4

***

Шість днів минуло швидко.

На останній дзвінок я не прийшла, сказала мамі що погано себе почуваю. Табель забрала наступного дня.

Я цілими днями не виходила з дому - у мене почалася депресія.

Перед мамою я посміхалася штучною посмішкою, ніби у мене все гаразд.

Мама вірила, коли вона була вдома пару годин, питала в мене тільки як там школа і чи мене ніхто не ображає. Все.

Тільки мамочка за двері, я плачу, згадую зраду всіх оточуючих.

Хіба я на це заслужила?

Крейз до мене постійно, ПОСТІЙНО дзвонив цілих чотири дні, але потім здався. Більше не дзвонить, як то кажуть: "Ні слуху, ні духу". Ось такі в мене "друзі". Кожному плювати на мене.

***

1 червня.

Міжнародний день захисту дітей.

О 8 ранку приїхав тато.

-Тато! Привіт! - кичала я.

-Привіт, моя улюблена Стефані! - тато мене обійняв.

-Дмитре, я сумувала. - схлипуючи сказала мама.

-Олено, я також. - тато поцілував маму у щічку.

-Ви знаєте який сьогодні день?... - натякаючи сказала я.

-О точно! Міжнародний день захисту дітей. - усміхнулися батьки.

-Стефані, звісно ми підемо сьогодні на атракціони і у кафе.

-УРА! - я вперше за цей тиждень відчула себе щасливою, немов та дитина, яка отримала солодку вату.

Після легкого сніданку, ми всі пішли переодягатись.

Я одягнула сарафан, босоніжки і сумочку на ланцюжку. Заплела два колоски, напарфумилася і нанесла макіяж.

-Тато! Мамо! Ви готові?

-Так.

Ми сіли у наший автомобіль і помчали.

Заїхали на атракціони. Купили квитки на чортове колесо, веселі та міні-американські гірки.

-Це було КРУТО! - після веселих гірок заявила я.

Ми йшли далі до міні-американських, в черзі я побачила ЇХ - Енні і Крейза. Я вирішила не звертати уваги, ВИЧЕРКНУТИ їх зі свого життя.

-Може не підемо на чортове колесо?

-Чому, доню? Тобі не сподобалось?

-Сподобалось, просто настрою нема.

-Але... ми вже купили квитки.

-Гаразд, тоді вже підемо.

Я дивилася на красивий вид нашого міста - Львова.

Якби я мала крила, то б полетіла туди, де б мене ніхто не знайшов, і жила б у спокої.

Після атракціонів ми поїхали у кафе "Алладін" - бо там найсмачніше морозиво.

-Офіціанте, нам будь ласка піцу з моцареллою та на десерт шоколадне морозиво, і ще гранатний сік.

-Через десять хвилин замовлення буде готове.

-Дякуємо.

-Стефані, розкажи як там школа? - сказав тато.

-Ммм... Все добре.

-А табель відмінний чи навпаки?

-Тату, ти ж знаєш що я хорошистка.

-Шкода звісно що не відмінниця...

-Тату.

-Все, все, мовчу.

Перший раз ми з родиною отак зібралися, розмовляли, жартували - це і є близькі люди. Які завжди поруч.

Приїхали додому. Я лягла на лідко, згорнулась калачиком, і все було таким... - не таким як завжди.

Невже мені справді не вистачає підтримки друзів - яких у мене нема. Я згадала про сусідку Тессу, ми з нею однолітки, вирішила до неї зайти. Але потрібна якась причина мого приходу. Може... сказати що мені потрібна допомога з книгами.

Відчинила двері - Тесса.

-Привіт, Стефані. Ти чому прийшла?

-Привіт... Ти не зайнята?

-Ні.

-А... ти б не хотіла поїхати зі мною у бібліотеку, взяти книни на літо.

-Хм... А як же твоя найкраща подруга Енні?

Я не втрималася і заплакала.

-Що сталося? - стривожено запитала Тесса.

-Вона мене зражила, ми посварились із-за Крейза.

-Ого! Жах. Добре, я з тобою поїду, не хвилюйся, все буде добре.

Тесса накинула кофту, взулася і ми пішли.

-А типу ви любили одного і того самого хлопця?

-Ні... Просто вона дізхналася що Крейз в мене шалено закоханий і ... ми з ним цілувалися... І вона вирішила мені помстити.

-А я підозрювала що Енні не така вже і хороша.

-Тесса, давай не будемо про неї і про нього... Мені так погано, вже набридло плакати із-за них.

-Окей.

-А  у тебе як справи?

-Добре. - я побачила як на обличчі подруги  засяяла посмсішка.

-О-о-о! Розказуй все!

-У мене стосунки з одним хлопцем - Кейвіном. Може ти його знаєш?

-Кейвіном? Ва-ау! Я дуже рада за тебе!

-Спасибі.

-Так скільки ви вже разом?

-До двух місяців.

-Круто. Ви чудово підходите один одному.

-Дякую.

-А що це в тебе за обручка? - запитала Тесса.

І справді я не зняла обручку яку подарував Крейз, він подарував її в знак того, що любить мене і що він завжди поруч. Каблучка була срібною, посердині був маленький камінь діаманту, який виблискував на сонці, а у внутрішній стороні писало "Крейз+Стефані" і була надягнута на лівій руці на середньому пальцеві.

Я зняла каблучку і ... викинула у смітник.

-ЩО?! Навіщо? - здивувалася Тесса.

-Ми з Крейзом більше не друзі.

-Стефані, але ж... 

-Тесса! Він мене також зрадив!

-А-а-а...

Ми з Тессою говорили про все на світі, виявляється ми так давно не теревенили, я просто забула про її існування, бо меніочі затьмярила Енні і Джейсон.

Я розповіла Тессі про всю ту ситуацію із розіграшем.

-Стефані, а якщо Крейз і справді не винний? Якщо ж справді він у той час вийшов на кухню і не почув того завдання про розіграш?

-Я не думала над цим. Але Крейз всеодно зрадив мене! Він зустрічався з Енні... - не давши договорити подруга мене перебила.

-Стоп. Але якщо він з нею зустрічався для того, щоб ти тільки його ревнувала. А?

-Ну... це цілком можливо. - я й справді задумалась над словами Тесси, - але блін, якщо вона з ним цілувалася? То хіба він міг кохати мене?