І нехай весь світ зачекає...

Глава 8:

Цілий тиждень я сиділа в номері і нікого не впускала окрім офіціантів. Батьки намагалися зі мною поговорити, але я не хотіла.
Сьогодні я цілий день сиділа знову в номері і вирішила піти на вечерю в ресторан.

Вигляд в мене був не з найкращих вся опухша, а як може бути по іншому якщо цілий тиждень плакати. Я вирішила макіяж взагалі не наносити окрім тонального, щоб приховати цю опухлість. Одягнула я джинси та просту білу фотболку та чорні босоніжки на каблуці. Все таки не хотілося виглядати як опудало.

-Доброго вечора!
-Ох Софійко, що з тобою було? Де ти стільки пропадала?
-Погано себе почувала - я натягнула фальшиву посмішку.

До мене підійшов офіціант, я замовила собі легенький салат та апельсиновий фреш. Я сиділа біля Давида.
-Не хочеш сьогодні розвіятися і сходити на вечірку?
-Ох ні, знаєш я вже находилася на ті вечірки.
-А мені здається це прекрасна ідея- втрутився мій батько
-І краще познайомитеся- ну і як без батька Давида.
-Піду збиратися!- сказала я та натягнула посмішку, посиджу там та й піду. Скажу, що погано стало.
-Я зайду за тобою через годину- сказав Давид. Я встала та пішла збиратися.

Я підмалювала губи, та намалювала тушшю вії, одягнула я порвані джинси з високою посадкою та одягнула білу шифонову блузку, взула я білі кроси та прихопила з собою шкірянку. Одягнена я була дуже стильно.
-Чудово виглядаєш!-сказав Давид, якщо чесно то він був теж дуже навіть симпатичний брюнет. Він одягнув джинси та білу фотболку, це було дуже сексуально. Але чесно наскільки це б не було сексуально він мені ніколи не замінить ті очі... Назарові очі ...-Ти тут?- спитав Давид.
-Так тут, вибач задумалася.
-Ну так йдемо?
-Йдем.

Ми йшли по березі та просто мовчали, але Давид порушив цю тишину.
-Розкажи щось про себе
-Ну тут немає що і розказувати. Мені 18 років, я вчуся в університеті на першому курсі на економіста . Тепер ти!
-Ну мені вже 19 я вчуся на третьому курсі на юриста.
- Хоч ти мені можеш розповісти, що задумали наші батьки
-А ти не помітила, що вони хочуть нас звести.
-Ну як сказати, просто розумієш...- я хотіла ще щось сказати, але він мене перебив.
-Та розслабся, я цього теж не хочу. В мене насправді є дівчина- я полегшено видихнула.
-А чому нас і твої батьки зводять якщо в тебе є дівчина?
-Просто вона не з дуже багатої сім'ї і батьки категорично проти неї, але я її кохаю-він був таким засмученим .
-Все буде добре, повір!- сказала я і посміхнулася накінець то щиро.
-Ну що ось і ми прийшли - це була вечірка під відкритим небом на березі моря, де дуже голосно лунала музика.

Ми пішли і всіли за столик до якоїсь компанії.
-Знайомся це Юра, Ангеліна, Яна, Андрій, Аня - і тут я згадала, що ні разу не зателефонувала Андрію та Ані.
-Всім привіт, я Софія- сказала я та всіла біля Ангеліни.
-Та розслабся ти!-сказала до мене Ангеліна. 
Я вирішила на це не відповідати.

Я замовила собі слабоалкогольне мохіто та ми настільки з ними розговорилися. Я так скучала за цим. Спочатку я думала, що вони зарозумілі, але вони всі такі щирі, відкриті. Ми всі пішли танцювати, а потім вирішили йти зустрічати сонце, це було так красиво і заворожуючи. В шостій ранку ми вже всі почали розходитися і виявилося, що ми з Давидом живемо в одному готелі, що й Ангеліна з Юрою.

Ми всі попрощалися та розійшлися по номерах, я лягнула на ліжку та одразу заснула. Прокинулася я о 13:00. Пішла в душ та почала розпаковувати свій новий смартфон, я одразу набрала по вайберу Андрія, я так за ним сумую ми порозмовляти трохи і тоді я подзвонила Ані. Вона була трохи ображена, що я все розказала не їй, а Андрію але все рівно вона була щаслива, що я їй зателефонувала.

Сьогодні я вирішила піти перший раз поплавати в морі і тому одягнула свій купальник, а наверх плаття та пішла в номер до Ангеліни. Я постукала, вона відчинила мені двері але була така сонна ще.
-Йдемо на пляж!
-Ну тобі, що горить? 
-Взагалі то так горить! Я тут тиждень, а ще ні разу не купалася.
-Давай тоді Юру і Давида візьмемо, а завтра зранку вже тоді візьмемо з собою ще і Аню з Андрієм.
-Окей.

Ми всі пішли на пляж, людей було не дуже багато я скинула плаття та з розгону забігла в море, вода була така тепла.

Ох ми плюскалися як малі діти. Це було так весело і щиро. І тут пішов дощ , це було так смішно як ми бігли з моря в одних купальниках, та плавках і так забігли в дорогущий готель де всі спускалися в розкішних платтях та костюмах на вечерю, а тут ми всі мокрі, ну але мені якось було всерівно час цих людей більше ніколи не зустріну. 
-Давайте тоді завтра в 09:00 на цьому ж місці зустрічаємося, знов разом на море підемо?-запропонувала Ангеліна
-Окей

Юля з Юрою розійшлися по своїх поверхах, а ми з Давадом їхали далі.
-Давай через годину в моєму номері зустрінемося- сказала я 
-Навіщо?-він був такий здивований
-Нам ж треба придумати план, що повернутися додому і всі були задоволені.
-Я про це навіть не думав, тоді добре через годину в тебе .

Я зайшла в номер та зразу пішла в душ, я зробила легкий макіяж та одягнула шорти з топом . І вийшла на балкон та почула розмову своїх батьків.
-Кохана все йде по нашому плані-я подумала, що вони про нас з Давидом говорили-він його побив та зараз він без свідомості.
-Головне її тримати по далі від нього- я цьому великого значенню не дала та пішла відчиняти двері.

До мене в двері постукав Давид.
-Привіт, заходи!
-Привіт

 

Ми всіли на диван та почали обговорювати це .
-Дивись -почала я- в мене два варіанти або ми всіма можливими способами показуємо, що ненавидимо один одного або ми робимо вигляд, що в наших "стосунках" все прекрасно повертаємся назад в Україну і нібито сильно сваримося і розсходимся.
-Ого ну ти і придумала. Як на мене другий варіант більш правдоподібний.
-Мені теж так здається.
-Тим більше ми б не могли спілкуватися, разом на море, вечірки ходити, а тут так скушно, що це буде поганий варіант.
-Ну все тоді ходімо на вечерю до наших батьків?
-Ходімо




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше