, що мама стане гірше, нічого не говорив, але коли його відправили у в'язницю, Терезу підкосило. Тому зараз вона знаходиться в іншій країні на лікуванні. І шанси мали, мізерно малі.

- Тому ти згодилася на цей проект, бо думала, що гроші допоможуть маму врятувати. - не своїм голосом сказав я.

- Я і зараз так думаю, але вже чогось сумніваюся, що гроші допоможуть, і те, що їх взагалі дадуть мені. - вразила мене руда.

- Я поставила приховані камери в амбар, де розташовані вантажівки, і де тато працював. І дещо з'ясувала. - прошепотіла Ліс.

- І що ж? - теж перейшов на шепіт я.

- Те, що Роза, ота що з конкурсу, яку я просила погуглити Соню, і є тією Розеттою або Розою. І схоже, що вона спеціально підлаштувала мій виграш.