(не)бажана вагітність

Глава 5

Ігор 

Коли ви повертаєтеся додому після тривалої відсутності в країні і на вашому порозі з'являється незнайомка, запевняючи в тому, що вагітна від вас, звичайно ж, перше бажання - закрити двері перед її носом і завалитися нарешті в ліжко. Я не повірив їй. Цій малолітці з личком ляльки і наївним поглядом. Я погано запам'ятовую обличчя, можу з легкістю забути дівчину з якою провів ніч, але на сто відсотків упевнений в тому, що не міг зробити їй дитину, навіть якщо б ми якимось дивним чином перетнулися з нею в Штатах. Але вона витягнула із рукава козир назвавши мене ім'ям брата, чим збила мене з пантелику.

Я не повірив їй. Серйозно. У мого брата ідеальна сім'я. Дружина красуня і двоє дітей. Він отримав те, чого так бажав я і в мене в голові не вкладалося, що Юра може так вчинити з Кариною. З дівчиною, яка ось уже десять років не виходить у мене з голови і серця.

Я познайомився з Кариною першим, вона повинна була стати моєю і стала би, якби я не привів її якось до нас додому, де вона дізналася, що у мене є брат-близнюк. Програміст, який подає великі надії проти поганого хлопця в татуюваннях і з гітарою за спиною. Вибір очевидний, правда? Вона так мені і заявила, коли я зажадав пояснень після того, як побачив їх разом в торговому центрі. І ось, через десять років, мій брат так само програміст, який подає великі надії, а я власник звукозаписуючої студії з товстим банківським рахунком, але Карина як і раніше з ним, вродлива і недоступна для мене.

Мені подобається приїжджати до них додому і чути, як діти називають мене татом. Я навіть спеціально збриваю бороду перед цим, тому що Саша і Паша ще занадто малі, щоб розрізняти нас якимось іншим способом. Пацани дуже схожі на Юру, а значить і на мене. Та нас навіть за ДНК не розрізнити! Я страждаю мазохізмом, приїжджаючи до них раз за разом, розглядаючи такі знайомі риси обличчя і розуміючи, що у мене цього ніколи не буде.

Я дозволяю собі трохи помріяти, уявити, що це моя сім'я, моя дружина і діти, і я повертаюся додому після роботи. Але реальність така, що жінка, яку я люблю всією душею належить іншому, моєму братові, і я нічого не можу з цим вдіяти. Вірніше, не міг. До цього моменту. Тому що якщо незнайомка не яка-небудь аферистка, то виходить, що Юра не гідний того що має і я просто зобов'язаний втрутитися в це.

Я не збираюся розвіювати її впевненість у тому, що я не той, за кого вона мене приймає і вкрай здивований її знаннями у всяких дрібницях і розташуванням кімнат у квартирі. Невже не бреше і Юра привозив її до мене?

Я вирішую запросити її на сімейну вечерю в честь мого повернення і подивитися на реакцію брата. І якщо вона говорить правду... що ж, я змушу його подати на розлучення.

— Якого біса ти притягнув її сюди? З розуму зійшов? – шипить Юра, заштовхуючи мене за кут і озираючись по сторонах, щоб ніхто не почув нашу розмову. Він нервує. Шалено. З того самого моменту, як помітив Віку поруч зі мною.

— А якого біса ти, одружений мужик, пішов на ліво? – я заводжуся з півоберту, весь це час стримував себе, але ось зараз починаю втрачати самоконтроль.

— Ніби ти не знаєш чому чоловіки зраджують своїм дружинам?! Ах, так, зачекай, тобі цього не зрозуміти, ти ж у нас не одружений і у твоєму ліжку щотижня нова дівчина, — шипить він і нервово проводить пальцями по волоссю.

— Припини, тебе ніхто не змушував надягати на палець обручку. Прокляття, Юра, в тебе прекрасні діти, чудова дружина, навіщо ти зв'язався з якоюсь малоліткою?

— Захотілося різноманітності, і не треба на мене так дивитися, — випльовує він і ми впиваємося один в одного дратівливими поглядами.

— Мені хочеться тобі врізати, — б'ю кулаком об стіну поруч з головою брата.

— А ти у нас святоша, так? — Шкіриться він, дивлячись на мене з насмішкою. — І взагалі, де ти знайшов Віку? Чи ти це, прикинувся мною і замутив з нею? Скажи крихітка гаряча, а? З виду сором'язлива, а насправді...

— Віка вагітна, ти, ідіот, — кажу голосніше ніж слід було і Юра шикає на мене, лякливо озираючись по сторонах.

— З чого ти взяв, що це моя дитина? Та я не бачив її два місяці, Ігор, мало з ким вона після мене була? Її ж навіть вмовляти особливо не довелося, сама стрибнула до мене в ліжко.

— А якщо все ж твій? Ось так просто візьмеш і забудеш про те, що десь ще в тебе є син чи дочка?

— Послухай, я знаю що для тебе це болюча тема, але давай на чистоту: мені не потрібна ні Віка, ні її дитина. Відвези її на вокзал і посади в автобус, нехай валить у ту діру, звідки вилізла, і не повертається. У мене є сім'я і я не маю наміру руйнувати її.

Я хочу відповісти йому, мені є що сказати, вже відкриваю рот, але з боку лунає здавлений схлип. Я повертаю голову на звук і втрачаю весь свій запал, наткнувшись поглядом на широко розплющені сині очі. Віка затиснула рот долонею, по щоках стікають краплі сліз, на обличчі шок і нерозуміння.

Вона мені звісно ніхто і плювати на її почуття до брата, але в цей момент мені стає шкода дівчину. Вона не винна в тому, що стала коротким захопленням Юри і вляпалася в цю історію.

— Ну, чого дивишся? Чула ж все? — з насмішкою а голосі питає брат, ховаючи руки в кишені. — Збирай свої речі і щоб я тебе не бачив поруч зі своєю сім'єю. Гроші на аборт дам, не переймайся, — я вражено дивлюся на брата. Який до біса аборт?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше