4

   - Де ж вона ховає ті гроші? Не може бути, щоб у такої успішної пані немає грошей. Так, треба думати, як баба. Якби я нею був, то куди б сховав щось цінне? Думай, думай, Антоне, від цього залежить твоє життя. Він рушив до спальні. Але тільки зібрався відчиняти двері, як почув якийсь шорох. Він причаївся, вслухаючись. Шорох переріс у шкрябання. Уява одразу стала малювати Антону страшні картини. Там за дверима мабуть німецька вівчарка або доберман. Якщо я відкрию двері, він вчепиться мені в горло. І все, гаплик мені. Так, без паніки, лаю не чути. Може, там маленький хомячок? - Антон легенько привідкрив двері. Звідти показалася пухнаста лапка. Кішка. Він полегшено зітхнув. - Ходи до мене, маленька.  

    Антон простягнув руки, щоб взяти пухнастика, але кішці це було не до вподоби. Вона почала шипіти і потім боляче впялася хлопцю в руку зубами. "Ай! От кляте створіння! А ще кажуть, що кішки - то милі створіння. Та вони ще небезпечніші, ніж ті вівчарки. Ай, як же боляче! - скрикнув він.

   Кішка вислизнула із кімнати. 

- От і вали. А я спокійно пошукаю щось цінне.

   В очі одразу припала шкатулка. Антон відкрив її. Там лежав золотий кулон та персні з перлинами. 

- О, те, що треба. 

   Він взяв кулон, важкий, мабуть, цінна річ. 

- Так багато набирати не потрібно, щоб не викликати підозри. Бо, якщо зникне одна річ, то подумає, що десь загубила. А ось, якщо кілька, то це вже викличе не абиякі підозри. Однозначно кулон - прекрасна річ, думаю, в ломбарді за нього гарно заплатять. 

###

   Антон сховав кулон в кишеню спортивних штанів і пішов до кухні. Кішка сиділа на підвіконні, зустрічаючи його суворим поглядом.

- Чайку? - запитав її Антон, дивлячись у очі. 

Кішка фиркнула. 

- Не хочеш, як хочеш. А я, мабуть, вип'ю, - сказав Антон, вмикаючи електрочайник.

- Не хвилюйся, я все після себе поприбираю. Чого я зазвичай не роблю. Але ми з тобою знаємо, що  мене тут не має бути. Тому все має бути, як і було. Та й, бачу, твоя хазяйка любить, коли чисто.

   Антон відкрив холодильник. Не густо. Оливки, які він терпіти не може. 

- Як люди їдять ту гидоту? Це що? М'яско? Фу, ну й смердить, - промовив він.

   Хамон - прочитав він на упаковці. Одне краще іншого. Це ж що, я голодним тут сидітиму? На полицях ще стояв знежирений йогурт, листя салату, молоко, кілька червоних перців. Ні ковбаси, ні пельменів, навіть гречки немає. Ну, що ж, йогурт, так йогурт. Не сидіти ж увесь день голодним.

- Йогурт будеш? Коти люблять молочку. Ладно тобі дутися, спускайся, я тобі налив трохи. 

   Кішка ліниво сплигнула із підвіконня, понюхала йогурт, але їсти не стала.

- Ну, хто ж знав, що ми такі балувані. Не хочеш, то й не їж. Тепер мені ще твою тарілку мити доведеться. 

###

   Час спливав, шлунок бурчав.

- Боже де ж та шоста година? Так і з голоду здохнути можна. Треба придумати місце для схованки, - Антон побачив сходи, що вели на горище. - Це, мабуть, найкращий варіант. Навряд чи вона сюди полізе. Треба було працювати в рукавичках, щоб точно не було слідів. От баран. Скільки слідів залишив. Та добре. Вона ж не знатиме, що тут хтось був. Залишилося останнє, закрити кішку в спальні. Там, де й вона була, коли він прийшов. Ось тут точно рукавиці не завадили б, а то зараз всі руки пороздирає. Кішка спала на кухні. Антон тихо підійшов і взяв її на руки. Кішка замурчала, але кусати не стала. Він швидко відніс її до спальні і зачинив двері. А сам поліз на горище.

###