25 (Ліс)

У мене в плані було кілька цікавих завдань.

1. Закохати Адама і Мелісу один в одного, щоб вони з мого і Сашиного життя зникли.
2. Налагодити відносити батька і сина, тобто Алекса і Стіва Таровських.
3. Звільнити батька з в'язниці і дізнатися все ж хто таки його посадив, і хто винний насправді.
4. Вилікувати маму від четвертої стадії раку.

Завдання важкі і здається, що невиконувані, проте все ж прогрес є.

Щодо першого, то це ще в процесі. Друге завдання виконано в плані розмови з батьком. Третє плавно пов'язане з другим. Все ж Розетта це сестра Стіва. І обоє продають наркотики. Тільки якщо Роза займається цим з дитинства, то Стів Таровський тільки недавно почав це робити. Четверте ж завдання. Тут же дуже складно. І залежить від багатьох. Але в першу чергу від мами. Все ж бажання буває творить чудеса.

За час моєї відсутності нічого серйозного не сталося. Принаймні ніхто не побився. Коли я прийшла, Саші ніде не було, Адам в Меліса грали в шашки.

- А де Алекс? - глянула на цих двох у вітальні.

- Напевно, у своїй кімнаті. Після розмови з ним, хлопець кудись зник. - Понизала плечима Меліса.

- Зрозуміло. - хмикнула я і пішла наверх.

Вже проходячи до своєї кімнати, мене схопили за руку і кудись затягнули.

- Саша? А ти що тут робиш? Ховаєшся? - я глянула на юнака, який затягнув мене у ванну.

- Так що там твоє ідея із зведенням цих двох? - із нетерпінням подивився на мене брюнет.

- В тебе все добре? - оглянула я хлопця.

- Просто хочеться вже позбутися від них і залишитися з тобою наодинці. - зітхнув той.

- Ну ми якби і так зараз наодинці! - оглянула я туалет. Крім мене з Сашою тут більш нікого не було.

- Повністю наодинці. - уточнив блогер. - Так що там?

- Секунду! - я набираю по відео-дзвінку Соню.

- Купідона викликали? - на екрані з'явилася дівчина. - Кому там треба в задницю стрілу пустили? 

- Мелісі та Адаму! - відповідаю я.

- Це наші колишні! - з незадоволенням стогне Саша.

- Ну тут і так видно, бо вам ці стріли вже і не треба! - долучився до розмови Рома. - У вас там такі пристрасті, що можна серіал робити.

- Ну конкурс вже є. Серіалу уж точно не треба! - махаю у відповідь негативно головою. - Так що є якісь божевільні, але дієві ідеї! - дивлюся на цих двох.

- Повно! - одночасно відповідають Роман і Софія.

- Ну... - піднімає в нетерпінні брови вверх Алекс.

- Що найбільше подобається робити Адаму і Мелісі? - з цікавістю запитує Соня.

- Меліса досить ексцентрична особистість. - почесав підборіддя Саня. - Любить готувати нову їжу з використанням різних інгредієнтів типу чилі чи тому подібне. 

- Адам захоплюється парфюмом. А особливо якщо зробити якийсь новий незвичний аромат. - доповнюю я.

- І?

- Що і? - дивився один на одного ми вдвох.

- Треба просто запропонувати їм щось зробити вдвох. Але на це треба їх наштовхнути. Слухайте... - Ромич детально розказав нам що треба робити.

З туалету ми виходимо мовчки, але з хитрою посмішкою на обличчі.

- Готова? - киваю.

У вітальню ми заходимо разом. Саша йде в сторону кухні, я ж залишаюся на місці.

- Меліса, слухай, давай зробимо якусь нову страву з використанням м'яса. Ти говорила, що хотіла попробувати використати дуже гострий соус.

Дівчина здивовано глянула, проте згодилася. Я ж напала на Адама.

- Адам, слухай, ти хотів поговорити. Давай поговоримо! 

- Супер! - хлопець почав складати в дошку шашки.

- Тільки з однією умовою! - підвищую я голос, щоб було чутно і на кухні. - Давай зробимо парфюм із якимось запахом.

- Чудненько!  Я вже думав тобі це запропонувати. Зараз все принесу! - юнак вибігає за речами.

І дивлюся на кухню і бачу, що Саня показує мені великий палець вверх.

- Ліс, стосовно наших стосунків!... - починає говорити Адам, коли вже все було готово для виготовлення парфюму.

- Слухай, я не хочу повертати сторінку назад. Те, що я тебе пробачила, ще не значить, що хочу відновлювати з тобою відносини. - відкупорила скляну баночку і витягла з неї паличку кориці.

- Розумію, я повів себе як мудак. - наливає якусь рідину в колбу брюнет. - Просто... Ти знаєш Мелісу? - здивувався мене своїм запитанням юнак.

- Мелісу? А навіщо тобі вона? Я не розумію, навіщо тоді ти приїхав?

- Кажу ж, привітати з Днем Народження! До речі, подарунок! - Адам починає шукати щось в рюкзаку. - Тримай.

В руках у хлопця запакована коробка. Я охайно розриваю і знаходжу безліч моїх фото з ним. А також симпатичний блокнот.

- Давай порвемо всі фото і так перегорнемо вже використані сторінкі і почнемо нову главу. Хоча нас з тобою зв'язує спільне минуле, принаймні мені хотілося залишитися з тобою друзями. - натяк просто оригінальний. Тепер зрозуміло для чого тут блокнот. Їй-Богу, браво, Адам, браво!

- Наше перше фото! - ставлю коробку на стіл і беру в руки одну з фотографій.

- Да, ти зробила це, коли я був без свідомості. В той день, коли мене побили і ти мене врятувала. - тикає пальцем на фото юнак.

Я рву фото на дві частини, згодом іще на дві, і ще на дві, іще.

- Дощик! - кидаю я вгору частинки фото вверх. Адам сміється.

Я знаходжу новий знімок, Адам до мене приєднується. В результаті ми змагаємося в кого вийшов густіший дощ. Ми обнімаємося.

- Фух, Мені навіть полегшало! - витирає з лобу невидимий піт рукою пофарбований брюнет.

 - Так чого ти питав про Мелісу? - повертаюся до свого запитання.

- Вона мені сподобалася. - чесно відповідає той.

- Знову будеш її бити, якщо вона не витримає твого режиму і скаже, що кидає тебе?

- Не дурій! Судячи з того як шумно на кухні, дівчина любить експериментувати! - і якраз почувся брязкіт, а згодом непристойна лайка.

- На кухні завжди так! - чомусь в пам'яті згадується приготування їжі Соні і Слави. Та і судячи з усього тут змінився тільки хлопець. Славік на Ромчика. Хотілося б вірити, що ОЦИМ Алекс з Мелісою не займаються.