36 (Ліс)

- Уже пройшло кілька діб, чому мого батька так і не відпускають? - облокотилася я на стіл, підпираючи підборідок рукою.

- Не знаю, вже повинні були випустити. Можливо на документи відходить більше часу, ніж планувалось? - почесав потилицю Стів Таровський.

- Уф! - лягла головою на стіл.

- Ліс? - чую переляканий голос Соні.

- Що?

Чую кроки позаду мене і до мене підбігає блондинка, за нею ж йде Рома.

- Що таке? - відліпляюсь від стола.

- До мене Слава дзвонить. Що робити? - показує мені на екран Софія.

- Бери трубку. - тикаю їй на телефон.

- Алло? - Невпевнено пробурмотіла Соня. - Що треба?

Ромка лише схрещує руки на грудях і пильно дивиться на дівчину. До нас підходить Саша. Хоче щось сказати, проте ми одночасно піднімаємо пальці до губ і шикаємо на нього.

- Включаю гучний зв'язок! - попереджає нас Соня і натискує на кнопку.

- Соня, привіт. Слухай, я хочу все пояснити. Будь ласка, приїжджай сюди!

- Сюди, це куди? У в'язницю? - Єхидствую я.

- Ліс, ти разом з Сонею? - Почулося з трубки. - Будь ласочка, вмов її приїхати сюди. Буду чекати. - І трубка замовкла.

- Треба їхати! - відповіла Я.

- Що? - одночасно промовили всі троє.

- Ліс, права! - із-за столу встав Бор.

- Права? - повернулася до чоловіка Соня.

- Да. Схоже, що з документами у в'язниці якісь нерозберуха, тому Ліс може це діло пришвидшити. А тобі, Софіє, теж їхати не заважало б.

- А їй що там робити? - відповів за блондинку Ромич.

- Розумієш, в таких випадках зізнаються у злочинах тільки близьким людям. - Посміхнувся Бор. - А якщо Соня для Слави є колишньою дівчиною, то є ймовірність, що хлопець все розкаже.

- Да, ти прав! - кивнув в знак згоди блогер.

- Бачу ви вже за мене все вирішили. - відповіла Соня, а згодом повернулася до свого коханого. - Рома?

- Бор прав, тобі треба їхати, хоча це все мені не сильно подобається. - зітхнув чорноволосий. - Тільки я поїду з тобою!

- Ні, дівчата поїдуть самі. - Підморгнув мені Бор. - Для хлопців в мене є робота.

Через деякий час я з Сонею вже були готові. Рома від переживань хотів впихнути Софії і ножика, і пістолета. Бор хмикав, проте все відбирав. Ми замовили таксі, всілися і поїхали. Хлопці так і залишилися стояти і провожати нас.

- Ти думаєш це було розумним відправити нас лише вдвох? - повернулася до мене блондинка.

- Повір, так буде краще! 

Залишок дороги ми їхали мовчки. І ось в'язниця. Хоча по ній і не скажеш, що це вона і є. Якась супершикарна. Ми вийшли з таксі і нас пустили в середину. Ми підійшли до охоронця.

- Ви до кого? - підняв до нас очі охоронець.

- До Слави! - відповіла Соня.

- До Слави. - повторив за нею чоловік, і почав щось шукати на комп'ютері. Згодом набрав дзвінок, де повідомив, що до в'язеня прийшли гості. 

- Вас проводять! - кивнув охоронець в сторону коридору чоловік. З'явився інший охоронець і показав рукою кудись вперед, Соня рушила за ним, а я залишилася.

- Вам щось треба? - запитав мене чоловік.

- Да, Чи можливо спостерігати за зустріччю Слави та моєї подруги, не знаходячись в зоні їх видимості. 

- Типу дивлячись, що відбувається на камерах? - Посміхнувся охоронець. - Зараз все влаштую.

І ось я сиджу на стільці і дивлюся на монітор. Слава і Соня сидять один напроти одного і мовчать. Дівчина перша порушує тишу.

- Ну і навіщо ти мене позвав? - схрестила руки на грудях моя подруга.

- Щоб поговорити.

- Так говори.

- Слухай, я хочу вибачитися перед тобою. Я не хотів тебе втягувати в це все. - зітхнув хлопець.

- Я в будь-якому випадку вже втягнута в це все. - посміхнулася Соня. - До того ж своїх не кидаю.

- Ти не розумієш всю серйозність ситуації. - обперся на стіл в'язень.

- Так поясни.

Слава подивився у вікно наче збираючись з нього випригнути, проте все ж почав говорити.

- Розумієш, твоя подруга Ліс, ще того поля угода. А батько є її засновником. В сенсі поля. Мій тато Філ та Роберт ще з дитинства змагалися і сперечалися. І батько вирішив його підставити. Бо Роб постійно його перевершував. І той придумав схему з наркотиками. Проте першого разу не вийшло. Тато Ліс підставив його, і в результаті сіла Роза. Другого разу батько вирішив готуватися ретельніше. Влаштував компанію і надіслав вакансію у вільний доступ і далі чекав.

- Чекав?

- Чекав, поки на вудочку попадеться Роберт. І це сталося. І далі почалися якісь мутки. Мене теж до цього залучили. Щоб я приглядував за Ліс. Проте дівчина переїхала до тебе, тому довелося імпрозувати.

- І тоді ти закохав мене в себе? - подивилася на нього блондинка.

- Слухай, я не думав, що все буде так складно. Бо закохався в тебе.

- Ой, не сміши! Я кохала і перекохала. Бо зрозуміла, що ти не мій тип. - відповіла Соня.

- І який же твій тип? - Слава ближче обперся на стіл до Софії.

- Ну точно не ти! - видала блондинка. - Так все я пішла. Побачимося нескоро, бажано ніколи.

Я піднялася, щоб піти на вихід. 

- Ліс? - взяв за руку дівчину Слава і припер до стінки.

- Забери свої брудні лапи і відпусти! - почала вириватися Соня.

- Може треба допомогти? - підняла очі на одного охоронців я.

- Під дверима там стоїть один. - кивнув на моє запитання чоловік. - При необхідності він допоможе.

- Ну добре! - зітхнула я і знову уставилася на екран монітора. 

- Я буду кричати! - кривиться від дотиків в'язеня Соня.

- Не думаю, що тобі хтось допоможе! - хмикнув Саша і поліз дівчині під футболку.

Соня хмикнула і схопила хлопця за яйця.

- Що, хочеш відчути його в собі? - Посміхнувся хлопець.

- Повір, тобі це дуже сподобається! - видала дівчина і щосили здавила Славі яйця.

- Ух! - перекосило мене від побаченого. - Моя дівчинка! - хмикнула, оцінивши її дії. А Сонька вміє відшивати хлопців. І при цьому це робити безжалісно і грубо. 

Блондинка постукала двері, їй відкрили і вона покинула кімнату. А Слава так в залишився лежати на підлозі, скиглячи і тримаючись за свої побиті яйця. Ну а чого жалітися? Софія оно безплатно зробила масаж і навіть плати на взяла!