І нехай весь світ зачекає...

Глава 10:

-Дівчино! Просинайтеся!- я відкрила очі, а переді мною стояв лікар
-Як Назар? Де він?
-Все пройшло добре, він в палаті, снідає!
-Можна до нього?
-Якщо не на довго, бо пацієнту потрібен спокій.
-Гаразд

Я зайшла в палату і в мене зразу змішані емоції. Я підійшла ближче та всіла біля нього він як раз поснідав.
-Привіт - я перша порушила нашу тишину .
-Привіт
-Як ти себе почуваєш?
-Вже набагато краще, бо ти поряд- на що я йому тільки посміхнулася. -Сонь можна запитання?
-Так-сказала невпевнено я
-Це, що ти говорила вчора ...-він зробив коротку паузу- Правда?
-Так - сказала я і опустила очі, а він взяв мене за руку.
-Мені тобі треба дещо розповісти!
-Гаразд, я слухаю-але в цей момент зайшов лікар.

-Все пацієнту потрібно відпочивати!-сказав лікар.
-Можна ще 5 хвилин?
-Ні!

-Бувай- сказала я до Назара і поцілувала в щоку.
-Бувай- він так щиро усміхнувся.

І що мені тепер робити? Як батьки так посміли? А саме головне питання, навіщо? Скільки в мене питань і жодної відповіді. Але одне я знаю точно треба повертатися в Дубаї і дізнатися всю правду, якою б гіркою вона не була.

Я знаю, що роблю погано, бо не попрощалася з Назаром, але мені треба як найшвидше бути там.

Я взяла білет, літак буде через 1,5  години, тому я подзвонила Ані, щоб вона приїхала.

Вона до мене підбігла та заплакала і обійняла мене.
-Ну заспокойся! Я скоро приїду і все тобі розкажу!- я мусила хоть якось заспокоїти Аню.-Давай зараз підемо в кафешку?
-Давай

Ми зайшли в кав'ярню, а вікна виходили на майданчик де стоять літаки.
-Давай розказуй, що було поки мене не було?- в мене була надзвичайно щира посмішка, бо я так скучала за нею. 
-Ну в мене є дуже радісна новина- вона так світилася.
-Яка?
-Я тепер маю серйозні відносини - вона була така щаслива
-Хто він? Скільки йому?
-Єгор, йому 22. Ну ти його не знаєш.
-Я так рада за тебе - я її обійняла

Ми ще поговорили про всякі дрібниці і прийшов час летіти.

-Ну, що ж сонечко. Мені вже треба летіти.
-Як, вже?
-Ну так- сказала я дуже засмучено.- Але знай я скоро приїду, і все встане на свої місця. Доречі познайомлю тебе з дуже крутими людьми.
-Ну тоді домовилися

Аня мене провела до стійки реєстрації, ми попрощалися і я попросила, щоб вона не чекала, а їхала.

Я ніколи не могла подумати, що за такою її стервозною маскою ховається дівчинка яка всьо навсього хоче кохання, я за неї дуже навіть рада. З такими думками я зайшла на борт літака.

Прилетіла я вночі і це мені на руку. Зараз піднімлюся в свій номер і ніхто мене не замітить, але не тут то було. Я зайшла в ліфт і там був Давид.
-Привіт-сказала я
-Ну привіт, і де ти пропадала?
-Ніби пропадала?- я не хотіла нікому розказувати правду- я була в номері і вирішила прогулятися.
-Та розслабся, мені Ангеліна все розказала - ось і довгий язик в неї.
-Давай потім поговоримо... Я спати хочу. Надобраніч!
-Надобраніч!

Я зайшла в свій номер, зразу пішла в душ, а потім переодягнулася та заснула.

Ранок*
Я прокинулася від того, що мені хтось гримав в двері.

Я встала та відчинила двері. На мене зразу напала Ангеліна.
-Розказуй як все було!
-Не привіт, не добрий ранок, а зразу до суті... Ну, що ти за людина така?
-Ну я вже не можу, я зараз лусну від цікавості- я засміялася.

Я їй все розказала в найдрібніших подробицях. 
-І що ти далі будеш робити?- спитала в мене подруга.
-Ну ще без поняття
-А давай заліземо в їхній номер і пошукаємо якісь докази.
-Ти що? Це низько, нишпорити по кімнаті
-В тебе є ще якісь варіанти?
-Ну але як? Як ми туди зайдемо.
-Так це взагалі не проблема, скажемо на реєстратурі, що картку від номера загубили. Ти ж їх донька тобі точно дадуть.
-Як варіант.
-До речі зараз вони в музеї 
-Так що 3 години в нас ще є як мінімум.
-Ну гаразд , я йду за карткою, а ти чекай мене біля їхнього номеру.

Я взяла картку як знову зустріла Давида.
-Привіт- 
-Привіт...- він хотів ще щось спитати, але я його перебила.
-Давай всі питання вечером?
-Окей

Я всіла в ліфт та піднялася на потрібний мені поверх.
-Як успіхи? - спитала Ангеліна
-Все чудово, ключ в мене.

Ми зайшли в номер і навіть шукати не прийшлося. На ліжку лежала папка з надписом "Назар" я її відкрила і мені стало страшно. Там лежала флешка та фото.

-Ангеліна можеш будь ласка сходили в мій номер за моїм ноутом.
-Окей

Коли подруга зачинила двері я вирішила подивитися фото. На фото були МИ З НАЗАРОМ???? Тут я танцювала, а Назар мене на руки брав, тут ми в його автомобілі.

Звідки в моїх батьків всі ці фото, але мої думки перебила Ангеліна.
-Ось, тримай- вона мені передала ноутбук.
-Дуже дякую! Знаєш ти можливо йди в свій номер, а я тут на батьків зачекаю.
-Якщо щось дзвони- вона зачинила за собою двері і я взяла ноутбук і вставила флешку.

Ось якесь відео, я на нього нажала і очі були вже на мокрому місці. Це відео як б'ють Назара.

Я не знала, що робити ,чекати на батьків чи просто скласти валізи і їхати до того кому я справді важлива і потрібна.

Я просиділа в номері 2 години як зайшли батьки.
-Я тобі казав в неї паспорт забрати!-сказав батько.
-Ну так, це було по-дурному - батьки дуже здивувалися, вони явно не очікували мене тут побачити.-Здивовані?
-Що ти тут робиш?- спитала мама
-Я хочу знати правду! Що вам зробив Назар?- сказала вже кричучи я.
-Ти взагалі про кого?- батько зробив вигляд, що не знає про що я.
-Та знаєте так ні про що, всього навсього мої батьки, які були для мене прикладом чуть не вбили, мою.... кохану людину-я це так тихо промовила, мені так боляче стало.

Я замовила собі онлайн білети і за цей час збирала свої валізи. Я вирішила попрощатися з Ангеліною, Давидом та Юрою. Але на мене чекав сюрприз від батьків.
-Ти нікуди не поїдеш- сказав батьком і забрав в мене валізу.
-Ще й як поїду! Забираєш в доньки останнє?- я фальшиво посміхнулася через сльози. Добре, що я в рюкзак все необхідне склала. 
-Якщо ти зараз поїдеш ти залишишся без грошей!
-Я думаю тут вибір очевидний... Подавився своїми грошима- сказала я з призирством




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше