Глава 6:

Ранок*
Я прокинулася від того, що мене хтось ніжно цілував в шию.

-Ейййй, мені лоскотно- чесно я дуже хотіла, щоб на його місці був Назар. -Все перестань, мені треба збиратися.

-Куди?

-Я їду дивитися квартири!

-Ну так може я з тобою поїду?

-Я з Анею йду- збрехала я, бо хотіла піти одна.

Я планувала вже сьогодні заселятися, тому вибрала квартири які мені найбільше подобаються по фотографіях.

Сьогодні я одягнула спортивний костюм  та взула кроси, я так люблю спортивний стиль. Зав'язала пучок, але не зализаний і витягнула декілька пасм.

Я вже подивилася дві квартири, але ні одна з них мені не запала в душу. Ще одна і все, ця квартира на яку я зараз йду знаходиться поряд з університетом і недалеко від клубу.

-Доброго дня, це ви прийшли квартиру дивитися? - спитався в мене чоловік років  40

-Доброго дня, так я!

-Ходімо в середину!- ми піднялися на 5 поверх та зайшли в квартиру.

-Ви поки оглядайте, а я по телефону деякі справи вирішу.

-Гаразд- квартира була досить затишною, там була спальня, велика кухня, душова з туалетом та вітальня. Ну квартира мені дуже сподобалася, і розміщення в неї хороше.

-Я беру цю квартиру! Давайте оформляти договір!

-Я дуже перепрошую, мені треба терміново їхати, але ви можете на майданчику зачекати мого сина і скласти з ним договір.

-А через скільки він буде?

-Через хвилин п'ятнадцять, можливо і скоріше.

-Гаразд, я на нього зачекаю! І чи зможу я вже сьогодні тут поселитися?

-Так звичайно, як тільки підпишете договір, зразу можете заселятися. Все вибачте ще раз, до побачення!

-До побачення!

Я всіла на лавочку та чекала на сина власника. Через 10 хв приїхала машина і з неї вийшов Назар. Що Назар??? Серйозно?

-Привіт, це ти на квартиру чекаєш?

-Привіт, я!
 

Ми зайшли в середину квартири та я почала читати договір.

-Я не можу брати з тебе гроші! Чому ти не погодилася, коли я тобі давав її безплатно?

-Я так би не змогла і почувалася би винною перед тобою, і що я тобі щось потрібна. Як там Віка? - я хотіла перевести тему в інше русло, ну і я реально за нею скучила.

-Та ніяк

-З нею щось сталося?

-Ну ми просто розійшлися- мені так хотілося його обійняти і не відпускати.

-Чому?Стоп.  Можеш не відповідати, це не моя справа.

-Я її не кохаю!- сказав Назар і подивився прямо мені в очі. Він взяв мене за руку і хотів, щось сказати, але я його навмисно перебила.

-Ну так що, підписуємо договір і я їду за речима?

-Так звичайно! Можливо я тебе підвезу?

-Та ні дякую, сама доберуся.

-Ну як ти будеш в маршрутці з тими чемоданами?

-Гаразд, але мені ще до брата треба заїхати .

-Як скажеш.

Їдучи ми не сказали ні слова, ми забрали більшість речей від брата і коли я зайшла в квартиру до Андрія вона такою рідною була.

-Вибрала якусь квартиру?

-Вибрала і прямо зараз переїзджаю- сказала я з посмішкою, але по лиці Андрія бачилося, що він явно не був задоволений цим.

-Ну чому?

-Ну я і так в тебе стільки жила, в тебе ж має бути якесь особисте життя.

-Ну, але  я не скаржився на життя з тобою, мені це в кайф було. Давай я тебе хоча б підвезу!

-Я не одна приїхала і мене вже чекають.- я обійняла його сильно - сильно і сказала йому на вушко - Давай будемо просто найкращими друзями?

-Ну, але може щось більше вийде?

-Ну я кохаю іншого, а ти такий красивий ще знайдеш ту саму- я його ще раз обійняла та поцілувала в щоку.

-Ну все бувай мушу їхати! Але завтра чекаю на тебе в гості!

-Бувай! Тоді до завтра?

-До завтра!

Мені так легко стало на душі , оскільки з Андрієм в мене просто дружба .

Я всіла в машину та ми рушили.

-Зупини будь ласка біля супермаркету.- сказала я до Назара.

Він зупинився та я вийшла з машини. Я обійшла машину, та сперлася на водійське місце.

-Ти не йдеш? - спитала я з широкою посмішкою.

-А можна? - Назар був дуже здивований. Я просто йому підмигнула та йшла на вхід в супермаркет і вже через 30 секунд я йшла з Назаром.

Ми взяли возик та просто почали вести себе як малі діти. Він мене возив у возику, ми дурачилися, але продукти все таки купили та по вернулися в машину, але з усмішками на всі тридцять два.

-Ну все приїхали! - якось розчаровано сказав Назар.

-Можливо на чай зайдеш?

-Якщо не заперечуєш- і натягнув свою ідеальну усмішку.

Ми зайшли в квартиру, я зразу поставила чайник та почала нарізати торт який ми щойно купили.

Ми всіли за стіл та почали пити чай і їсти торт, і якось мені було так легко і одночасно тяжко, бо хотілося його обійняти і так сидіти в його обіймах, але я все розумію. Пройшло 2 години, а ми й незамітили.

-Ну все, вже пізно я напевно поїду тоді - я його провела та пішла одразу переодягнулася, і лягнула спати оскільки я була надзвичайно замучена.

Що ж буде далі? Невже вони так легко зійдуться з Назаром? Цікаво чи доля підкине їм якісь пригоди... І чи справляться вони з ними? І головне питання: Чи поборяться вони за своє кохання?

Свої догадки пишіть в коментарях💖 ставте зірочки ✨