38 (Ліс)

Світанок я зустрічала зі спокоєм на душі. Адже ввечері до мене подзвонили з в'язниці і сказали, що мого батька сьогодні звільняють, тому я зможу приїхати його забрати. Плани в мене були грандіозними. До зустрічі залишалося ще багато часу, тому організувати задумане час ще залишався.

- Чого не спиш? - чиясь чоловіча рука мене обняла.

- Думаю про свого батька! - обперлася на Сашу.

- Його сьогодні звільняють, і це гарна новина! - посміхнувся Алекс.

- Да, я думаю влаштувати якусь вечірку на честь його повернення. - озвучила свої думки.

- Круто. Впевнений, що Ромич з Сонею з радістю приєднаються до облаштування цього дійства. Да і Бор прийде зі своєю технікою. - відповів хлопець.

- А що ти думаєш щодо конкурсу? Скоро він закінчиться.

- Ну дякую Ромці, хлопець підказав мені ідею. - почав блогер. - Можна влаштувати стрім, де розказати всім, що ми з тобою пара. І відповісти на запитання.

- Мене твої поклонниці живою з'їдять! - уявила я це дійство і аж забрикала від цієї картинки. Зомбі дівчата наздоганяють мене, давлять на підлогу і вгризаться зубами в моє тіло. Фу! 😳

- Не бійся, зі мною не пропадеш! 

- Значить будуть їсти нас вдвох? - глянула я в очі Саши.

- Нікого не будуть їсти! - підморгнув мені юнак. - А що ти збираєшся зробити?

- Думала в стилі вечірки-сюрприз. До того ж треба і дім підготувати для житла. 

- Чудово, тоді давай снідати і рушати все втілювати в реальність.

Сніданок в нас був дуже поживний. Це були панкейки з сиропом. А на десерт була смачне капучіно та вафлі з творогом та всякими смаколиками. Ряба із насолодою уплітала їжу, яку їй подали в мисочці.

Ми розуміли з Сашою, що жити в цьому шикарному будинку вічно не будемо. Тому хлопець вже готував свою квартиру до переїзду. Хоч юнак і жив один, проте тепер він не сварився з батько, що було дуже добре. Все ж я продовжувала думати про тата. Все ж без мами, як я думаю, йому буде самотньо. Тому треба було дати зрозуміти батьку, що він не один і ніколи не залишиться сам без нікого.

До мене прибігла Ряба і застрибнула на мене, коли я вже повністю одяглася. Я була в своїй кімнаті і думала над подарунком.

- Гав!  - відповіла вона.

- Точно! - хмикнула я. Тато любить домашніх тварин. Тому можна подарувати йому маленьких улюбленців. І щоб не було сварки кого подарувати, вирішила, що подарую йому точно не одну тваринку. Може дві. Може три. Короче, багато.

Поки я роздумувала і зважувала всі варіанти, Саша вже встиг кудись змотатися. Коли почулися бібікання машини, я виглянула у вікно. Хлопець стояв біля шикарної тачки і дерзко посміхався. 

- Твоя? - підійшла з Рябою до нього.

- Да! Вирішив, що так буде зручніше! - відповів той. - Застрибуй!

Собака відразу полізла на останнє сидіння.

- Ряба любить їхати з висунутим язиком, виглядуючи з висунутою головою! - пояснила я.

- Ааа. - Посміхнувся хлопець.

І ось ми стоїмо біля дверей, а Саша завзято в них стукає.

- Може не треба? Все ж люди можуть спати. - підняла одну брову вверх.

- Ну Соні я можу пробачити! Бо схоже, що батьки цю дівчину назвали через те, що вона любить подовше поспати. А Ромці спати буває навіть вредно для здоров'я. - лише усилив темп Алекс. - Давай же!

Почулися кроки, шуршання замка і нам відкрив незадоволений Рома з скуйовдженим волоссям. На хлопці були лише труси, які судячи з цього хлопець натягував в спішці. 

- Бурна ніч була? - посунув Саша Ромича для того, щоб зайти всередину.

- Еее, а чого ви так рано? - все ще сплючи промовив юнак.

- У нас грандіозні плани! - сів на пуфік блогер. - Ліс хоче влаштувати вечірку!

- А що тут відбувається? - натягнувши на себе простинь приповзла, бо по-інакшому і не назвеш, Соня.

- Ліс хоче влаштувати вечірку в честь повернення батька! - пробубнив спросоння Романич.

- Так це чудово! - вмить проснулася блондинка. - Сукундочку! - дівчина схопила Ромку за руку і потягла його до ванної.

- Ну поки ті двоє проводять себе в порядок, думаю буде не лишнє зробити їм поїсти! - подивився, як двері у ванну закриваються, брюнет.

- На тобі омлет, на мені - кава! - схопилася я і побігла на кухню.

Готували ми їжу зі сміхом і під музику.

- Цікаво, я тебе теж бути бачити зі скуйовдженим волоссям і голою в одній простині? - глянув на мене Саша.

- А хочеш? Думаю, що найближчим часом цю можливість ти отримаєш! - хмикнула я.

- Не можу дочекатися!

Через якийсь час до нас на кухню притьопали Рома і Соня. Дівчина вже встигла і нафарбуватися, і зачесатися і навіть вдягтися. Ромич неохотно, але натягнув на себе речі і рукою як гребінчиком зачесав своє волосся. Вже поївши, ми вирішили обдумати план дій. Я вирішила зазирнути в зоомагазин. Тому домовилися на тому, що ми розділимося. Хлопці поїдуть окремо і дівчата теж поїдуть окремо. Саша як джентльмен позичив нам машину. На щастя, права в мене були, тому ніяких проблем не виникло б.

- Так ти хочеш подарувати своєму батьку якусь тваринку? - перше, що сказала подруга, як тільки ми зайшли в зоомагазин.

- Да, тільки не одну, а може дві чи три! - відповіла я., розглядуючи магазин.

- Може тоді кролика? - Соня показала на маленьке біленьке створіння, що гризло моркву.

- Ні, для кролика його межі будуть визначені кліткою. Да і постійно тягати його туди сюди для тваринки буде стрес! - відмахнулася я.

- Тоді давай мурашок! - Софія показала на величезну простору скляну ємкість з багатьма маленькими істотами.

- Думаю тату просто вистачить вийти на подвір'я. Там цього добра завались! - хмикнула я. Да, мурашки біля нашого сімейного будинку були, небагато, проте спостерігати за ними було одне задоволення. Особливо як вони тягнуть добичу, яка в кілька разів більша за них самих.

- Тоді може змію! - Блондинка показала на терраріум.

- Нє! - негативно замахала руками я. - Тоді я до тата в гості не буду ходити. Не люблю змій.

- Може тоді кошенятка! Полюбляє ласку та обнімання! - взяла з схованки тваринку Соня.