Ненависть за домовленістю

Розділ 4

Зранку я проснулась і подивилась на чоловіка,на чиїх грудях зараз я лежала. Це було так приємно і я усміхнулась. Напевно Максим відчув,що я його розглядаю,тому що раптово заговорив.
— Надіюсь, цього разу на мені не буде твоєї слини,- сказав хлопець, а я вдарила його по руці.
— Мені здається,що я вже казала тобі,щоб ти не згадував про цю ситуацію!- ображено сказала я.
— Вибач, будь ласка,- відповів хлопець,продовжуючи сміятися,- Але я не можу це забути!
— Уф,- роздратовано фиркнула я і почала вилазити з ліжка. Але не встигла я навіть встати на ноги,як мене зловили сильні роки і потягнули назад в свої обійми. 
Максим ніжно поцілував мене спочатку за вушком, потім по шиї, поступово спускаючись нижче.
— Може ми ще трошки полежимо?- спитав у мене хлопець.
— Взагалі-то,- почала я,- Я сюди приїхала відпочивати,тому прямо зараз йду на море!
— Щоб ти знала,- прямо мені в очі сказав Макс,- Сюди ти приїхала,щоб зустрітися зі мною і моїм батьком,тому мені здається,що твоє море може почекати.
— А мені здається,що почекати можеш ти!- сказала я і вилізла з його обіймів.
— Ну добре,- погодився хлопець,- Але ми йдемо разом!
— А я хіба кликала тебе з собою?- я вирішила трохи познущатися,- Може я хочу собі тут когось підцепити.
— Он як!- здивовано сказав хлопець,- Ну мені здається,що тобі це вже вдалось.
Я усміхнулась і пішла у ванну кімнату. Спочатку я привела себе в порядок. Потім одягнула зелений купальник,а зверху накинула шифонову туніку. Я зайшла в кімнату і почала збирати речі,щоб піти на пляж. Цікаво,чи справді піде Макс зі мною? Якщо чесно,то мені б цього хотілося,але зараз його десь нема. Я почала повільніше збиратися,з надією,що він скоро з'явиться,але його все не було. Тоді я трохи розлютилась, швидко схопила пляжну сумку і капелюшок та пішла на вихід. Коли я спустилася на перший поверх,то помітила Макса,який розмовляв з Ігорем.
— Ну нарешті,- сказав хлопець,а я підійшла до них- Я вже думав,що ти вирішила не йти на море.
Виявляється весь цей час він на мене чекав,а я ще й спеціально збиралась повільніше. От я ідіотка!
— Але чому ти мені не сказав,що чекатимеш на мене?
— Бо мені потрібно було зустрітись з Ігорем і я вирішив,що почекаю тебе тут.
— Так треба було сказати. Я взагалі-то тебе в номері чекала.
— Ти чекала на мене? Мені здається ти казала,що хочеш йти сама?
— Та я можу і сама!- засоромлено сказала я і відчула,як почервоніли мої щоки.
— Знаю,що можеш.- нахабно сказав Максим,- Але не цього разу!
Я подивилась в його красиві очі і навіть не могла слова вимовити. Він теж дивився на мене,як зачарований. Не знаю скільки ми стояли в такому ступорі,але раптом я почула біля нас легке покашлювання.
— Привіт,Настю,- звернувся до мене Ігор,- Радий тебе знову бачити!
— Ой,вибач, забула привітатися,- розгублено відповіла я,- І тобі привіт. Теж рада тебе бачити.
— Ви зараз на море?
— Так,напевно,- відповіла я і широко усміхнулась.
— Ну тоді ми з Мартою десь через годину до вас підійдемо.- сказав Ігор,а я знову посміхнулась. Можливо дійсно краще провести час в більший компанії,бо біля Макса я починаю надто сильно хвилюватись. 
— Гаразд,- сказав Максим і взявши мене за руку, потягнув до виходу.
— Чого ти мене тягнеш?- крикнула я до Макса, коли ми вже вийшли з готелю.
— Ну ти ж хотіла пошвидше на море. От я і допомагаю тобі!
— Та хватить!- крикнула я і витягнула свою руку з його,- Що з тобою?
— Це з тобою що? Стоїш там мило посміхаєшся до Ігоря.
Я не зрозуміла,це він зараз мене так ревнує? Серйозно? Я не витримала і почала сміятись.
— Чого ти смієшся?- роздратовано спитав Макс.
— Ти мене ревнуєш!- сказала я з широченною усмішкою.
— Що? Нічого я не ревную. Придумала собі щось!
— Ревнуєш, ревнуєш. Я знаю!- самовдоволено сказала я,а його це ще більше розлютило. 
— Ти здається хотіла йти сама. Так от можеш радіти,тепер я нікуди не йду,- хлопець ображено подивився і пішов назад в готель.
— Ну Максим!- я побігла за ним і схопила його за руку,- Пішли зі мною. Все ж таки,мені потрібен особистий раб. 
— Ти хочеш,щоб я був твоїм рабом?- здивовано спитав у мене Макс.
— Угу,- відповіла я і надула губки.
— Я б не проти попрактикувати таке в ліжку. Що думаєш?- нахабно сказав хлопець.
— Хам!- сердито сказала я,- Я мала на увазі,щоб ти приносив мені морозиво чи холодний напій,коли жарко,або намастив мені спинку сонцезахисним кремом.
— Другий варіант мені подобається більше,- з наглою усмішкою сказав хлопець,а я лише закотила очі. 
Тоді я взяла його за руку і потащила за собою. Спочатку ми трохи лежали на сонечку і пили лимонад. Потім пішли купатися в море,яке було дуже тепле. Вода просто неймовірна, морський запах заповнював собою все навкруги,а маленькі хвилі билися об берег. Через хвилину ми були вже по шию в воді. Спочатку ми просто плавали,а потім Макс вирішив,що йому знову вісім років і почав бризкати. Я спершу кричала,а потім теж приєдналася до нього. Ми сміялися і веселились. В один з моментів він підняв мене на руки і кинув у воду. Я звісно хотіла його за це вбити,але як тільки помітила його щиру посмішку,то вся злість кудись розвіялась,а я почала разом з ним сміятись. Напевно це перший раз,за дуже довгий час, коли я відчувала себе по-справжньому щасливою. Я підійшла до Макса і ніжно його поцілувала. Він трохи здивувався,але одразу ж відповів. Ми обіймалися і насолоджувались одне одним.
— Фу,- ми почули біля нас якийсь дитячий голос. Це була маленька світловолоса дівчинка,- Моє життя тепер ніколи не буде таким,як раніше. Ви зруйнували мою психіку!
— Тобі не сподобалась наша вистава?- спитав у неї Макс.
— Ні,- однозначно сказала дівчинка,- Хіба якщо ти монстр і твоїм завданням було її з'їсти.
Я голосно засміялась. Дівчинка була настільки милою. 
— О,та!- відповів їй хлопець,- Я ще той монстр!
Дівчинка закричала і побігла до своєї мами. Згодом,коли вже трохи стемніло ми пішли прогулятися по березі. Макс тримав мене за руку,а я легенько йшла біля нього. Не знаю,що зі мною,але в мене таке відчуття,що я поряд з тією людиною,з якою хотіла б бути все життя. 
— Ця дівчинка чимось схожа на тебе,- згодом сказав Макс.
— І чим же?
— Така миленька і гарненька. А ще дуже смішна і дотепна. Мені здається,що твоя донька була б теж така.
— Хіба,якщо б в неї був такий батько,як ти!- сказала я. І коли зрозуміла що це звучало так, ніби я хочу від нього дітей,то трохи почервоніла.
— Всяке може бути,- просто відповів Макс.
— Мене вже ноги болять,- трохи втомлено сказала я.
Тоді Максим присів і сказав,щоб я залазила йому на плечі. Я швидко заскочила і він ніс мене по березі, деколи навіть біг. Це було так приємно і весело. Коли ми вже підходили до готелю,то побачили Ігоря,Марту і Артура. 
— Привіт,молодятам!- весело сказав Артур.
— Перестань,- відповів Макс.
— Ми йдемо в клуб на вечірку!- радісно заявила Марта.
— Класно,- відповіла я,- Повеселіться там!
— Я мала на увазі,що ви теж йдете.
— Ох,ні!- впевнено сказала я,- Я сильно втомлена.
— Значить так,жодних відмов не приймаю,- ясно сказала Марта,- Хлопці ви можете йти прямо зараз,а ми з Настею йдемо готуватись. 
— Але ж я...- продовжувала відмовлятись я,але Марта вже взяла мене за руку і потягнула до себе в номер. Я зустрілася поглядом з Максом,просячи про допомогу,а він лише підморгнув мені. 
— Ти не дивуйся,що я так наполягала,- сказала мені Марта,коли ми сиділи в її спальні і наносили макіяж,- Просто я не хочу бути однією дівчиною серед чоловіків. 
— Але ти хочеш піти?
— Звісно,хочу. Там же Артур буде,- замріяно сказала дівчина.
— Він тобі подобається?
— Це так помітно?
— Ну трохи є. Я ж помітила.
— Не знаю,я вже другий день намагаюсь привернути його увагу,але чомусь нічого не виходить. 
— Почекай,- впевнено сказала я,коли Марта почала наносити бордову помаду,- Він, як зараз тебе побачить,то сам почне бігати. 
Через пів години ми були вже готові. Марта одягнула шкіряну спідницю і бордову блузку,а я - легеньке синє плаття в дрібні квіточки. Також ми обоє були на каблуках. Своє довге світле волосся я залишила розпущеним і зробила майже непомітний макіяж. Коли ми прийшли,то я була сильно вражена. Клуб був під відкрит небом біля самого моря. Кругом стояли столики,а посередині був величезний танцпол. Ми помітили трьох чоловіків за одним зі столиків і попрямували до них.
— Ми вже тут!- крикнула Марта і сіла біля Артура. 
У мене ж був вибір,або біля Ігоря,або біля Макса. І, звісно, я вибрала другий варіант. Хлопці пили якийсь коньяк,а я замовила собі коктейль.
— Гарно виглядаєш,- прошепотів мені на вушко Максим.
— Дякую,- сором'язливо відповіла я. - Рада,що ти змінив свою думку.
— Щодо чого?
— Щодо моєї зовнішності!
— Ну я завжди думав,що ти гарненька.
— Значить,ти збрехав тоді!- сказала я і пильно подивилася на нього.
— Так само як і ти! Твій коктейль принесли,- сказав хлопець і швидко перевів тему,а я сиділа і усміхалася, як ідіотка. 
Десь через годину Марта змусила мене танцювати. Я була надто втомлена і зовсім не хотіла,але ж хіба можна їй відмовити? Згодом ми повернулися і я прямо таки впала на своє місце.
— Втомилась?- спитав мене Макс і міцно взяв за руку.
— Ага,- відповіла я і теж стиснула його руку. 
Ще десь пів години ми сиділи і розмовляли. Насправді було дуже весело і цікаво в цій компанії. Нам не вистачало тільки Насті... Точно, Настя! Як же я могла забути! Я ж мала їй зателефонувати. Не довго думаючи, я відійшла у вбиральню і витягнула свій телефон. Я подзвонила їй,але вона не взяла трубки. Через хвилину мені прийшла смс:
« Вибач,зараз не маю як говорити. В мене все супер. Ти як? Що там по нашому плану? Він вже ненавидить тебе до сказу і відмовляється від весілля?»
«В мене теж все добре. Стараюсь зруйнувати йому життя,поки все виходить. Не хвилюйся він скоро відмовиться».
Звісно, я збрехала. Більш ніж впевнена,що ні він, ні тим більше я більше не відчуваємо один до одного ненависті. Зараз нас полонили зовсім інші почуття. Але,що ж буде,коли він дізнається хто я? Чи захоче бути зі мною? Чи взагалі пробачить мені? Я відчула,що мені хочеться плакати,але все-таки зібралася зі своїми силами. Згодом я повернулася за столик і саме тоді почався повільний танець. Максим звісно запросив мене. Я взяла його за руку і він повів мене між людьми. Я обійняла його за шию,а він ніжно взяв мене за талію. Ми хиталися зі сторони в сторону і жоден з нас не хотів нічого говорити. Потім я положила голову йому на плече і закрила очі. Я уявила,що насправді я ніяка не Настя,а справжня Інна,що вночі він шепоче моє ім'я і дивиться не в Настині зелені,а в мої блакитні очі. Але це все було недовго,бо як тільки закінчилась пісня мені довелося відступити. 
— Дякую тобі за танець,- прошепотів Макс і поцілував мене.
Я притислась ближче до нього і повністю віддалася своїм почуттям. Не знаю скільки часу пройшло,але я вже явно розуміла,що хочу більшого. Напевно Макс побачив це в моїх очах,тому що одразу взяв мене за руку і повів до виходу. Ми навіть ні з ким не попрощалися і пішли в свій номер готелю. Тільки зачинивши двері ми знову почали цілуватися, але вже з більшою пристрастю,з більшим бажанням. Вже тоді я зрозуміла,що безмежно кохаю його і готова поринути з головою у свою почуття. Через деякий час моя сукня опинилася на підлозі і я почала стягувати його футболку. Всю ніч ми насолоджувались і шепотіли наші імена. Шкода тільки,що кликав він мене не Інна...
Зранку я проснулась перша і любувалася вже таким знайомим обличчям. Раптом я почула,що на мій телефон прийшла смс. Я максимально тихо встала і витягнула телефон з сумочки. Повідомлення було від тітки Лесі. Вона написала,що бабусі стало гірше і її забрали у лікарню. Я відчула сильне хвилювання і зрозуміла,що повинна повертатися. Швиденько одягнула вчорашню сукню і взяла всі документи. Речі я вирішила поки залишити,а потім попросити Марту чи Ігоря,щоб вони мені привезли. Зі сльозами на очах я кинула погляд на свого коханого,який мирно спав на ліжку. Однак,я знала точно,що зробила правильний вибір. Це не моє життя,а - Насті. Все,що мені потрібно було зробити - це просто,щоб він зненавидів мене. Думаю,що з цим завданням я справилась на відмінно,тому що впевнена,що після того як я покинула його, він відчуватиме до мене тільки ненависть. А зараз я потрібна бабусі і єдине,що мене має хвилювати - це її здоров'я. Тоді чому зараз,коли я вже лечу літаком додому усі мої думки повертаються до таких теплих очей і до такої нахабної усмішки?...



Ксана Рейлі

Відредаговано: 30.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись