Нескорені вітром

Частина перша. Скріплення зв'язків

Інні було до вподоби те,  як вони проводили час із своєю новою подругою. Вони часто тусили на березі річки, катались на велосипедах до сусідніх сіл, за непогоди сиділи в кафе. Інна і не здогадувалась, що найпопулярніше кафе в центрі містечка належить сім’ї Христі. Точніше, мама Христі Таня повністю займається ним. Тані подобалось, що її дочка нарешті дружить з адекватними людьми, а не з одними торчками. Хоча їй здавалось, що Інна ну занадто спокійна особистість для її дочки.

   Христя не була і не є ідеальною дочкою, і в них часто бували непорозуміння з мамою. Через травку, погані оцінки, бійки і т.д. Непорозуміння давно в минулому. Ні, перелік цих захоплень Христі нікуди не зник. Вона і не помітила, коли мати перестала докоряти їй за все, і досі не розуміє чому. Але обом подобаються їх стосунки і міняти щось в них поки що ніхто не планує.

   В другому десятку вересня після уроків Христя вперше запросила Інну до себе додому. Це не були хороми в передмісті як у Вікторії чи Павла. Це був двоповерховий будинок з хорошим акуратним двором, вистеленим бруківкою. Всередині недешевий європейський ремонт. Та все ж, порівняно з домом Інни, це були хороми. Як тільки дівчата зайшли в дім, роздався шум. Через кілька секунд з вітальні вилетів величезний в очах Інни чорний лабрадор-ретривер і кинувся на Христю. Та обняла собаку і приказала сидіти.

- Ти не казала, що в тебе є собака, - сказала Інна.

- А ти здивована?

- Якщо чесно, ні.

- Це Роксі. Будеш чемною, і я їй тебе не згодую, - сказала Христя, усміхнувшись. – Хах, не бійся, лабрадори не їдять людей.

   Кімната Христі, на диво, нічого не говорила про власницю: така ж світла, чиста і безлика як і решта дому. Хоча, коли Інна випробувала ліжко, то зрозуміла, що не може дозволити собі перервати цей акт насолоди. Христя відкрила вікно, вид з якого виходив на дорогу, всілась на крісло-мішок і закурила косяк.

- Чому в мене відчуття, що ми в американському підлітковому серіалі, і що зараз ти запропонуєш зіграти «правду чи дію» або «бутилочку»? – сказала Інна, дивлячись в стелю .

- А ти хочеш? – сказала Христя, випустивши хвіст диму.

- Що? – Інна підвелась і подивилась на Христю. Погляди дівчат зустрілись.

   Інна задумалась.

- Правда чи дія?

- Ммм. Дія, – сказала Інна.

- Не очікувала, що ти така рішуча. Я вже навіть запитання вигадала,  а ти… Ну гаразд. Дай мені подумати… - сказала Христя, вдивляючись в подругу. - Ти зараз візьмеш мій косяк і затягнешся.

- Серйозно? – обурилась Інна. -  А знаєш, мені набридло вигадувати виправдання. Дай сюди.

   Інна підійшла до Христі і ледь не вирвала косяк з руки. Глянула на подругу, зрозуміла, що після її слів шляху назад немає. І затягнулась.

   Гучний кашель рознісся по кімнаті.

   Христя кинулась до подруги. Постукала по спині.

- Ну ти і крута, - скрикнула вона.

- Надіюсь після цього в мене не з’явиться залежність, - сказала Інна, відкашлявшись.

- Забираю свої слова назад, - сказала Христя. – Це ж травка, а не героїн.

- Однакова погань.

- Ти точно зануда.

   Христя повернулась на крісло-мішок.

- Тепер ти вибираєш, - сказала Інна.

- Ти вибрала дію, тому я оберу правду.

   Інна уже давно хотіла задати одне запитання. Це найкращий момент.

- Я розумію, що, можливо, це занадто особисто. Але що було між вами з Ромою? Вікторія говорила так, ніби ви були друзями, хоча до літа це було явно не так. Ще й зовсім недавно вона зникає.

   Христя моментально спохмурніла. Вона явно не очікувала такого запитання.

- Можеш вважати мене лузершою, але це справді занадто особисто, - незвично холодно відповіла Христя.

- Все так серйозно? – запитала Інна.

- Послухай, я не хочу про це говорити. І зараз я серйозна, як ніколи. Рома звалила. Надіюсь їй зараз добре живеться.. в Києві чи де вона зараз, – договоривши, Христя вийшла з кімнати.

- Господи, що я накоїла?

   Інна не на жарт захвилювалась. Вона і не уявляла, що так швидко можна збудувати дружбу. І навіть не думала, що лише через два тижні буде цими відносинами дорожити настільки, що поганий настрій подруги буде вводити в паніку. 

- Ти чого на підлозі сидиш? – ввійшла вже як завжди життєрадісна Христя і підняла поругу з підлоги. – Поїхали до річки.

   20 вересня, п’ятниця

   Інна не вірила, що уже пережила 20 днів вересня. Точніше, її дивувало те, як швидко ці дні промайнули. В цьому була заслуга Христі. Вона завжди знаходить їм зайняття. Завдяки їй навіть Вікторія вже не так лякає.

   Зараз урок англійської. Цей предмет дається Інні найважче. Не те, щоб вона погано володіла мовою, навіть навпаки. Просто вчителька англійської – Анджела Михайлівна, за сумістництвом їх класний керівник. В її очах вона – це старша версія Вікторії. Тільки гірше. Щонайменше, ненависть до Інни в них однакова. Англічанка поставила собі мету на життя – не дати Інні стати відмінницею. Як не дивно, через необ’єктивність і жахливий характер в колективі її не поважають і стараються уникати.

   Як добре, що Інна вже змирилась і перестала себе картати за оцінки. Зараз її ціль – чимшвидше звалити з цього пекла.

   Один вершник в зеленій облягаючій сукні якраз прямує до неї із листочком. Це була чергова контрольна робота.

- Вибачте, чому у мене вісім? Тут же все правильно, – обурилась Інна, переглянувши роботу. 

- А ти вчитель? – сказала англічанка.

- Вибачте?  

- Невже ти вважаєш, що маєш право ставити під сумнів мій професіоналізм.

- Нічого я не ставлю! Я маю право знати, чому у мене така оцінка. 

- Перш ніж відкривати рота, старайся ввімкнути мозок. Якщо хочеш знати причину, то я порівняла твою роботу на уроках і контрольну. Оскільки на уроках ти показувала досить низький рівень, я дійшла до висновку, що ти контрольну списала. Тим більше, з останньої парти це зробити не так складно.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше