—23—

ДАРЕЛ

Олівія вискочила з кабінету, грюкнувши дверима. Я втримався, щоб не піти за нею. Хотілося її обійняти, сильно притиснути до себе, поцілувати, втішити. Сказати, що знайдемо вихід. Обов'язково знайдемо. Але я не міг.
— Я сьогодні ж поміняю для неї розклад. Потрібно включити заняття з усіх стихій, - почув я Арона. — Ді Карт, основна частина занять на тобі. Ми повинні підготувати адептку, на той випадок, якщо не знайдемо іншого рішення.
— І ви, що, збираєтеся їй поступатися? — пропихкав Барко, мерзенний чоловічок, хоч і маг. — Ви чудово знаєте, що іншого виходу нема.
— Ну, чому ж немає? - посміхнувся я. — Ми можемо зробити те, що зробили наші предки, коли створили Аздум. Олівія може передати свою магію іншому магу. Наприклад, вам Барко! І останньою Іскрою станете ви! Пожертвуєте своїм життям на благо, так би мовити, всього живого.
— Я? Чому я? - аж почервонів від страху той.
— А чому молода дівчина повинна жертвувати своїм життям, коли ви, досвідчений маг, труситеся від страху? Чим ви кращі за адептку? — я почав злитися.
— Я Магістр!
— Магістр, у якого рівень сили на дев'ятці, а адептка, має всі шанси стати Архімагом. Вам не здається, що це буде справедливо?
— Та як ви…? — розбурхався цей хробак.
— Годі,— вдарив Артон кулаком по столу. — Якщо адептка відмовиться, ми не примушуватимемо її.
— Якщо ви не станете, то Імператор змусить, — знову Барко, та що йому не йдеться.
— Якщо ти відкриєш свій рот, і доповіси Імператору, я сам вирву твій гнилий язик, і примушу його з'їсти, - усміхнувся Ді Карт.
Не чекав від Менталіста таких слів. Здивував.

— Я все сказав. Можете бути вільними, - підвищив голос Артон. — Дареле, Дарсі, ви залишайтеся.
Дочекавшись коли за магістрами зачиняться двері, я запитав:
— Що будемо робити?
— Не маю поняття, - чесно зізнався Артон, і зітхнув.
— Ми не маємо права наполягати чи примушувати Олівію, - заговорила Дарсі. — Зараз, у її становищі, вона надто імпульсивна. І до того ж, пожертвувати собою це одне, а дитиною інше. Вона не зможе. Я б не змогла!
Слухаючи Дарсі, я розумів, що не зможу пожертвувати ні Олівією, ні дитиною. І дракон був зі мною солідарний, хоч він і сердився на мене, за те що він не зі своєю парою.
— Поки її навчатимемо і шукатимемо інші варіанти.
— А як нічого не знайдемо? — спитала Дарсі.
— Якщо не знайдемо, і Олівія не передумає, відправлю її додому. Це не її проблеми, цей світ для неї чужий. — похмуро промовив Артон.
— Я згодна з тобою.
— Я теж, - озвучив свою думку і я. — А як бути з Барком?
— Ним займеться Ді Карт. Він узяв дозвіл на встановлення блоку Нерозголошення на Барко.
— І коли встиг? Чи я щось пропустила?
— Він вийшов зі мною на ментальний зв'язок.
— І ти впустив його у свою голову? - здивувався я.
— Діяти треба було швидко, поки Барко був у моєму кабінеті.
— А, що, щодо Урика? — запитала мене, Дарсі.
— А Урик, приніс мені клятву у вірності на крові. Проти мене він не піде. Поки я живий, він нічого нікому не розповість.
Ще якийсь час обговорювали подальші дії. Розподілили, хто де шукатиме потрібну інформацію: Дарсі в архівах та рукописах академії, Артон в імператорській бібліотеці, а я вирушу до Харвіви, до забороненої бібліотеки. Тільки я мав доступ до неї.
Вирішив вирушити до Харвіви, наприкінці тижня. У мого випускного курсу якраз розпочалася підготовка до польової практики. Потрібно все підготувати та проконтролювати, а там Діхт та Маріт, упораються без мене.

ОЛІВІЯ

Я була зла. Дуже зла. Але намагалася тримати себе в руках. За час, що я провела в кабінеті ректора, від повені не залишилося й сліду. Маги і стихійники швидко привели все до ладу.
Коли наступного дня розповіла все друзям, їхньому обуренню не було межі.
— Терпіти не можу магістра Барко, - поділилася Присцилла. — Знали б ви, як він дістає мене на парах! Бридкий дідок.
— Чому ти мені нічого не казала раніше? - взяв дівчину за руку Даг.
Так, СТОП! Я щось пропустила? Коли це дракон та моя подруга так зблизилися?
Напевно, здивування позначилося на моєму обличчі.
— Тобі останнім часом було не до нас, - пояснив Даг. — Спочатку кохання, потім розставання з моїм братом засранцем.
— А як же наше чаювання? Ти міг поділитися зі мною такою новиною!
— Міг, але не став. Ми з Присциллою, поки не хотіли афішувати наші стосунки.
— І коли встигли? - не вгамувалася я.
— Так, Даг утішав нашу білявку під час розлучення її батьків. Так і зблизилися, - пояснила Лусія, а Присцилла злилася рум'янцем.
— О! — тільки й видавила із себе, усвідомивши, що саме тоді й змінився запах дракона.
Виходить у нього з'явився зв'язок із Присциллою? Тоді навіщо він сказав Дарелу, що зв'язок зі мною? Нічого не розумію. Треба буде притиснути цього гаденята лускатого, до стінки. Не відчеплюся поки не дізнаюся правди.
Як і обіцяв Артон, розклад у мене змінився кардинально. Як і раніше, двічі на тиждень, я відвідувала пари з феєзнавства. Бойовка, пари по стихіям, та Менталістиці, стали займати весь час. У кімнату я поверталася перед вечерею, і іноді одразу падала спати.
Через тиждень, заняття з бойової магії, став вести у мене Даг. Індивідуально. Пояснивши, що Дарел залишив Імперію на невизначений термін, інші магістри на польовій практиці з випускним курсом.
Ще через два тижні, в перший день зими, ректор викликав мене до себе.
— Олівіє, буду чесний з тобою. Ми з Дарсі нічого не знайшли, щоб захистити тебе від такої відповідальності. Не знаю, що накопає Дарел у Харвіві, але рішення залишається за тобою. Як тільки він повернеться… Загалом я вирішив. Ти повернешся додому.
— Додому? - здивувалася я.
— Так. На землі у тебе буде три дні. Побудеш із рідними і ухвалиш рішення. Ді Карт повернеться за три дні. Ти маєш дати відповідь.
— Яку відповідь?
— Чи ти приймаєш свою долю, чи залишаєшся у своєму світі. Де зможеш спокійно жити та виховувати дитину.
— І ви мене так просто відпустите?
— Про моє рішення, знають лише Дарсі, Дарел та Ді Карт. І вони погодились зі мною. - помовчавши, він продовжив. — Олівія, я ніколи не дружив з адептами. Але ти стала винятком. Завдяки тобі ми змогли передбачити вбивство Дарсі. І я в неоплатному боргу перед тобою.
— Дарсі і мені дорога.
— І ще… Я давно хотів з тобою поговорити про Дарела.
— Я не хочу про нього говорити.
— І я тебе розумію. Але я знаю його вже давно. Скажу чесно, новина про те, що ви розлучилися, мене здивувала. Дракони не відмовляються від своїх пар, так само як і перевертні. Ми готові померти за кохану. І хоч він нічого не каже, я здогадуюсь, що в нього були причини.
— Так, причини. Нібито дитина від його брата. - обурилася я.
— Це привід, але не причина. І я бачу, як він страждає, не менше ніж ти. Йому так само боляче. Я впевнений, що у вас все ще налагодиться, і ви будете щасливі.
— Сумніваюся.
— Просто подумай над моїми словами. Тебе це ні до чого не зобов'язує.
— Добре.