Розділ 2

Коли я прокинулася, чомусь не хотіла вставати з ліжка. Мені було там так тепло і затишно, але розуміння, що потрібно поквапитися на роботу все таки змусив мене піднятися. Я зробила ранішні процедури. Перевдягла піжаму в зручні джинсові шорти та білу футболку. Вийшовши з кімнати, я зайшла на кухню пивіталася з усіма. Поївши, я взула білі кеди і пішла.

 Коли я прийшла до Бена, то почала готувати страви. Я вдягла навушники і не почула, що мене шукають. Ввечері коли я поверталася додому біля мене стала машина в ній я побачила Молі. Я зупинилася як і машина. Дівчина вийшла з машини і привіталася.

-Привіт. 

-Привіт. - відповіла я.

-Ти зайнята. Недалеко звідси є вечірка може підеш?

-Вибач, але я не можу. Я дуже втомилася. - втомленним голосом відповіла я.

-Відказ не приймаю. - вперто умовляла мене дівчина.

-Але я не можу піти на вечірку в такому вигляді.

-Давай так. Ми заїхаємо до тебе ти перевдягаєшся і ми їдемо на вечірку до Стаса. Ок? - продовжувала вмовляти Молі мене.

-Гаразд. - мені хотілося розвіятися, якщо чесно.

-От і добре. Сідай.

Ми сіли в машину і поїхали до мене. Я вдягнула плаття чорного кольору, яке було мені трохи вище колін. Волосся залишилося розпущенним. Також я взула туфлі та товстому коблуку. Я зійшла на низ, де мене зупиняє дядя Артур.

-Куди ти, дитинко? 

-На вечірку з друзями.

-Будь там обережна. Гаразд? - схвильовано попросив дядя.

-Не хвилюйтеся все буде добре.

На дворі було чути, що на мене зачекалися.

-Ну все я пішла. - сказала я, помахавши .

Ми поїхали на вечірку. На парковці було дуже багато машин. Ми вийшли з машини і зайшли в дім. Молі почувала себе добре в тій товпі людей. Вона з усіма віталася, а мені доводилося тільки іти за нею. Ми підійшли до дивану та столику і Молі почала мене вітати з друзями. Я познайомилася з Стасом ( хазяїном дому ), Вірою (подругою  Молі) та Ігорем з Антоном ( їхніми друзями). Вони прийняли мене дуже навіть добре. Ігор запросив сісти біля нього, а я з радістю погодилася.

-А де Джейс? - запитала Молі.

-Я тут. - почувся голос ззаду. Я повернула голову, щоб поглянути на нього і побачила його - того хлопця, що розлив на мене каву і якого я вигнала з дому Бена. 

-То це Молі твоя подруга? - сказав Джейс сідаючи на інший диван.

-Так, а що ви знайомі? - здивовано запитала Молі подивившись на мене дивними очима.

-Бачилися декілька разів - відповів хлопець.

Друзі сиділи і розмовляли, а я з Джейсом мовчали. Я бачила, що він випалює мене своїм пильним поглядом. А я нічого не могла зробити. Ми сиділи так певний час. Раптом Джейс  піднімається і підходить до мене.

-Може потанцюємо? - сказав хлопець у голос, а потім нахилився до мого вуха і промовив, що хоче поговорити.

-Я невпевнена, що це гарна ідея. -відповіла я тому що не хотіла цього.

-Не можна відмовляти хлопцеві - почав вмовляти мене Стас. 

-То, що? - запитав Джейс і подав руку. Я трохи посиділа і подумала і все ж рішилася.

-Добре. - він все ще хотів подати руку, але я встала і пішла, проігнорувавши його. Побачивши його обличчя я побачила, що він усміхнувся. Він вказав мені на вихід з дому. Ми вийшли до басейну і зупинилися і я почала.

-Якщо чесно я не хочу ні бачити тебе, ні чути. - з погрозою в голосі сказала я.

-З чого б це. Хочу нагадати, що це не я облив тебе кавою. - сказав хлопець підійшовши до мене блище.

-Да! Я хочу нагадати тобі, що ти теж облив мене біля кафе. - здивовано відповіла я.

-Ти перша почала! То може ти хочеш дізнатися, щось про мене. Хто я? Звідки я? Ні? - грубо промовив Джейс.

-Чесно? Взагалі ні! - промовила я з впевненістю.

-Гаразд - почула я від нього і в тот же момент потрапила в басейн. Я була зла на нього тому вирішила зробити теж, що і він.

-Може допоможеш мені? - з злістю запитала я.

-Знаєш ні. -на зло сказав мені і присів біля басейну.

-Будь хоч трохи джентельменом. Це через тебе я тут. - вмовляла я його з усмішкою на лиці. Він все таки дав руку. Я взяла його руку і потягнула в басейн.

-Тепер ми квити. - промовила я.

-Та невже? - відповів Джейс.

-Так. - сказала я, коли вилізала з басейну. Він теж виліз і пішов за мною. Біля дороги він зупинив мене і почав.

-Давай я тебе відвезу додому.

-Не потрібно я сама доберуся.

-Молі казала, де ти живеш, ти справді підеш пішки такий кусок. - я трохи подумала і погодилася. Ми сіли в машину. Джейс завів її і ми поїхали. Пару хвилин ми їхали мовчки. Але все ж Джейс заговорив.

-Ти не хочеш розповісти мені чому ти тоді виганяла мене?

-Ні не хочу.

-Хочеш дізнатися хто я? - наполегливо питався він. Я відчувала, що він хоче, щоб я дізналася правду і я погодилася.

-Ну давай.- з незадоволенням пробубніла я.

-Той дім мій, а Бен мій батько. - я не могла повірити своїм вухам. - Ти виганяла мене з власного дому.

-Як у такого доброго чоловіка міг народитися такий наглий син, як ти? - здивованим голосом запитала я.

-Ти нічого не знаєш про мене.

-Чого я не знаю про тебе, що змінить мою думку? Не соромся розказуй.

-Багато чого.

-І це все. Ну це відповідь справжнього мужика. Давай ти краще помовчиш додому. Гаразд?

-Гаразд, але за однієї умови.

-Якої ще умови?

-Ти даєш мені свій номер. - сказав хлопець і подивився на мене. Я була не в собі від такої наглості.

-Навіщо тобі це? - не могла зрозуміти я.

-То даш чи ні? - настирливо діяв мені на нерви він.

-Якщо я тобі дам його то ти заспокоїшся?

-Звичайно.

-Давай телефон. - я взяла його телефон і написала свій номер і зберегла його. 

Він дотримав свого слова він мовчав всю дорогу і я йому дуже рада. Ми приїхали додому до мене і я вийшла з машини.

-Навіть не подякуєш. - сказав хлопець. 

-Дякую за те, що підвіз.

Я зайшла в дім. Я боялася, що мене хтось побачить. Я старалася іти непомітно, але мені це не вдалося. Тьотя Люба сиділа на кухні і промовила.