І нехай весь світ зачекає...

Глава 11:

Там сиділа Віка і вони цілувалися. Мені стало так боляче... Назар побачив мене і зразу відштовхнув Віку від себе .
-Соня! Це не так як ти думаєш....- почав кричати Назар.
Я швидко вибігла і почала просто бігти, не знаю куди, але я бігла... Мені так хотілося всю цю лють на комусь випустити, я відмовилася від всього, заради... Заради нього.

Я смислу жити більше не бачу. Тому я написала прощальну смс Андрію, він один з не багатьох хто мене підтримував.
"Андрій! Дякую тобі за все! Все, що ти для мене робив... Ти для мене дуже дорога людина, але я мушу тебе покинути. Проживи це життя достойно! Я надіюся буду бачити з небу як ти виховуєш свою маленьку принцеску яку назвав в честь мене. Я тебе дуже люблю! Пробач за все!". Я писала це смс і мені ставало ще гірше, але все таки я йому це надіслала.

Я не чекала відповіді, бо вже піднімалася в ліфті на останній поверх і лізла на дах.

Я вирішила зачекати коли зайде сонце. Цей час я просто плакала і переглядала наші спільні фото з Назаром, Андрієм, Вікою, Анею, Давидом. Я вроді така щаслива була . Але все таки я встала на край криші.  В думках я вже зі всіма попрощалася і моя одна нога вже була в невагомості, як мене хтось взяв за талію. 
-Навіщо ви це зробили?- я обернулася і побачила Андрія.

Я почала гірко плакати, а він притиснув мене до грудей.
-Тихо, тихо мала!-шепотів він мені на вухо.
-Як ти взнав де я?
-А хіба не на цій криші ти була в ту ніч?- в мене все стиснулося всередині і я згадала як Назар тоді дивився тут на мене. -Мала, йдемо звідси!

Ми вийшли і всіли в Андрієву машину. -Тебе відвезти додому?
-Я не хочу в ту квартиру!- він кивнув та рушив, мені було всерівно куди ми їдемо, тому я не питалася.

Приїхали ми в Андрієву квартиру. Зайшовши в неї я зразу направилася в "свою" спальню. 
-Візьми мою футболку!-я взяла не сказавши слова.

Я переодягнулася та пішла в спальню до Андрія.
-Можна я полежу з тобою?
-Звичайно мала!

Я лягнула, він мене обійняв, мені стало так добре, що я зразу заснула.

Ранок*
Я проснулася і згадала, що було вчора. Невже я хотіла померти через мудака? Це скоріше за все, через стомленість. Все таки стільки перельотів, недосипаних ночей, все воно впливає на психіку.

Від моїх думок перебив мене Андрій, він так солодко спав, що я навіть усміхнулася.
-Що я такий смішний?- спитав Андрій і надув губки.
-Просто ти такий милий коли спиш!
-Ну не такий як ти- я зразу усміхнулася на всі 32 і почервоніла.
-Ти поки що йти в душ, а я приготую нам сніданок.
-Ну гаразд- він мені підмигнув і я пішла на кухню.

Сьогодні я вирішила приготувати нам омлет з помідорами та каву. Я не переодягалися, була надалі в Андрієвій футболці, мені здається це так мило. Я побачила як вийшов Андрій з душу в одному рушнику. В нього таке рейлєфне шикарне тіло, прес, це так сексуально....
Невже я так швидко забуваю Назара?

-Що задумалася?
-Та так - сказала я і кутиками губ посміхнулася.
-Сідай снідати!- він одягнув джинси і був без футболки.
-Як смачно пахне ...
Я задивилася на його прес і розлила трішки каву. 
-Краще одягни футболку- сказала я.
-Ну от з тебе знімлю і одягу- він був так близько. Я закрила очі і його губи накрили мої . Він почав так ніжно мене цілувати, але через 2 хвилини від того ніжного поцілунку нічого не залишилося він посадив мене на кухонний стіл та почав мене пристрасно цілувати, руки його були на моїх сідницях. Коли нам не хватало кисню, ми відсторонилися. Я подивилася на себе, футболка нічого вже не закривала, волосся розтріпане.
-Мала давай сьогодні день вдома проведемо?-я йому просто усміхнулася та кивнула . Я не знала як розцінювати цей поцілунок, але мені хотілося залишилися з ним.

Ми вирішили подивитися фільм і на цей раз нормально.
-Під час фільму забороняється мене цілувати, торкатися
-Чому?
-Бо по рахунку цей фільм я буду дивитися третій раз і на цей, я його додивлюся.
-А обіймати хоча б можна?
-Обіймати можна.

Він накинувся на мене з поцілунком.
-Я вроді казала, що не можна
-А фільм ще не почався- він знову впився в мої губи та почав пристрасно цілувати вже з язиком. Це так приємно, але я відсторонилися і хитро посміхнулася, а він зробив вигляд, що обідився.

Під час фільму він лише обіймав мене і інколи цілував в щоку, це так мило . 
-Накінець то фільм закінчився!- крикнув Андрій з чого я почала сміятися, я хотіла ще щось сказати, але Андрій знову накинувся на мене з поцілунками, але я його відштовхнула і встала.
-Ей ти куди?
-Як куди додому
-Нікуди я тебе тепер не відпущу!-сказав досить серйозно Андрій.
-Та жартую, я йду в супермаркет, бо в тебе миш повісилася в холодильнику.
-Я з тобою, а то ще вкрадуть- я заміялася.
-Але мені немає в чому йти- я вже почала сумувати.
-Як це немає, ти в свою спальню заходила? Кур'єр давно вже все приніс.
-Який кур'єр?
-А це секрет, йти переодягайся принцеса!
-Значить в мене весь цей час був одяг, а ти мені навіть не сказав.
-Ну я не хотів, щоб ти скидала цю чудову футболку. Хоча знаєш хотів, щоб ти була без неї- він хитро усміхнувся.

Я переодягнулася та зробила легкий мейк. Одягнула я джинси та худі.

Ми вийшли та надворі падав сніг. Все як в казці.
-Зачекай секунду і закрий очі- я його послухала та заплющила очі. -Відкривай!- я відкрила і побачила букет червоних троянд та ведмедя. 
-Ох дякую!- я його поцілувала- А з чого це такі подарунки?
-Мала ти забула? Сьогодні 14 лютого - мені так стидно стало -Та розслабся, я розумію що тобі не до того було .
-Дякую тобі і вибач, що нічого не купила.- Але ж ми не пара. Чому я маю щось дарувати? Ну поцілувалися пару раз і все...
-Йдемо в машину?
-Давай покладемо в машину подарунки і прогуляємося пішки?
-Як скажеш.

Ми так і зробили. До супермаркету йти 10 хвилин. Падав сніг, захід сонця і ми йдемо за руки. Все як в фільмі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше