13.

У мене просто немає слів… Всередині ціла гама різних емоцій, але скласти їх в щось одне не виходить. Не можу зрозуміти, що задумав цей музикант, і це дратує ще більше. Вирішив перевірити мене на меркантильність? Можливо… Але для чого? Ми і так майже не знайомі!

Повертаюся додому у змішаних відчуттях. Сама не розумію, чому так сильно злюся на цього ідіота. Ну вирішив він мене перевірити або ж просто купити. Напевно, такий план завжди діє, але зі мною подібне не проходить. Сподіваюся, що Етан це зрозумів. 

"Вирішила свої справи?"

Прилітає повідомлення від Єгора. Не можу не усміхатися, читаючи його. Виходить, він не образився за те, що скасувала побачення, хоча мав на це повне право. 

"Так. Я повністю вільна."

"Справді? Можна приїхати до тебе? Погуляємо містом."

Завмираю з телефоном у руках і не знаю, що йому відповісти. Я то думала, що всі пригоди на сьогодні завершено, та, як виявляється, ні. Мені подобається, що Єгор такий. Запитує мою думку, а не ставить перед фактом як Етан. Хоча... глибоко в душі наполегливість музиканта трохи підкупає. Тільки от я нізащо не зізнаюся собі у цьому. 

"Я з радістю. Чекаю."

Швидко відповідаю, поки не передумала. Сподіваюся, що зустріч з Пановим скрасить усі негативні емоції, котрі змусив мене пережити Етан. До речі, треба запитати у Єгора справжні імена музикантів, а то ці прізвиська якісь дивні. Хто їх придумав взагалі?

Єгор приїхав до мого будинку через пів години. Сповістив про це через повідомлення, ну а я вже вдруге за сьогодні відправилася на побачення. Навіть смішно стало, адже донедавна у мене взагалі не було ніяких стосунків. 

Біля під'їзду стояла знайома чорна машина, на котрій Єгор приїздив минулого разу. Сівши у салон, я одразу акцентувала увагу на вигляді самого хлопця. Сама не зрозуміла навіщо, але чомусь захотілося порівняти його з Етаном. Так, знаю, ці двоє навіть близько один біля одного не стояли, але щось таке між ними було, однакове. Тільки поки що я не могла зрозуміти, що саме. 

- Ти швидко, - почала розмову першою. Сьогодні Єгор одягнув широку й абсолютно не модну сорочку у клітинку, яку ще наші дідусі носили, і прості темні джинси. Його волосся знову було в гелі, і виглядало це доволі кумедно. Та найбільше мене бентежили його окуляри, що прикривали половину обличчя. 

- Я був поблизу. Були деякі справи по роботі, - відповів Єгор і дістав з заднього сидіння красивий букет ромашок. Це було так несподівано та мило, що я сильно розгубилася. - Це тобі. 

- Спасибі, - я навіть зашарілася від такої уваги з боку хлопця. Ну а сам Єгор широко усміхнувся. 

- Ти не проти поїхати на набережну? У вечірню пору там дуже красиво, - хлопець завів двигун і поглянув на мене, очікуючи відповіді. Ну а я знову, не спеціально, порівняла його з Етаном. Музикант не дарував мені квіти і не запитував, куди я хотіла б поїхати. Він сам все вирішив  і байдуже, що своїми діями зовсім мене не зачепив. 

- Не проти, - не втримавшись, знову вдихаю аромат квітів і відчуваю величезну симпатію до цього хлопця. Він дуже хороший, і це видно. Тільки от зовнішність трохи кульгає. Хоча, якщо захотіти, можна зробити з нього красеня. Видно ж, що він високий та підтягнутий, а ще у нього красиві пальці. Такі ж довгі, як і в Етана...

Довелося зупинити потік власних думок, тому що вони знову привели мене не туди. І чому цей клятий музикант засів у мене в голові і не хоче її покидати?

- Ти так і не розповіла як тобі концерт, - несподівано заявив Єгор. - Ти сказала, що вчора мені писала твоя подруга. А сама що думаєш на рахунок хлопців? Невже зовсім не сподобалися?

- Напевно, це просто не моє, - хотілося сказати якось м'якше, але правильних слів для цього не знайшла. - Хоча досвід був цікавий. Та повторювати його не хочу. 

- Дивна ти. Інші дівчата на твоєму місці були б у захваті, - хмикає Єгор. - Хлопці з гурту користуються шаленою популярністю. І що, зовсім ніхто не сподобався?

- Ну чому ж... - задумалася. - Ной здався мені найбільш адекватним. Приємний хлопець. 

- А Етан? - хлопець кинув у мій бік швидкий погляд, а я розгубилася трохи. І чому це він розпитує про учасників гурту? Також думає, що я поведуся на них? 

- Він муд… - обриваю себе на пів слові, тому що Єгор явно не зрозуміє мого пориву. - Напевно, він мудрий... тобто, розумний, адже музикою займається. Та точно не мій тип. До речі, що це у них за імена такі? 

- У хлопців контракт, за умовами якого вони не мають права розголошувати свої справжні імена. От і придумали собі сценічні імена. До речі, це добряче допомагає їм у житті. 

- Ти настільки добре їх знаєш? - дивуюся. Просто важко уявити Єгора у компанії цих красунчиків. На їхньому фоні він буде надто сильно виділятися. 

- Достатньо, - стримано відповідає Єгор. - Дашо, давай не будемо про них. Мені і на роботі вистачає розмов про "БезМеж". 

- Давай, - легко погоджуюся. В принципі те, що хотіла, я дізналася, а більше мені й не треба. 

Єгор залишає машину на стоянці біля невеличкого кафе, а далі йдемо пішки. Ввечері на набережній дійсно дуже красиво. Гуляє багато молоді, грають вуличні музиканти. 

Ми з хлопцем йдемо рука об руку, і я не знаю про що можна ще розмовляти. Напруги, як такої, немає, та я помічаю, якими поглядами розглядають мого однокурсника. Є такі, що відкрито сміються, і це не надто приємно.  Єгор вдає, що нічого не помічає, та я розумію, що насправді йому не надто приємно. Саме тому йду на ризикований крок. Беру його руку у свою і переплітаю наші пальці. Дивно, та рука у Єгора тепла та приємна. Жодного дискомфорту я не відчуваю.

- Дашо… - сам Єгор явно здивований від моєї ініціативи і розглядає наші руки так, наче це щось дійсно неймовірне. Швидше за все, до цього моменту він навіть за руки ні з ким не тримався. 

- Просто розслабся, - прошу його і сама тягну вперед. Я не можу зрозуміти логіку власних вчинків. З одного боку боюся, що хтось зі знайомих може нас побачити, а з іншого хочу хоча б так підтримати Єгора. Тому що знаю: він хороший.