Не за планом

Глава 21 (частина 2)

Вигадуючи місце для нового побачення із Ходзінською, чоловік згадав усі цікаві та мальовничі місця у Чернівцях. Але зупинив свій вибір на ботанічному саду при інституті, в якому здобував освіту. З цим місцем було пов'язано багато його спогадів, тому – пригадати їх, розповісти щось нове про себе та просто прогулятись – видавалось Бойку хорошою ідеєю. 

Пропозиція руки та серця не була запланованою саме на цей день, адже Дмитро і подумати не міг, що Катя опиниться у Чернівцях та вони гулятимуть у ботанічному саду. Він і підготуватись як слід не зміг – обручку не купив, романтичне зізнання на словах не вигадав. Усе вийшло якось раптово. 

Вранці він щось ляпнув, що потім виявилось досить непоганим натяком на майбутні зміни у їх житті. Послання передане через офіціантку також було не запланованим, правильніше сказати — імпульсивним. Але чоловік не шкодував про це. Навпаки, обдумавши ситуацію він впевнився у правильності своїх дій. Ранкові натяки змогли підготувати Катю до більш рішучих дій з боку Дмитра. 

Він так вважав. Тим паче що після сюрпризу із будинком його кохана мала змогу переконатися у серйозності їх стосунків та намірів з боку Дмитра. Але чи зважиться вона на цей крок? Саме це запитання крутилось в його голові та бажало отримати відповідь. 

Прочитана годиною раніше весільна обітниця на одному з сайтів про планування весілля була виголошена. І тепер Дмитро затамувавши подих чекав на реакцію Каті, але ще більше на її "так". Жінка ж не поспішала з відповіддю, що змушувало нервувати.

— Все правильно. То як, підеш за дружину? – прямо запитав Дмитро. У його голосі відчувалось хвилювання, рухи також були дещо нервовими. Це було помітно неозброєним оком.

— Це... Я... Так швидко... – Катя також хвилювалась. Вона дещо розгублено дивилась на свого супутника і не знала що сказати. З одного боку – відповідь була очевидною і сумнівів не було, з іншого – а чи не поспішать вони, якщо одружаться? 

Чорноволоса панянка провела тильною стороною долоні по схвильованому обличчю коханого чоловіка і, прикривши свої очі на декілька секунд, тихо видихнула.

— Це дуже серйозний крок. У нас все виходить якось поспіхом. Тільки я щось собі запланую – все йде не за планом. – почала свою промову вона, знаючи, що Діма ловить кожне її слово. Жінка опустила погляд на їх переплетені пальці та продовжила свою думку, не підіймаючи очей на нього: — Діма, я ще жодного разу тобі цього не сказала, але скажу зараз. Я приїхала сюди, в це місто, бо дуже скучила. Бо хотіла сказати, що люблю тебе. І так, я стану твоєю дружиною.

Дмитро напружено очікував її відповіді, яка змінить як його життя, так і її. Він не був впевнений, що Катя відповість згодою, бо добре розумів як поспішно у них все складається. Коли вона почала говорити, його серце помалу падало додолу. Він не розумів чому кохана відвела погляд. А коли вона заговорила про свій приїзд серце, здавалось, зупинилось. Подих перехопило. Дмитро вже готувався почути "ні" або щось типу "я подумаю". Та все в одну секунду змінилось. Вона сказала "так"! І це стало найбільшою радістю для нього. Ейфорія накрила його з головою. Він підхопив Катю на руки та палко поцілував.

А вона ж  щасливо посміхалась, більше не думаючи про поспішність їх рішення. Забувала про всі негаразди, коли він цілував її, а вона відповідала.

— Я тебе кохаю! – тихо прошепотів він їй на вушко, хоча хотілось кричати всьому світу про своє щастя. 

— І я тебе, любий! – відповіла вона, дивлячись, як Дмитро сяє, як нова копійка. Вона подібно до нього також світилась щастям. 

Мить, коли все навколо перестало існувати, коли були тільки вони та їх щастя, зруйнував телефон Дмитра, що голосно розірвав тишу. Проігнорувати його не вийшло, бо дзвінок не припинявся – хтось наполегливо жадав поговорити.

— Візьми слухавку, раптом щось важливе. Все ж таки ти приїхав сюди у робочих справах. – зітхнула Катерина, думаючи про те, як не вчасно згадали про них. Але у них ще буде час побути удвох. Цим себе заспокоювала Катя.

Дмитро ж неохоче дістав телефон з кишені та швидко відповів на дзвінок. Як і очікувалось, то був робочий виклик. Поки чоловік розмовляв по телефону, Катя зробила ще декілька фото та завбачливо викликала таксі.

Пізніше, вже чекаючи на таксі, чоловік пояснив, що сталося та запевнив – за два дні вони зможуть повернутись до Києва. Остання звістка дуже потішила жінку, бо хай і минув день – вона скучила за донечкою. Бойко поділяв це почуття, бо й сам прикипів до Лізи.

Дорогою до готелю пара мовчала, насолоджуючись видом із вікна автомобіля та цілуючись. 

— Кохана, я бовдур. – раптом огорошив її несподіваним зізнанням Дмитро. 

— Дуже самокритично, звісно, але чому? 

— Я дещо забув зробити...

— Можна без загадок та інтриги? 

— Можна. Кільце забув тобі купити й одягнути на палець. Не правильно вийшло – заміж покликав, а обручки не купив.

Пояснення Дмитра викликали сміх не тільки у Каті, а й у водія, що до цього не реагував на пасажирів, слідкуючи за дорогою.

— Молоді люди, ми зараз проїжджатимемо ювелірний. Вам зупинитись? – подав голос сивочолий чоловік з водійського сидіння. 

– Зупиніть. – без вагань погодився Дмитро. 

Ходзінська ж проігнорувала продовження дискусії, бо знала, що її думку вже й не запитують. Крім того, протистояти покупці кільця не було сенсу, адже вона вже дала свою згоду. 

У ювелірному їй все ж довелось вступати в дискусію, але тільки з Дмитром. Жінка навідріз відмовлялась витрачати захмарну суму грошей на одне кільце, чим викликала посмішки продавців-консультантів. Ще однією умовою була простота і лаконічність прикраси. Дмитро ж не жалів грошей на покупку, бо міг собі дозволити та хотів так зробити. Спочатку він ще робив спроби посперечатись, потім все ж відступив, бо серед них двох цього разу перемагала наполегливість майбутньої дружини.

 

***

Обіцяні Дмитром два дні до від'їзду в Київ, переросли у три, але Катя не сердилась і всіляко намагалась допомогти коханому владнати справи, за що неодноразово словесно отримала по шиї. Другого дня до них приїхала нова секретарка, яку обрала Катя, зважаючи на досвід та сімейний стан. Поява нової помічниці допомагала Дмитру втримувати Катю далі від своїх справ. Він вважав, що впорається сам, а кохана має або займатись роботою своєї агенції, або готуватись до весілля чи переїзду в новий, а головне спільний дім. А ще він не допускав її до справ, бо раптом виявив один цікавий факт, що став його маленьким секретом і старанно приховувався. Відкривати таємницю він не збирався, поки не поговорить з однією людиною у столиці. 



Аля Галентюк

Відредаговано: 10.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись