Небажана сусідка

Розділ 10

Аріна

Усередині було дивне хвилювання, коли я стояла навпроти дзеркала та дивилася на себе. Ніколи б не подумала, що буду така збентежена через перше побачення. Ще декілька тижнів тому я б не повірила, що мені хтось зможе сподобатися настільки, але зараз усе було реальним. Діма справді здавався хорошим хлопцем, що підходив за усіма пунктами мого ідеального партнера. А ще був Єгор... Хлопець, який не підходив мені за жодним з пунктів. Він з тих, з ким навіть не варто зв'язуватися, але я все ж довірилася йому та навіть подарувала свій перший поцілунок. Я жодної секунди не шкодувала про це. Мені справді сподобалося те, як його губи відчувалися на моїх. Його легкі дотики, приємний запах та теплі обійми теж приваблювали мене. І це починало страшенно лякати. Я несвідомо закусила нижню губу, згадуючи вчорашній вечір. Дивно, але мені було так добре в ту мить. Я похитала головою, щоб не думати про це. З Дімою усе буде значно краще. Ці відчуття абсолютно нові, тому для мене особливе усе те, що вперше.

Я потягнулася рукою до невеличкої скриньки з аксесуарами. Одразу ж витягнула свої улюблені круглі сережки. Я швидко надягнула їх на вуха та усміхнулася. Мені подобалося те, який у мене був вигляд. Ця червона спідниця досягала мені трохи нижче колін. Вона була приталеною у стегнах, але розходилася великими рюшами внизу. Тугий мереживний топ чорного кольору чудово підкреслював мою вузьку талію. І хоч моє волосся зовсім не було густим, воно стало доволі об'ємним, коли я заколола його крабиком. Для такої унікальної події я навіть зробила макіяж. Так, він був простим, але ця яскрава червона помада додавала особливого шарму загальному образу.

У мене не було тут туфель на підборах. Поліна намагалася вмовити мене взяти хоч одну пару, але я була впевнена, що вони мені не знадобляться. Тож вибір був очевидний. Я взула свої босоніжки на плоскій платформі, а після цього підібрала маленьку сумочку, що найбільше личила до образу.

З Дімою ми домовилися зустрітися в ресторані, тому Єгор мав підвезти мене туди, а там уже слідкувати за усім дійством. Погоджуюся, це дуже дивно, але хлопець сам зголосився бути моїм наставником у стосунках. Мені справді хотілося, щоб він подивився на нас з Дімою разом та, можливо, дав цінні поради. Я одразу ж скривилася від цієї думки. Єдина цінна порада, яку може мені дати Єгор — це те, щоб я якнайшвидше з'їхала звідси.

Я вийшла зі своєї кімнати та попрямувала на перший поверх, де на мене уже чекав мій сусід. Смію зауважити, що останнім часом він уже менш дратівливий.

Єгор, як завжди, сидів на дивані. Хлопець уважно дивився щось у своєму телефоні, але підняв погляд, коли помітив мою присутність. Він, здається, трохи здивувався. Єгор повільно відклав свій телефон та вирівнявся. Його погляд ретельно сканував моє тіло, наче рентген. Я усміхнулася йому та підійшла ближче до нього.

— І як тобі? — спитала я, покрутившись перед ним.

— Краще, аніж я очікував, — пробурмотів хлопець.

Щось у його погляді змінилося. Він не дивився на мене хтиво, що було цілком логічно, адже я не приваблювала його зовсім. Це було приємне тепло карих очей, що забирало у мене все хвилювання. Єгор ледь посміхнувся та піднявся з дивана, відводячи свій погляд.

— Усе нормально? — поцікавилася я, бо його поведінка здалася мені дивно.

— Так, все добре, — байдуже відповів він. — Відчуваю, що сьогодні буде весело.

І хоч він намагався говорити це жартома, як і завжди, щось мені підказувало, що він прикидався в цей момент. Єгор наче намагався приховати щось від мене. Я підозріло подивилася на нього, примруживши очі. Він кинув свій телефон у кишеню джинсів та підійшов ближче.

— Тобі личить червона помада, — сказав хлопець, розглядаючи моє обличчя. — Так твої очі здаються ще більш блакитними. Знаєш, а вони насправді не зовсім блакитні.

— А які? — зацікавлено спитала я.

— Це щось схоже на колір морської хвилі, — відповів він.

— А ти знаєш, який це колір? Думала, що чоловіки розрізняють лише базу.

— Мені байдуже, Аріно. Для мене твої очі — це як бурхливе море вранці. Таке чисте, світле та неймовірно красиве.

— Добре, — прошепотіла я, стримуючи усмішку. — Люблю море.

— Це очевидно, — пробурмотів хлопець і закотив очі. — Хіба не через це ти обрала будиночок саме тут?

— Мабуть, так. Нам час уже йти.

— Звісно, але... — Єгор уважно подивився на мене. — Ти маєш повне право запізнитися на перше побачення.

Він рушив вперед, а я ж швидко поспішила за ним у сторону виходу.

— Не звикла запізнюватися, — сказала йому в спину.

— Я навіть не сумнівався у цьому, Аріно. Ти хоч колись робиш не так, як заведено?

— Мені подобається жити за правилами.

— Ненавиджу правила.

— То чому я маю запізнитися?

— Щоб перевірити, чи він дочекається тебе.

— Це так по-дитячому.

— Можливо, — погодився Єгор та оглянувся на мене, — але таким чином ти зрозумієш, чи йому справді важливе це побачення. Якщо хлопець не дочекається та піде геть, то чхати він хотів на тебе, Аріно!

— Діма не такий, — пробурмотіла я.

— Звісно, він не такий.

І хоч я не бачила цього, але була впевнена, що Єгор знову закотив очі. Ми підійшли до його автомобіля, і... О, диво! Хлопець відчинив для мене дверцята. Це мене дуже сильно вразило, але я все ж не показала свого здивування. Я мовчки сіла всередину, все ще збентежена першим проявом галантності зі сторони Єгора. Він обійшов автомобіль та сів за кермо. Його руки напружилися, виставляючи на показ ідеальні контури м'язів. Я повільно пройшлася по ньому поглядом, а потім все ж змусила себе повернути голову до вікна. Чомусь навіть стало трохи соромно, адже у мене через тридцять хвилин буде побачення з Дімою, а я щойно витріщалася на Єгора.

— Значить, ти не плануєш сьогодні цілуватися з ним, — раптом заговорив хлопець.

— З чого ти це взяв? — спитала, насупившись.

— Червона помада, — пояснив Єгор та швидко глянув на мене, — це своєрідний стоп-знак.

Я мало не засміялася від його слів. Це звучало максимально дивно, адже я не думала, що чоловіки саме так сприймають яскраві помади.

— Думаєш, якщо Діма дуже сильно захоче поцілувати мене, то його справді зупинить червона помада?

— Так, — впевненим тоном мовив хлопець. — Особливо на першому побаченні.

— Мені здається, що якщо хлопець хоче поцілувати дівчину, то його такі дрібниці не надто турбують.

— Твій Діма не з таких хлопців.

— А ти?

— Що я?

— Ти не цілуєшся з дівчатами, у яких губи нафарбовані в червоний колір? — поцікавилася я та уважно подивилася на хлопця.

— Це залежить від дівчини, — відповів Єгор.

— А якщо це я, наприклад? Ох, вибач! Це, мабуть, дурне питання.

— Якщо це ти, — почав він, глянувши мені в очі, — то поцілував би.

Я здивувалася так сильно, що ледь рота не відкрила. Єгор же насправді так не думає? Вираз обличчя хлопця був серйозним, що мало б переконати мене у правдивості його слів, але я все ж не могла повірити в це.

— Хороший жарт, — сказала я та засміялася.

— А якщо це правда? — спитав хлопець.

— Це не може бути правдою, Єгоре. Я не подобаюся тобі, як і ти не подобаєшся мені.

Він, здається, хотів ще щось сказати, але зупинив себе. Хлопець мовчки кивнув головою і повністю зосередився на дорозі. Жоден з нас не вимовив ні слова до кінця поїздки. Я першою вискочила з автомобіля. Мою увагу привернула мила невелика будівля, навколо якої була тераса. Неподалік морські хвилі гучно билися об берег. Тут було надзвичайно красиво і так по-літньому. Я усміхнулася, розглядаючи інтер'єр ресторану. Біля входу висіла велика рибальська сітка, на якій був причеплений якір. Мені страшенно подобалася ця морська тематика. Я попрямувала вперед, ігноруючи Єгора, що йшов за мною. Діма не мав знати, що я привела свого сусіда, аби той поспостерігав за нами. Я одразу ж помітила хлопця, що сидів за одним зі столиків на терасі. Його світлі кучері мило розвівалися від морського вітру та виблискували золотавим відтінком. Зараз була лише шоста година вечора, тож на вулиці все ще яскраво світило сонце. Я ширше усміхнулася, коли підійшла ближче до нього. Всередині починало наростати хвилювання, хоча ще декілька хвилин тому його не було зовсім. Лише в цей момент я зрозуміла, що забула про своє хвилювання тоді, коли була з Єгором.

— Привіт! — привіталася я до Діми. — Вибач за те, що трішки запізнилася.

— Пусте! — сказав хлопець і одразу ж піднявся. — Я радий, що ти прийшла.

Він легко поклав свою руку на мою талію та нахилився ближче до мене. Я інстинктивно потягнулася в його сторону. Діма швидко поцілував мене в щоку. Я усміхнулася йому, а після цього хлопець обійшов столик, щоб відсунути для мене стілець. Я подякувала та повільно опустилася на зручне крісло. Діма ж знову сів на своє місце навпроти мене. Я швидко глянула йому за спину, шукаючи очима Єгора. Помітила його біля бару. Хлопець розслаблено сидів на високому стільці та уважно розглядав меню. Я встигла зауважити, що ця вузька біла футболка занадто підкреслювала його підтягнуте тіло. Єгор, мабуть, відчув, що я спостерігаю за ним, бо його голова повернулася в мою сторону. Я одразу ж перевела погляд на Діму, сподіваючись, що мій сусід не спіймав мене за підгляданням.

— Що ти хочеш? — спитав Дмитро, гортаючи меню. — Тут здебільшого риба.

— Мені байдуже, — сказала я. — Головне, щоб щось смачне та ситне. Ну... Я дуже люблю поїсти. Інколи навіть вночі дозволяю собі щось смачненьке.

Це, мабуть, був не найкращий початок нашої розмови, але я справді не знала, як повинні поводитися дівчата на першому побаченні.

— Дивлячись на тебе, я б подумав, що ти не їси взагалі, — мовив він, усміхнувшись.

Мабуть, йому здавалося, що це такий собі жарт, але цим Діма зробив зауваження щодо моєї занадто худої статури. Та все ж я засміялася над його словами, адже це цілком нормальна розмова... Напевно.

Я взяла у руки меню та почала роздивлятися його. Мою увагу привернув стейк з лосося, який мені так і захотілося скуштувати. Я помітила, що біля мене з'явився келих червоного вина. Я здивовано подивилася на офіціантку, адже поки не замовляла нічого. Потім перевела погляд на Діму, бо подумала, що це він подбав про напої. Та хлопець мав не менш збентежений вигляд.

— Комплімент від закладу, — пояснила офіціантка. — У нас зараз проходить акція. Усім дівчатам у подарунок йде келих вина.

— Мабуть, це якесь погане вино, якщо ви таким чином вирішили його позбутися, — пробурмотіла я.

— Це найдорожче вино з усіх в нашому ресторані, — сказала дівчина, — тому можете не хвилюватися. Воно точно вам сподобається, а смак приємно здивує.

Мені не хотілося перетворюватися на дратівливу гостю, тому я мило усміхнулася офіціантці та кивнула головою, погоджуючись з нею. Дівчина прийняла наше замовлення і попрямувала до бару. Мою увагу знову привернув Єгор, що в цей момент дивився на мене. Біля нього не було ні напоїв, ні їжі, але деякий час назад він щось уважно вичитував в меню. Я оглянулася по сторонах та зауважила, що на жодному зі столиків не було келиха з червоним вином. Я могла б подумати, що гості відмовилися чи вже встигли випити, але чомусь це мені здалося підозрілим.

— Я лише вчора збагнув, що уже минуло три тижні нашої експедиції, — заговорив Діма, відриваючи мене від моїх думок. — Скоро ми всі повернемося додому, але я б хотів спілкуватися з тобою і надалі.

— Ох, так-так! — погодилася я. — Звісно.

Я усміхнулася йому. В горлі стало чомусь сухо, тому я все ж взяла келих вина у руку та надпила напій. Він дійсно виявився напрочуд смачним з легкою кислинкою та насиченим присмаком винограду.

— Я нещодавно дивився один документальний фільм, — почав розповідати Діма. — Дурниці, якщо чесно, але тебе може зацікавити.

— Ти уже мене зацікавив. Я обожнюю документалки.

— Там розповідалося про групу археологів, які розкопували древні гробниці. Усе було звичайно, але вони вирішили вкрасти деякі знайдені речі. Знаєш, прикраси завжди зберігають енергетику людини, яка їх носила за життя. Ті археологи хотіли продати цінні знахідки на чорному ринку, але коли вони повернулися додому з вкраденими прикрасами, то у їхніх будинках почали відбуватися різні містичні речі...

Я вдавала, що уважно слухала Діму, хоча ця історія не сподобалася мені уже тоді, коли з'явилася містика. Я ненавиділа будь-які містичні історії та жахи. Цей хлопець цього не знав, але він точно думав, що мене таке зацікавить, якщо я люблю археологію. Надто банально та стереотипно. Голосний звук зі сторони бару привернув мою увагу. Коли я подивилася туди, то помітила ще одну офіціанту. Вона гучно сміялася, нахилившись до Єгора. Він же у той час розповідав їй щось, усміхаючись. Хлопець нібито випадково торкався її руки, розглядав обличчя та тіло дівчини. Він відверто показував, що вона цікавить його. Це розізлило мене не на жарт. Єгор так сильно був захоплений цією офіціанткою, що навіть не глянув у мою сторону. Він повинен був слідкувати за мною та Дімою, а не фліртувати з іншою! У цей момент принесли наші замовлення, але мені перехотілося їсти. Я злилася. Єгор був з тих хлопців, яким ніколи не бракувало уваги дівчат. Він до біса красивий, привабливий та харизматичний. Було у ньому щось таке, що притягувало до нього жінок, наче магнітом. Мені зовсім не хотілося бути однією з таких дівчат. Можливо, я хотіла чогось іншого, справжнього... Того, чого він ніколи не зміг би мені дати. Я опустила погляд на його руки, які він зручно склав на барній стійці. Єгор знову щось сказав дівчині, від чого та засяяла. Мабуть, він говорив їй приємні слова, якщо у неї була така реакція. Дивні відчуття з'явилися всередині. Я міцно стиснула губи від злості та образи, хоча і розуміла, що це все безпідставно. Єгор не цікавить мене. Принаймні, не мав би.

Останньою краплею стало те, що ця офіціантка поклала свою руку поверх на його долоню. Я насупилася та різко піднялася зі свого стільця. Це вже виходить за усі межі! Вона не має права поводитися так відверто зі своїми клієнтами.

— Я зараз повернуся, — мовила милим голосом до Діми. — Потрібно припудрити носик.

Я не дочекалася його відповіді, а просто попрямувала вперед. Мені було байдуже, що хлопець подумає про мене. Коли підійшла до бару, то одразу ж помітила на собі погляд Єгора. Він навіть не здивувався моїй появі. На його обличчі чомусь з'явилася задоволена посмішка, наче я зробила те, чого він і хотів. Мене це ще більше розізлило, тому я міцно схопила його за руку та потягнула хлопця до виходу. Єгор навіть не пручався. Коли ми відійшли на достатню відстань від ресторану, я різко розвернулася до нього. Хлопець з очікуванням подивився на мене.

— Якого біса, Єгоре? — голосно спитала я.

— Не зрозумів, — сказав він так байдуже, наче знущався з мене.

— Навіщо ти фліртуєш з цією офіціанткою? Ти забув, для чого прийшов сюди?

— Я прекрасно пам'ятаю свої обов'язки, Аріно. Ти хотіла почути мою думку щодо того, чи підходить тобі Діма. Я деякий час поспостерігав за вами. Так от — він не підходить.

Я роздратовано фиркнула та склала руки на грудях. Значить, за цих нещасних тридцять хвилин він встиг зрозуміти, що мені не варто зустрічатися з Дімою. Чи може, йому просто байдуже, і він всього лише прийшов сюди, щоб повеселитися?

— І ти вирішив звабити цю офіціантку? — сердито спитала я. — Вона явно зацікавлена у тобі.

— Я знаю, — спокійно сказав хлопець.

— Супер! Чудово просто. Ти... Ти ще гірший, аніж я думала.

Єгор раптом підійшов ближче. Тепер він уже мав не такий задоволений вигляд. Його погляд став трохи різким, як і рухи. Хлопець нахилився до мене, дивлячись мені в очі. Я ж розлючено дивилася на нього у відповідь.

— Ти не маєш права злитися на мене через те, що я фліртую з офіціанткою, коли сама сидиш на цьому довбаному побаченні з тим виродком, — роздратовано мовив Єгор, тепер уже не приховуючи своїх справжніх емоцій.

— Виродок тут тільки ти! — випалила я раніше, аніж зрозуміла, що цим могла образити його.

Хлопець дивно засміявся та похитав головою. Він відвів погляд, засунувши руки в кишені джинсів.

— Вибач, — поспішила сказати я. — Це...

— Це правда, — перервав мене Єгор. — Так, я з тих виродків, яких ти так сильно намагаєшся уникати. Повертайся до свого хорошого золотого хлопчика, Арінко. Сподіваюся, що ти швидко захомутаєш його і нарешті з'їдеш з мого дому!

Я навіть не встигла зреагувати, як він пішов геть. Просто стояла та дивилася йому в спину. Стало неприємно від самої себе, бо я не хотіла образити його. Не знаю, що розізлило його більше: мої слова чи це побачення загалом? Я втомлено видихнула та швидко повернулася до хорошого Діми, який однозначно подобався мені більше, аніж той зарозумілий та складний Єгор.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше