Неочікуване кохання, або Історія однієї оборудки

Розділ 12

 

Провокативна заява мала б викликати у Діани обурення, та чомусь лише розхвилювала її не на жарт. Таке нікуди не годиться. Варто позбутися Назара якнайшвидше. Він надто небезпечний для її спокою.

— До речі, — продовжила вона майже суворо, — ти провів мене до дверей, і можеш сміливо додати до загального рахунку ще одну тисячну. Ще раз спасибі, і до побачення. Тобто, прощавай.

— Я не проти побачення, але прощатися ще зарано.

За словом в кишеню цей хлопець точно не лізе.

— Чому ж?

— А якщо там, у квартирі, маніяк, який тримає твою знайому в заручниках?

— Дурниці які.

Попорпавшись в сумочці, Діана дістала запасного ключа від квартири Григорії, який отримала від господині про всяк випадок, і вставила в замкову щілину. Двері виявилися незамкненими, і негайно прочинилися.

От тепер Діані стало страшно. Особливо після припущень її супутника. Вона мимоволі зробила крок назад. Поглядом пошукала підтримки у Назара. Той затулив її своєю спиною та обережно відчинив двері.

У квартирі метушилася бригада швидкої допомоги. По їх обличчях Діана зрозуміла, що нічого непоправного не сталося. Тільки тепер Діана пригадала, що краєм ока бачила їхній автомобіль біля будинку. На відміну від байка Назара, під'їхати ближче медики не зуміли через припарковані приватні машини.

З полегшенням видихнувши, дівчина відсунула чоловіка в бік і переступила через поріг. Проходячи повз, прошепотіла:

— Не смій нікому говорити.

— Про маніяків і заручників?

— До речі, це була твоя ідея. А я мала на увазі мотоцикл. — Невже вона соромиться? Таки так. Цього ще не вистачало. — Григорії не можна хвилюватися.

— Гаразд, умовила. Нікому не пробалакаюсь. — Її вухо обдало жаром від чоловічого дихання: — А ще промовчу про те, що одна старезна училка носить сексуальну бордову білизну.

Діанине обличчя миттєво залило фарбою. Невже ще хтось бачив її трусики? Чи можливо, що водії саме тому й сигналили їм услід?

Ні, вона не буде обговорювати це питання. Не зможе. Їй, нарешті, потрібно звільнитися від думок про цього чоловіка, а ще дізнатися, що з Григорією. Добре, що лікарі вже на місці та допомагають хворій літній жінці.

 

* * *

 

Їхати до лікарні Григорія відмовилася. Навідріз. З посмішкою добродушної старої леді та жінки-кішки в одному коктейлі вона чемно подякувала медикам і попросила написати перелік необхідних ліків. Молодий лікар слухняно виконав її прохання. Напевно, подіяла тиха загроза норовливої ​​пацієнтки не викликати дільничного терапевта з поліклініки. Чоловік поправив окуляри та начеркав декілька рядків на підсунутому Діаною аркуші паперу.

Хвилювання за старшу подругу ще не минуло. Дівчина провела лікаря та фельдшера, вже у передпокої поцікавилася істинним станом жінки та лише після того, як медичні працівники запевнили її, що небезпека минула, Діана трохи видихнула. Трохи, бо лікар нагадав, що напад може повторитися.

Повернувшись до кімнати, дівчина стала свідком цікавої сцени: Григорія вивчала шкірні лінії на долоні Назара. Той терпляче слухав квітчасті, часом нереальні прогнози літньої пані та посміхався. Обидва настільки захопилися розмовою, що Діана отримала можливість просто поспостерігати за ними.

Здавалося, що Григорія забула не лише про хворобу, але й про те, що від її будинку ще не встигла від'їхати «Швидка допомога», але й про свій вік теж. Погляди з відтінком легкого кокетства, слова з натяком на флірт, посмішка, яка більше пасувала б Лоліті... Григорія поводилася з цим хлопцем, немов з рівним, а не молодшим за віком, та водночас не виглядала ані вульгарною, ані кумедною.

Діана пригадала, що ця жінка забороняла називати себе бабусею, тому що не була такою ні за статусом, ні по суті. Спостерігаючи за нею, дівчина погоджувалася, що це миле слово анітрохи їй не підходить, як свого часу Раневській, а також багатьом іншим, талановитим і відомим.

Григорія жодного разу не виходила заміж, хоча довгі роки користувалася популярністю серед чоловіків. Та в розмовах зазвичай згадувала тільки двох — тих, кого, за її словами, кохала. Один з них загинув — практично перед весіллям, другий одружився, але на іншій жінці — після того, як йому відмовила Григорія, пригадавши свій перший гіркий досвід.

Пізніше обидва пошкодували про свою імпульсивність, але не зробили нічого, щоб змінити наявний стан. Вони дійшли згоди, що діти, якими коханий Григорії обзавівся досить швидко, повинні жити в повноцінній сім'ї. До певного віку закохані зустрічалися: іноді — як коханці, частіше — як друзі. Правда, зустрічі ці відбувалися не часто. Григорія побоювалася розголосу. Саме вона, а не чоловік, якого вона кохала. І який обожнював її. Навіть зараз. Однак Діана не знала його імені. Григорія ніколи не вимовляла його.

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше