30.

Рита виконує те, що запланувала. Після лекцій ми їдемо у торговий центр і вибираємо сукні для вечора. Подруга зупиняється на червоній сукні, котра заледве прикриває всі стратегічно важливі місця, а я вибираю білий колір і вирішую сьогодні бути особливо красивою для свого хлопця. 

Сукня доволі коротка, хоча до Риткиної не дотягує. Для мене це трохи занадто. У районі грудей не надто відкритий, але красивий виріз. Туфлі на високих підборах роблять мої ноги значно довшими, і тепер я точно буду на одному рівні з Етаном. 

Далі на нас чекає салон краси. Макіяж мені подобається, як і зачіска. Тепер зовсім не соромно заявити усім про те, що я дівчина самого Етана. Я красива, і цей факт додає мені впевненості. 

У клуб ми приїжджаємо на початку восьмої. За нашим планом Адам повинен привести сюди Етана. Хоча сам музикант вважає, що цей вечір ми проведемо лише удвох і рівно о десятій він збирається забрати мене з роботи. 

- Ого! Тут так круто! - Рита у захваті, і це хороший знак. 

Сьогодні клуб повністю орендований під вечірку і повсюди висять кульки, а в залі багато відомих людей. Мене бентежить те, що тут немає Єгора. Все ж таки вони брати і це їхнє свято. Швидше за все, він таки полетів в Англію, або ж просто його ніхто не запросив. 

- Привіт, Дашко! Як тобі тут? - поруч з нами з'явився Ной і весело підморгнув Риті. - Думаєш, Етан оцінить? До речі, виглядаєш круто!

- Спасибі! Якщо врахувати те, що він не збирався святкувати, а провести цей вечір вдома, то думаю, що так... оцінить, - відповідаю.

- Вони вже тут! - поруч з'являється Леон і одразу оглядає мене з голови до ніг. - Вау! А на нашого Ета чекає неймовірний подарунок! Я вже йому заздрю!

- Краще дівчину собі знайди! - фиркає Ной! - Заздрісник!

Зрозумівши, що зовсім скоро Етан буде тут, я починаю хвилюватися. А що, коли він не оцінить подарунок і мене заодно? За цей тиждень спільного життя ми жодного разу не сварилися. Але ж все буває вперше, чи не так? 

Всі гості завмирають в очікуванні іменинника, і світло гасне. Здається, я навіть не дихаю, коли чую не надто радісний голос Етана.

- Чорт, Адаме! Я ж попереджав, що не хочу...

Договорити у нього так і не виходить, тому що світло вмикається - і ми всі одночасно співаємо відоме привітання з днем народження. Коли Етан знаходить мене серед натовпу гостей, в його очах з'являється знайомий мені вогник. Він приймає правила гри і, здається, сюрприз вдався. 

- З днюхою, бро! - хлопці з гурту першими кинулися обіймати Етана. 

Я ж якось відійшла на другий план під напором відомих гостей. Вони все вітали його і вітали, а я так й стояла осторонь, стискаючи у руках коробку з подарунком. 

- Чому не вітаєш його? - питає Рита, разом зі мною спостерігаючи за всім цим дійством. 

- Хочу зробити все окремо від усіх. Та, як бачиш, поки що це неможливо. 

Я не ображаюся на Етана, тому що чудово розумію хто він і хто всі ці люди. Його популярність залишає на ньому свій відбиток і нікуди від нього не дітися. 

- Сумуєш? - поруч знову з'являється Леон з двома келихами шампанського у руках. - Вип'ємо за іменинника?

- Я не п'ю, - спокійно відповідаю. До підкатів цього хлопця я вже також звикла і навіть не нервуюсь від цього. 

- А от я залюбки вип'ю, - втручається Рита. - З тобою. 

Я вдячна подрузі за те, що взяла удар на себе. Леон на деякий час перемикається на неї, а в мене з'являється можливість знову відшукати поглядом Етана. Коли розумію, що його ніде не видно, стає ніяково. 

Та це відчуття зникає вже через мить, коли знайомий аромат парфумів потрапляє у ніздрі, а руки хлопця огортають мою талію. Він позаду мене, обіймає на очах у всіх гостей.

- Спасибі за подарунок, крихітко, - шепоче мені на вухо - і шкіра миттєво мурахами вкривається. 

Не втримавшись, повертаюся у кільці його рук, щоб бачити обличчя свого хлопця. Я не помилялася - на підборах ми з ним майже на одному рівні. 

- Але я ще нічого тобі не дарувала, - лукаво посміхаюся.

- Справді? - його брови здіймаються вгору, а рука, ніби ненароком, торкається панчохи і пальцем хлопець веде по її краю. 

Ого! А це було несподівано та неймовірно приємно! Нічого подібного я ще не відчувала. У животі наче метелики пурхають і дихання зривається. 

- А це хіба не для мене? - він цілує чутливу шкіру за вушком, і мені здається, що зараз я просто впаду до його ніг. Це ж капець просто! Здається, ми обоє готові перейти на новий рівень наших відносин. 

- Етане, ти впевнений, що нам варто обійматися на очах у всіх? - питаю те, що дійсно хвилює. 

- Що поганого у тому, що всі дізнаються, що ти моя дівчина? - посміхається хлопець. - Не хвилюйся, крихітко. Я нікому і ніколи не дам тебе образити. 

Мені хочеться йому вірити, і я вірю. Просто дивлячись в його очі, розумію, що він не може брехати. 

- Ось мій подарунок, - я вручаю йому коробку, і Етану доводиться випустити мене з обіймів, щоб прийняти її. Із завмиранням серця спостерігаю за тим, як він її відкриває і дуже сподіваюся, що мій скромний знак уваги прийдеться йому до душі. - Я не знала, що подарувати тому, в кого практично усе є. Ну а те чого немає, я просто фінансово не потягну. Тому... ось!

Етан розглядає срібний ланцюжок і підвіску у вигляді музичного ключа, як щось неймовірне. Він мовчить, а я майже не дихаю. Якщо йому не сподобається, я, звісно, переживу це, але, знаючи, що цей подарунок від щирого серця, все одно хочеться, щоб він оцінив. 

- Спасибі, крихітко. Я… вражений, - він так щиро посміхається, що я розумію: з подарунком вгадала.

- Я хотіла, щоб частинка мене завжди була з тобою. Якщо ти носитимеш його завжди, так і буде, - пояснюю. 

- Я хочу тебе всю, а не частинку, Дашо, - Етан знову обіймає і не дає відповісти. Він цілує впевнено та з напором, наче хоче таким чином довести мені, як я йому необхідна. 

І байдуже, що у нашого поцілунку дуже багато свідків. Зараз мене це зовсім не хвилює.