Не вір мені більше

31.

- Ну-ну, тільки не треба плакати, - хлопець абсолютно не хвилюється через те, що своїми словами розбиває мені серце. - Бачу, ти сама все зрозуміла. Ну що ж, Єгору дісталася розумна дівчинка. Хоча… після такої правди навряд чи ти захочеш продовжувати з ним стосунки. 

- Ти Влад? - пазл зі швидкістю світла складається у мене в голові. Якщо цей хлопець дійсно говорить правду - мені кінець!

- Правильно, - киває і без запрошення прямує на кухню. Мені нічого не залишається, як йти за ним. - З самого початку це була лише гра, дівчинко. Мій братик любить таким способом перевіряти дівчат. І ти потрапила в його тенета. Він був і Єгором, і Етаном. Водив тебе за носа. А коли ти почала підозрювати його, покликав мене на допомогу. Знаєш, - Влад бере чашку з кавою, яку я приготувала для себе, і робить ковток, - у мене з ним не надто хороші стосунки, але мені довелося погодитися на допомогу. Тоді я ще не знав, яких дров він наламав. Закохався у тебе, так? А може, це чергова його гра? Як думаєш?

Здається, що моя голова зараз вибухне. Я більше не можу слухати його пояснення і розумію, що через мить розплачуся просто перед цим хлопцем. Саме тому швидко біжу в кімнату, зачиняю двері на ключ та одягаюся. Сукня, котра ще вчора здавалася мені неймовірно красивою, тепер лежала зім'ята просто на підлозі. Так само, як і моя душа, в котру так підло наплювали. 

Одягаю джинси та футболку і збираю в рюкзак найнеобхідніше. Поки що я не знаю, що буду робити далі, але залишатися у цій квартирі не стану. Це просто вище моїх сил. 

- Вже йдеш? - питає Влад, коли я залишаю кімнату і виходжу у коридор. 

- З твого боку дуже підло підставляти власного брата, - вирішую сказати те, що крутиться на язику перед тим, як назавжди покинути цю квартиру. - Я впевнена, що правду ти мені розповів не по доброті душевній. Сподіваюся, тепер ти щасливий. Коли йтимеш, двері захлопни!

Лише у ліфті вдається перевести подих. Мені так сильно хочеться плакати, що починає боліти голова. Здається, кілька хвилин тому моя казка про принца закінчилася. Моє серце розбилося на друзки. 

Викликавши таксі, я назвала адресу, де знаходиться студія гурту. Ні, я не збиралася їхати до Етана на розмову. Взагалі сумніваюся, що коли-небудь знайду в собі сили заглянути йому в очі. Я просто мала переконатися у тому, що все це дійсно правда. І я впевнена, що є одна людина, котра точно не стане мені брехати. 

Серед збережених повідомлень я знайшла одне, котре було відправлене Етаном з номера Ноя. Я набрала блондина, дуже сподіваючись, що він відповість. 

- Слухаю! - Ной таки відповів, і по голосу я зрозуміла, що він сильно здивований моєму дзвінку.

- Привіт! Це Даша! Ти можеш не говорити вголос моє ім'я? Не хочу, щоб Етан дізнався, що я телефоную! - випалюю на одному подиху.

- Добре, - погоджується хлопець. - Щось сталося? Що у тебе з голосом?

- Ми можемо зустрітися? У кафе біля студії через десять хвилин.

- Ти впевнена, що не варто говорити Етану? - стишує голос Ной. 

- Впевнена. Я чекатиму тебе там, - кидаю слухавку і кілька разів вдихаю та видихаю. 

Я до смерті боюся цієї зустрічі, але знаю, що без неї ніяк. Якщо Ной підтвердить слова Влада, я навіть не уявляю, що буду робити далі. 

У кафе не багатолюдно. Займаю столик у найнепомітнішому місці та замовляю собі каву, яку зранку так і не змогла випити. Ной з'являється через п'ять хвилин після мене. На ньому кепка та темні окуляри. 

- Дашо, у мене п'ять хвилин. Сьогодні важливі збори і я маю бути там, - одразу вибачається хлопець. - То ти поясниш мені, що сталося? У тебе голос такий був... а тепер бачу, що ти плакала. 

- Етан і Єгор... одна людина? - не збираюся ходити колами й одразу запитую найголовніше. 

- Що? - Ной блідне, а тоді прокашлюється. Він затягує з відповіддю, а я розумію, що чекати дива не варто. - Дашо, я думаю, що тобі варто поговорити про це з самим Етаном. Я не хочу... втручатися. 

- Якби це була неправда, ти б так і сказав, - голос тремтить і знову хочеться плакати. - Чому він так вчинив зі мною? Що це за ігри такі?!

- Дашо, річ у тому, що Етан таким чином хотів знайти дівчину, яка б покохала його справжнього. Не відомого музиканта, а просто хлопця. До зустрічі з тобою у нього нічого не виходило, але ти перевернула його життя з ніг на голову. Він сам закохався, розумієш?

- Він брехав мені та вдавав з себе власного брата, - слова Ноя зовсім мене не чіпають. Я не вірю йому… і навряд чи коли-небудь повірю. 

- Так, він загрався. Та коли зрозумів, що кохає, просто злякався. Етан знав, що ти не пробачиш, саме тому вирішив не говорити правду, - я розумію, що Ной хоче заступитися за друга, але для мене це нічого не змінює. - Як ти дізналася, Дашо? Сама точно не здогадалася.

- Сьогодні зранку у квартиру Етана завітав Влад. Справжній Влад, - обхоплюю чашку руками та намагаюся зрозуміти, що робити далі. 

- Чорт! - доволі красномовно висловився Ной. - Дашо, давай я відвезу тебе додому. Ти відпочинеш, заспокоїшся. 

- Ти ж говорив, що у тебе лише п'ять хвилин, - криво посміхаюся. - Не варто хвилюватися. Я викличу таксі й сама додому поїду. 

- Ти впевнена? - Ной хмуриться і не зводить з мене погляду. 

- Все буде добре. Мені просто треба переварити все це. 

Здається, Ной зовсім мені не вірить, але все одно підводиться на ноги. Він прощається і швидко покидає кафе. Я слідкую за ним до того моменту, як хлопець зникає у будівлі музичної компанії. 

Сидіти тут більше немає сенсу, але й повертатися додому, де лише порожнеча, також не хочу. Руки тремтять, коли дістаю телефон і набираю номер Рити. Механічний голос сповіщає, що апарат абонента вимкнений. Звісно, вчора вона була в клубі і хто знає чим для неї закінчилася ця ніч. 

Єдиним варіантом залишається моя сестра, та я зовсім не впевнена, що зараз вона примчить мене рятувати. Виходжу на вулицю і вдихаю прохолодне ранкове повітря. В очах бринять сльози, та я не дозволяю собі плакати. Принаймні поки що…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше