Не за планом

Глава 4

Завтра. У "Божественному саду". Пообідді.

Ці слова ще не раз лунали в голові Катерини. Він говорив це так, наче запрошує її на побачення. Принаймні, їй так здалося. Або не здалося. Про це вона і думати не хотіла. І так дров уже наламала. Взяти хоча б той поцілунок, вона відповідала йому взаємністю, добре, що хоча б потім оговталась і взяла себе в руки. Дедалі частіше жінка згадувала його дотики, його посмішку. А очі? Такі очі бачила перед собою неначе наяву.

Усе. Годі. Треба викинути ці дурниці з голови. Що я чоловіків ніколи гарних не бачила? Чи не цілувалась ніколи? І квіти мені вже дарували не раз. Повторювала собі Катя неначе мантру, перед домовленою зустріччю.

А ось вже й паркінг видніється. Жінка зменшила швидкість та стала роздивлятись готель та прилеглу територію. А поглянути було на що. Садівники та ландшафтні дизайнери попрацювали на славу. Будівля вдало вписувалась в природній ландшафт. Вічнозелені насадження вдало поєднувалися із фруктовим садом, який змінювався парком, серед якого виднілось озеро. З іншого боку від озера був сад, де росли лише квіти. Усіх сортів та відтінків злічити не можна було і ще тут – здаля. Вона на мить уявила, як же там прекрасно бути на відстані витягнутої руки.

Розгляданням саду жінка так захопилася, що іще мить і чоловік, якого і так пізно помітила не просто був би відкинутий автомобілем, а  лежав би розчавлений під його колесами. Катя так перелякалась за того нещасного, що за секунду уже зупинила і заглушила двигун авто. Ще секунда і вона вже стоїть біля капота і з завмиранням серця дивиться на свою жертву. Його волосся закриває добрячу половину обличчя, шкіряна куртка в поєднанні з чорними джинсами обтягує накачане тіло, і вдало підкреслює спортивне тіло чоловіка. Катя уже відкрила рота, щоб поцікавитись станом постраждалого, як тут же його закрила, бо почула знервований голос Дмитра.

— Курка тупа, ти що не бачиш що людина попереду? Куди ж ти преш? І хто дає права таким..

Його бурхлива промова обірвалася, як тільки він підняв голову і його погляд перемістився зі струнких жіночих ніжок у спідниці вище коліна. Перед собою він побачив Катю і завмер. Тепер вона його не те що зіб'є машиною, а й доб'є туфлями на високому каблуку, за всі ті слова, що тільки що вилетіли з його рота.

— Хам! Ти осел неповороткий, що не бачиш, що машина їде? Сам під колеса кидаєшся і мене ще курткою обзиває!

Катя просто вибухнула, коли почула його вислови. І нащо вона зупинилась? Треба було проїхатись по ньому туди – сюди разів десять, щоб знав гад, як стояти на чиємусь шляху.


Вона стояла на місці та дивилась на Діму, чий стиль сьогодні не пов'язувався із тим плейбоєм в діловому костюмі. Навіть, ступити кроку не могла до своєї жертви, або ж від неї. В душі вона лютувала. Це ж треба такому статись? То вона його б'є, то машиною збиває. Діловим відносинам точно кінець. На замовленні можна ставити хрест і відспівувати його.

Дмитро потер ногу на яку прийшовся удар. Боліло не сильно, бо і саме зіткнення було слабкувате і не тягнуло на звичні ДТП з сильними травмами. Хоча до лікаря треба буде звернутись. Але це він зробить пізніше. Спочатку треба заспокоїти жінку, що то біліла, як лист паперу, то червоніла від гніву, як буряк. Хоча сам він міг посперечатись, що той гнів вдаваний більше ніж є насправді. Може їй совісно, за наїзд.


— Та годі тобі вже. Мало не покалічила людину, а все одно така ж колюча, як їжак. Можеш хоч трохи подобрішати?

Дмитро обережно піднявся на ноги, побоюючись що могло не обійтися синяками. Але ні, все добре. На ногу ставати міг, хоч доведеться кілька днів побути птахом з підбитим крилом. Хоча, це дрібниці. Він поглянув на жінку.

— Ви самі винні, що потрапили під авто! Тому Дмитро Іванович, якщо дискусія завершена перейдімо до справ, якщо ви звісно ще хочете їх вести зі мною.

Ледве помітно він видихнув і показав рукою напрям куди йти. Вони підуть не через головний вхід, де ще триває ремонт і додаються останні штрихи, а службовим. Так менше людей побачить його в такому неофіційному вигляді. Та й швидше дістануться до його апартаментів, піднявшись на останній поверх ліфтом.
Все ж він відчув полегшення, що Катя перейшла на діловий тон. Це краще, ніж кидатись в одне одного образами.
Так вони й завершили цю перепалку. Роздратована Катя перетворилась на ділову та зібрану Катерину Ходзінську. Дмитро ж залишався підбитим птахом, тому покульгуючи ішов за нею. Рукою показуючи, коли потрібно, куди звернути.

Ліфт був простим та від підлоги до стелі оформлений дзеркалами. Катя додала плюсик до карми дизайнера – дуже зручно, персонал завжди може слідкувати за своїм виглядом. 
Їхали мовчки. Він дивився на Катю і хотів притиснути її до стінки ліфту і цілувати до нестями. Навіть і ще один ляпас не лякав його. Хай би й десять їх дала, аби лише знову відчути медовий смак її губ. Люди б сміялися, коли б знали, що поки чоловік думає про поцілунки, жінка молить Бога, щоб швидше вийти з цієї душної кабінки. Вона намагалась тримати обличчя, а сама ж боялась цієї клітки усіма фібрами душі. Втім, присутність Бойка трохи заспокоювала. З яким полегшенням вона зітхнула, коли двері відчинились, випускаючи їх назовні. Дмитро вийшов першим, а вона пішла за ним. Не хотілось уже ні сперечатись, ні протестувати. Треба виконати свою роботу і йти. Думала Катя і не ставлячи запитань слідувала за ним у вітальню.

Чоловік зняв свою куртку та аби як кинув на стілець. Він жестом показав на диван Каті, аби та влаштовувалась, а сам пройшов до міні бару та дістав дві склянки та пляшку віскі.

— Я не п'ю, тому можете прибрати один стакан. Чи ви завжди п'єте під час роботи? Дивно тоді, як ваші готелі тримаються на плаву..

Катя вже влаштувалася на дивані. Сумочку розташувала біля себе, а усі необхідні для роботи документи акуратно розклала на журнальному столику. Вона взяла себе в руки та не планувала відхилятися від предмета зустрічі. Жінка слідувала за кожним кроком та рухом Дмитра, тому випивка спантеличила її. Вона сипала словесно шпильками у його бік і навіть не здогадувалась, що цим подобається йому ще більше.



Аля Галентюк

Відредаговано: 10.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись