(не)кохана

Глава 7

Еві недовірливо оглянула високого молодого юнака з картатою хусткою на голові.

– Передайте його високості, що я дуже вдячна за його старання, але не варто так розпилятися для інкубатора по виношуванню його спадкоємця! Я можу пообідати й у себе в кімнаті!

– Що? – юнак аж в обличчі змінився. – Шейхо, я… я не зможу сказати йому таке….

– Ну тоді, придумайте будь-яку відповідь на власний розсуд, – промовила вона, попрямувавши геть від цього юнака та намету шейха.

А що? Він хоче загладити власну провину? Хоче, щоб вона підписала папери, які підготує його адвокат? Ось тільки нехай не думає, що вона все ще вірить в його благі наміри. Час поглянути правді у вічі – він її більше не кохає. Крапка! Все що йому потрібно – це дитя, яке вона носить під серцем. Ось тільки є одна проблема – цей малюй їй теж потрібен і вона не готова залишити його тут, серед оцих королівських гієн, які роздеруть її маля на частини.

Влетівши в кімнату, вона сіла на невисокий стілець перед дзеркалом, щоб розчесати волосся, яке заповсталося через вітер у саду.

– Допомогти? – запитала Хайя.

– Вам наказано виконувати будь-яку мою забаганку? – запитала вона, зустрівши в дзеркалі погляд дівчини.

– Так…

– Добре, допоможи! – усміхнулася Еві. – Воно в мене таке руде…

– Жартуєте? – фиркнула Хайя. – Ваше волосся неймовірного кольору! Я завжди мріяла поміняти свій темний колір волосся на рудий, світло-русий або білявий. Чогось мріяла про це відтоді, як себе пам’ятаю!

– Чого ж не перефарбуєшся? – запитала Еві. – Зараз можна перефарбуватися, як в блондинку, так і в брюнетку.

– Колись була перефарбувалася, але….

А в цей час двері відчинилися і в кімнату увійшов Мустафа. Дівчата покірно опустили голови, а він сперся на одвірок та склав руки на грудях.

– Не набридло? – запитав він, обдавши її втомленим поглядом.

– Ви про що, ваша високосте? – здивовано запитала вона, поглянувши на нього в дзеркало.

– Евелін, ти доросла жінка! – просичав він. – Може досить вже грати в якісь свої ігри? Не набридло ще показувати всім свою відразу?

Що? Це нормально? Він затіває сварку в присутності її помічниць?

– Ось як ти заговорив? – просичала вона, повільно повернувшись до нього обличчям. – А як ти очікував я буду триматися з тим, хто силоміць притягнув мене в цей палац? Хто змушує підписати папери та віддати власну дитину? Хто соромиться мене та відносин зі мною?

– Я не соромлюся тебе…

Він відштовхнувся від одвірка й зайняв весь отвір дверей.

– Невже? То це не ти сказав матері, що шкодуєш, що почав зі мною відносини? Це огидно, принизливо та боляче! – викрикнула вона. – Думаєш, я у великому захваті від твоєї компанії? Та я стараюся поводитися пристойно. Не вимагаю нічого! Не прошу нічого!

– Залиште нас! – кинув він до дівчат, які миттєво кинулися до дверей.

Коли за останньою помічницею зачинилися двері, він пройшов у кімнату, та спершись на стіл, поглянув на неї.

– Я не хотів, щоб ти потрапила в це пекло! – прошипів він. – Ти знаєш, що станеться, коли про твою вагітність довідаються журналісти? Вони розберуть твоє життя по поличках й кожен твій промах буде вивернуто назовні. Вони виваляють тебе в багнюці… Ти цього хочеш?

Еві ступила крок назад й сперлася на туалетний столик.

– Ні…

– Еві, ти знаєш, що тут було, коли мій старший брат Малік, спадкоємець престолу, зробив пропозицію журналістці? – прошепотів він. – Їм і до цього часу важко! Бо дехто з можновладців шаріату так і не прийняв його наречену. Тож буде краще, коли ти тут будеш інкогніто!

Евелін закусила нижню губу й поглянула на Мустафу.

– Але я не можу весь час сидіти в чотирьох стінах, – промовила Еві. – Інколи мені потрібно пройтися містом та подивитися на визначні пам’ятки.

– В цьому й полягав мій сюрприз, – сказав Мустафа. – Я попросив мою молодшу сестру Ранію показати тобі наш DubaiMall. Це торгово-розважальний центр, в якому розміщений велетенський акваріум з більш, як 30 тисячами видів риб. Там можна пройтися по тунелю всередині акваріума, покататися на човні зі скляним дном та зануритися з аквалангом до тигрових акул. Хочеш піти?

Еві відчула якусь ейфорію. Її відпустять у велетенський торговий центр? І вона піде туди з його сестрою? Тобто принца Мустафи там не буде? Ось їй і випала можливість зникнути непомітно… Затесатися серед десятків тисяч відвідувачів й стати вільною.

– Домовилися! Я піду подивитися на цей акваріум…

– Добре! – промовив він і підвівся. – Сподіваюся, ти повечеряєш сьогодні зі мною?

Евелін зустрілася з ним поглядом, помітивши, як в його темних, як ніч очах танцювали бісики. Вона повинна приспати його пильність. Не можна викликати підозру та дратувати його. Щоб ще, не дай боже, не передумав.

– Гаразд! Я повечеряю з тобою! – усміхнулася вона.

– Чудово! – він ніби аж розслабився. – Тоді до вечора!

– До вечора!

А потім їй влаштували цілий СПА-салон. Вона розслаблено відпочивала, впиваючись ніжними руками масажистки, яка розминала кожну кісточку. Грала повільна, чарівна мелодія. В повітрі витав запах лаванди від ароматичних свічок. А тіло мліло від масок, які їй робили.

– Я підібрала для вас декілька суконь, які ви зможете одягти для сьогоднішньої вечері з його високістю? – промовила Хайя, вже вдвадцяте розчісуючи її довге волосся.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше