І нехай весь світ зачекає...

Глава 17:

-З того, що я тебе вб'ю- Андрій накинувся на свого батька з кулаками. А я сиділа і дивилася, бо думала, що це все сон....

-Він помер, він помер, він помер-повторювала я собі під ніс...

До мене підбіг Андрій та обійняв.
-Сонь, він нічого не встиг з тобою зробити?
-А...Андрій- я почала рухати своїми руками його обличчя- ти живий?- мій голос почав тремтіти і з очей полилися гіркі сльози.-Ні, ні це все галюцинації...
-Сонце, я тут перед тобою, це не галюцинації, давай я все тобі пізніше розкажу, а зараз їдемо з цього страшного місця.

Він взяв мене за руку та ми вийшли з кімнати. Тут було багато спецназу з пістолетами, мені було все одно, що я в одній білизні, мені не виріться, що моя кохана людина жива. Я зжала його руку міцніше, щоб не розчаруватися, що це сон.

-Ану вже всі обернулися, куди ви дивитеся?-так це мій Андрій...
-Я тебе кохаю- я знаю зараз це не доречно, але я змушена це сказати
-А я тебе- він підхопив мене на руки, бо я була боса і поніс до машини.

Він відкрив задні двері та посадив мене, а на мене там чекав Назар. Я його зразу обійняла.
-Якщо ти мій брат, то я тебе ніколи не покину- він мене теж обійняв і поцілував в чоло.

Коли в машину зайшов Андрій я зніяковіла, я в одній білизні ...
-Візьми мою куртку- сказав Андрій. Я зробила так як він сказав, бо все-таки сидіти в білизні і до того всій тремтіти. Ну якось не дуже...

Ми висадили Назара і далі поїхали до нас додому. Коли ми зупинилися я усміхнулася, невже все налагоджується?!

Коли ми зайшли в квартиру, я зразу прийняла душ та одягнула його худі.

Коли я все закінчила я бачила, що Андрій вже солодко спить тому влягнула біля нього. Він мене обійняв, а в мене аж мороз по шкірі. Невже це реальність? Чи просто сон...

Ранок*
Я прокинулася дуже рано, бо боялася розчаруватися, що це все був лише сон. Але біля мене лежав Андрій, такий  красивий і коханий Андрій. Я не могла себе стримати тому його поцілувала, він зразу мені відповів, але коли нам не вистарчало кисню ми відсторонилися. 
-Я за тобою так скучала!
-А знаєш як я боживолів, коли з тобою навіть по телефону не міг порозмовляти...- він сильніше мене обійняв.
-Можливо ти мені розкажеш все?
-Давай за сніданком
-Гаразд, я тоді йду щось приготую- він мене солодко поцілував та я пішла на кухню.

В холодильнику миш повісилася тому я пішла назад в кімнату переодягатися. Андрія я зовсім не стидалася, тому скинула перед ним кофту, але я була в білизні і стояла до нього спиною і почала одягати свої джинси та худі. Добре, що не весь одяг забрала.
-Мала, а ти куди зібралася?- мала... як мені цього не хватало, цього рідного та теплого голосу.
-Я в супермаркет, а ти відпочинь ще.
-Ох ні, тепер ти по всюду в моєму супроводі. Але сьогодні ми замовимо їжу в твоєму ресторані.
-Я документи на оформляла, і мені більше подобається коли в сім'ї бізнесом керує чоловік. 
-В сім'ї?- він загадково усміхнувся.
-Ну не чіпляйся до слів, але я хочу, щоб твій ресторан залишався і надалі твоїм.

Він встав, підійшов до мене та солодко поцілував в губи.
-Ти в мене найкраща- сказав він на, що я йому усміхнулася.

Ми замовили собі сніданок та всіли снідати. Поснідавши ми пішли в вітальню де мені все мав розказати Андрій.
-Історія не довга, але пообіцяй, що мене не покинеш...- я взяла його за руку.
-Не дочекаєшся...
-Пам'ятаєш коли ми закінчили розмовляли, мені  після цього подзвонив адвокат і сказав, що мене зараз активно розшукують, і єдиним правильним виходом було сказати , що я мертвий . Я розумію, що поступив як останній мудак тому що тобі не сказав, але це був єдиний вихід... Вибач.... Я найняв тілоохоронця, щоб я знав, що ти в безпеці, але він взнав по своїх каналах, що ти вже 3 ніч не ночуєш вдома, тому я зразу прилетів сюди і мені всерівно було, що зі мною можуть зробити, я дуже переживав за тебе. А зараз я дивлюся на твої синці на руках та ногах і просто хочеться себе вбити.
-Ти в цьому не винний, а синці скоро зійдуть...
-Я не винний в тому, що мій батько тебе чуть тебе не згвалтував?
-Ні! Все давай закриємо цю тему...
-Ну як хочеш, ти до брата не хочеш поїхати?
- Давай завтра, сьогодні я хочу побути з тобою.
-Ой, моє ти сонце... Якщо ти так хочеш то так і буде- він мило усміхнувся та поцілував мене .

***
Пройшов цілий тиждень. Я потрохи приходила в себе та сходили синці. Цей тиждень був просто чудовим, я була весь час з коханою людиною в його обіймах. Це так чудово !

Коли ми з Андрієм поїхали, до Єгора так вони там з Анею зразу накинулися на мене з обіймами і ще в них дуже чудова новина була для мене... Я стану тьотьою, це найкраще, що могло бути... Моя найкраща подруга з моїм братом, що ще потрібно для щастя? По-секрету мені Єгор сказав, що скоро має попросити руки і серця в Ані. Я така щаслива за них...

Пройшов ще один тиждень і я повністю відновилася. 
-Добрий ранок, кохана!- він мене солодко поцілував.
-Добрий ранок- відірвавшись сказала я- Що тобі приготувати?
-Ммм сьогодні без готовки, так що давай збирайся в нас перше побачення!
-Серйозно?- я усміхнулася на всі 32.
-Так, йти скоренько збирайся.

Я встала та пішла робити всі водні процедури. Я вийшла з ванною з замотаним рушником на голові та на тілі. Одягнути я вирішила комфортно та тепло, тому що я і так за ті кляті два тижні насиділася на холоді. Але якщо комфортно це не означає не модно. Я одягнула ніжно-рожевого кольору гольф-боді та джинси скіні, класика завжди в моді. Макіяж я зробила досить виразний, намалювала стрілки, підвела вії тушшю та намалювала губи ніжною нюдовою помадою. Щоб закінчити ніжний образ я висушила волосся, та зробила легкі локони .

-Ну все я готова!- сказавши це я прокрутилася перед Андрієм.
-Ти... Ти неперевершена- я зашкірилися, мило усміхнувшись я направилася в коридор.

На верх я одягнула пальто та взула білі кросівки, все таки вже на носі квітень. На вулиці досить тепло.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше