Не відпущу

Розділ 8. Стас

Коли авто Олексія зникає за поворотом я, неохоче, повертаюся у будинок. Вона поїхала і мені одразу стало якось порожньо. Дивно і сумно. 

Добре, що хоч з одним коханцем розібрався. Брат - це вже мінус один потенційний претендент на мою пантеру. Аж незначне полегшення відчув, проте ненадовго. Тому що в ту ж мить згадав про невідомого хахаля, який весь вечір надокучливо надзвонював на мобільний. Нарозхват дівка, нічого не скажеш. 

Тільки те, що вона свої шури-мури на роботі планувала крутити мені ніяк не давало спокою. Як і те, що назвала мене цвяхом ржавим, істеричка! Я взагалі нічого допетрати не міг. Стояв, лупав беньками, як той телепень. 

Хоч би хтось підказав, що робити? Теж мені, друзі! Стояли, щелепи погубили і дивилися на гумористичне шоу! 

Добре, Лєрка, жіноча солідарність і все таке. А Вадим, хоч якось міг натякнути, про що молола та божевільна? 

І звідки в неї думки про кілометровий список? Невже, Вадим проговорився? 

От зараз дізнаюся! Чи він гадав, що буде нахабно затискати дружину просто у вітальні? От же нетерплячі! 

- Агов, Вадиме! Притримай коней, розмова є, - викрикую з порогу, щоб випадково не стати свідком їхнього подружнього обов'язку. 

В мене кайф обламався, тому друже, будь і ти солідарним!

- А де Настя? - здивовано витріщається Лєра облизуючи покусані губи і важко видихаючи. 

- Передав твою подругу в надійні руки її брата. Ще питання будуть, чи тепер моя черга?

Парочка загадково переглядається не втямивши до чого я веду. Смішні вони, коли налякані. 

- А що ти хочеш від нас почути? - як і годиться, Вадим  бере  удар на себе. Обходить диван тримаючи дружину за руку і садовить біля себе. 

- Ну, почнемо з цвяхів, про які белькотала навіжена Настя. То що вона там порвала? А то, підозрюю, що лише я не вкурсі цієї надзвичайної історії з приголомшливим сюжетом! - відчуваю себе суддею, а мої підсудні нервово ковтають язики перед своїм захистом.

Потім голубки знову переглядаються і одночасно вибухають гучним пронизливим сміхом, від якого мало вуха не закладає. Значить, не все так погано, якщо їм так весело. Надіюсь, вони нічого не курнули поки мене не було?

Оговтавшись від приступу заразного реготу, повідати цю цікавинку вирішує невгамовна Лєра. 

- Стасе, ти не повіриш, але цій історії довгих п'ять років, - починає вона, а я завмираю. - І якщо Настя дізнається, що я тобі розповіла, мені кінець! Ти готовий взяти гріх на душу? - намагається ухилитися, хитрунка. Зі мною цей трюк не вийде!

- Лєр, ще декілька секунд і я його візьму просто зараз.

Вона закочує очі, зітхає, хмурить брови, але таки відкриває страшну таємницю.

- Пам'ятаєш, тієї ночі коли ви познайомились, ти несподівано накивав п'ятами нічого не пояснивши нещасній дівчині? Вона хвилювалася, перейнялася дуже, місця собі не знаходила, бо думала, що з тобою сталось лихо. Я підбила Вадима поїхати до тебе додому, тобто сюди і переконатися, що нічого з тобою не сталося. Настя поїхала з нами. Відчайдушно намагалася тебе відшукати, лізла через паркан і випадково розпорола штани об щось гостре. Ти навіть не уявляєш, як вона плакала, бідолашна.

- Через штани? - приголомшено запитую.

- Через тебе, придурку! - прошипіла Лєра. - Ну і через джинси трішки.

Очманіти! Виявляється я зовсім нічого не знав про цю дівку! Навіть не знаю, радіти мені тепер, чи тікати. Раптом, вона знову почне мене шукати? Штани розірве. Шкода.

Самому стало смішно від своїх тупих думок! Авжеж!  Розмріявся! Бачив, як вона лізла на тебе цього вечора, просто накидалася, наче зголодніла самка! Та вона мене тупо відшивала весь вечір! Стерва! Невже, це така помста за минуле? Добряче ж її зачепило.

- І що мені тепер робити? - я це в голос сказав? Дебіл безпросвітний.

- Це вже залежить, що тобі потрібно! - не губиться Лєра, наставляючи мене на істинний шлях. - Якщо переспати і забути - одразу відвали! Якщо ти до неї щось відчуваєш - доведи серйозність почуттів! Все ясно, як білий день.

І де Вадим знайшов це язикате диво? Їй палець в рот не клади, відтяпає по лікоть! 

Хоча, зізнаюсь, в її словах щось є. 

- Дякую, що роз'яснила олуху несусвітньому, - підходжу до стола, на якому стоїть не допита пляшка віскі і присмоктуюсь сповна. 

Ні, так я відповідь не знайду. Тут подумати треба, чорт забирай.

- Ну ти тут обмірковуй. Може і думку про стосунки з жінками підкоригуєш, - кидає кпинами Вадим піднімаючись з місця. - На спиртне не налягай! Ми спати. Добраніч. 

- Добре, таточку. Поцілуй мамочку за мене і сильно не хропи, - шпигаю у відповідь голубкам, яким вже не терпиться усамітнитися. 

У відповідь отримую болючий щиголь від Лєри і замовкаю, притримуючи дурні словечка при собі.  

Я так і засинаю у вітальні на дивані, а прокидаюсь від настирного телефонного дзвінка. Хто б сумнівався, улюбленому братику не спиться. Невже щось накоїв?

Дмитро заходить здалеку. Запитує, як тут на Батьківщині, чи освоївся, скільки дівчат зіпсував і все в такому роді. Мені набридають ці загадки, тому я прямим текстом запитую, що сталося. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше