Розділ 1

-Ні. Не потрібно.  - я не любима допомогу від інших. До того ж я ще погано знала дівчину тому і відмовилася. - Я сама впораюся.

-Чому? - здивовано відповіла Молі. - Щось не так. Ясно. Боїшся, що я щось з тобою зроблю, - почавши сміятися. 

-Ні просто...- невстигла сказати я тому, що мене перебила дівчина.

-Запевняю тебе, що той чоловік порядний і досить багатий. А я з тобою нічого не зроблю. - розповідала дівчина і з цими словами я  вирішила все таки спробувати.

-Якщо можеш, дай мені адресу і номер телефону того чоловіка. Гаразд?- запиталася я, дивлячись на те, що робить Молі.

-Гаразд. - ввічливо відповіла знайома.

Вона дала мені все необхідне. Ми ще трохи посиділи, поспілкувалися. Я дізналася, що вона буде вчитися на акторському на другому курсі. Після чого вона подивилася на годинник і вона сказала, що їй пора йти. Ми обмінялися телефонами  на всякий випадок і попрощалися. Я вирішила не тратити ні хвилини і поїхала за даною адресою.

Коли я прибула на місце то увійшла у двір він був дуже гарним: висадженні дерева, гойдалка, а сам дім навіть словами не описати: двоповерховий будинок з великими вікнами колони перед входом. Коли я підійшла до дверей, то почала стукати в них. Їх мені відкрив інтелігентний чоловік, гарно вдягнутий в костюм, на шиї краватка. Я ввічливо привіталася. Я була трохи здивована тому що він ніби знав, що я прийду до нього.

-Ти мабуть Емілія, якщо я не помиляюся? - ввічливо запитав чоловік, обдивляючи мене з ніг до голови. Я не була здивована, що він оглядав мене тому що якщо він знає моє ім'я значить він знає навіщо я тут. Мене більше турбувало питання звідки він знає про мене, але це було не так вважливо. - Не соромся заходь. Мені дзвонив батько Молі і розповідав про тебе. То ти шукаєш роботу. Так?

-Так. На літо, щоб підзаробити.

-Ти на вигляд дуже хороша. Я дам тобі роботу, якщо ти до неї готова? - запитав чоловік, спостерігаючи за мною.

-Я все зможу зробити не хвилюйтеся. Я готова не сумнівайтеся. - розповідала я , щоб я  все таки отримала роботу.

-Ну гаразд. Можеш завтра починати. - відказав чоловік. Я слухала його і уважно записувала. Він розповів мені, що я повинна прийти близько 7:00 для того, щоб приготувати сніданок Бену( господарю будинку ).

 Після чого прибрати в будинку. Він мені провів екскурсію по дому. Мене дуже зацікавила одна кімната. Бен розповів, що то кімната людини, яка не часто ночує у нього. Він попросив не заходити туди. Ми попрощалися я йому дала свій номер телефону і пішла додому.Я хотіла швидше подзвонити до батька і порадувати його новиною про роботу. 

Прийшовши я зайшла в свою кімнату і подзвонила до батька.

Розмова:

-Привіт. Як ти? - радісно я запитала батька. До речі мого тата звати Чарлі.

-Привіт, сонечко, все добре, а у тебе?

-Дуже добре. Я тобі хотіла розповісти одну новину.

-Яку саме новину. Що щось сталося? - перелякано почав запитувати тато.

-Я змогла найти роботу.

-Ти у мене така молодець. І де ти зараз працюєш? 

Я цілу годину розмовляла з татом. Він розпитував мене все більше і більше, а я тілтки відповідала на його запитання. Я розповіла, де я тепер працюю. Хто мені в цьому допоміг.

-Сонечко, ти впевнена, щодо того чоловіка?

-Тату не хвилюйся він дуже хороший.

-Можливо він...- не зміг доказати тато тому що я його перебила.

-Тату я тебе заповняю, що все зі мною буде добре.

В трубці телефону я почула голос, який кликав мого батька. По голосу я зрозуміла, що це був Біл татовий друг. 

-Вибач, сонечко, але мені пора іти.

-Я все розумію. Бувай.

-Бувай, булочка. - тато завжди любив називати мене то сонечко, то булочка, то кексик. Іноді мені це не подобалося, але інколи це було дуже приємно. Я зійшла на кухню. Там сиділа тьотя Люба та дядя Артур вони запросили мене до столу, а я з радістю погодилася. Я була дуже голодна.

-Як тобі перші дні в нас? - запитав дядя Артур коли я сіла за стіл.

-Добре.

-Маєш плани на завтра? - грубим голосом сказала тьотя Люба. - Мені потрібно, щоб ти прибрала в дома і приготувала їжу на вечір тому що до нас прийдуть гості.

-Я би з радістю допомогла, але в мене плани на завтра.

-Які це в тебе плани? - здивовано запитала тьотя Люба.

-Я влаштувалася на тимчасову роботу.

-Хоч щось радує. Не будеш сидіти в нас на шиї. - беземоційно пробурмотіла тьотя Люба, дивлячись на мене дивним поглядом. Я завжди боялася її цього погляду вона здавалася такою дивною в цей момент, але я старалася не звертати на це увагу. До того ж дядя Артур, як завжди підтримав мене.

Ми поїли і я пішла в кімнату для того щоб лягти поскоріше щоб не виглядати завтра, як сонна муха. 

Вранці я прокинулася прийняла душ, вдягнулася по зручніше( я вдягла джинсові шорти та білу футболку на ноги я взула свої улюбленні кеди ), і вийшла в дорогу. Вона була дальньою годину пішки, але я вирішила пройтися тому і вийшла раніше.

Коли я прийшла то відкрила дверісвоїми ключами( їх мені дав Бен вчора) і зайшла в дім. Чоловік сидів за столом в кухні і розглядав різні папері. Я тихо увійшла привіталася і почала роботу. Все напрочут пройшло непогано.після робочого дня я зібралася і пішла. Бена вдома не було тому я закрила двері і пішла. Прийшовши додому я замітила на столі записку :

            Ми пішли в ресторан на зустріч будемо пізно.              Приготуй собі щось якщо захочеш. Дядя Артур

Я повечеряла і пішла в свою кімнату читати книги. Я дуже любила на вечір почитати. Так я і уснула.

Цей тиждень пройшов доволі спокійно. Я ходила на роботу весь час пішки. Платили мені щодня тому гроші в мене були. Настав новий день і мені потрібно було знову збиратися і йти на роботу. Я поснідала і пішла. Я відчинила двері і зайшла. Бен кудись збирався. 

-Добрий день.-ввічливо привіталася я .

-Добрий. Заходь. Чого ти так рано?

-Я прийшла всього на пару хвилин скоріше.- відповіла я.

-Ти прийшла на пів години скоріше.