НесподІване Прохання

4

Так і не придумавши нічого путнього Ліда встає з лавки і тільки тепер помічає неподалік себе темну постать. Часу для переляку немає, адже невідомий робить крок вперед і тихим голосом промовляє:

– Доброго вечора, Ліда!                                                                                            

Ноги у неї підкошуються і жінка безвільно опускається на лавку. Вона миттєво впізнає голос того, кого вже не бачила стільки років. Чоловік робить ще один крок і в тьмяному світлі одинокого вуличного ліхтаря Ліда бачить Семена. Тепер він вже не такий красень яким був в юності. Колись пишна чуприна перетворилася на лискучу пролисину, щоки обвислі, в районі поясу помітно чималеньке черевце, однак погляд пронизливо-блакитних очей залишився той самий.

– Ти!?! – дивується вона.

– Я, – відповідає він. – Зайшов сюди щоб зустрітися й побалакати з тобою.

– Про що нам ще балакати? – дивується жінка.

– Дозволиш присісти біля тебе? – запитує чоловік і не чекаючи дозволу вмощується коло неї. – Спершу хочу попрохати в тебе пробачення за все те погане що вчинив у минулому. Так склалося, що я тоді багато чого наобіцяв, а коли поїхав в столицю то захопився іншою. Незабаром це захоплення переросло в гарячу пристрасть і незчувся як до безтями закохався в іншу. Все закрутилося з такою шалено швидкістю, що я остаточно втратив голову. Коли прийшов до тями то було вже запізно щось міняти. Від своїх батьків дізнався, що ти вийшла заміж та очікуєш народження дитини.

– Я уже давно розлучена, – чомусь вихопилося у Ліди.

– Знаю, – опустив погляд Семен і глухо додає. – Та на той час я вже був жонатий і теж очікував на народження доньки.

– По-дурному все у нас вийшло, що вже й згадувати про це, – підсумовує жінка і щоб перевести тему розмови на інше запитує – Про що це хотів побалакати?

– Так, – погоджується чоловік і ошелешує її наступною фразою. – Маємо шанс виправити помилки минулого.

– Це як? – очманіло запитує Ліда. – Про що ти зараз говориш?

– Про те що наші діти почали зустрічатися, – Семен дивиться їй прямо у вічі. – Ти ж сама про це прекрасно знаєш. Не розумію яким чином, та моя донька зустрілася і закохалася в твого сина. Кажу так впевнено, бо буквально вчора мав довірливу розмову з нею на цю тему. Моя Світланка доволі своєрідна дитина і я люблю її безмірно, тому… Коротко кажучи ми відверто побалакали і вона вмовила мене не продавати поки-що бабусину квартиру, і дозволити їй самій замешкати там до початку осінніх навчань. І все це заради того, щоб не розлучатися з Павлом.

Від почутої звістки жінка геть отетеріла, і розгублено запитала:

– А чого ж ти від мене хочеш?

– Для початку благаю тебе, щоб ти не ставала на перепоні їхніх теплих стосунків. Нехай отримають від долі шанс на майбутнє щастя, ми так нерозважливо втратили колись. Якщо у них все вийде, то наші діти будуть нам вдячні за це довіку. Ні – так значить не судилося. А ще наглядай за нею по можливості. Вона хоч і достатньо самостійна та практична дівчина, однак все таки без достатнього життєвого досвіду, а в мене тут з родини і знайомих тільки ти одна залишилася. Якщо не проти, то давай завтра зустрінемося в якійсь кав’ярні, я вас познайомлю й там разом вирішимо, як все має бути.

Семен ще щось говорив, а у Ліди від його слів голова йшла обертом. Вона й гадки не мала як відреагувати на це прохання чоловіка. Здавалося він говорив доволі логічні речі, однак все це було так несподівано і дивовижно, що жінка губилася в своїх сумнівах та ваганнях. Зрештою зібравши всі думки до купки Ліда вирішила, що так напевне буде найкраще. Молоді закохані отримають дещицю часу щоб добряче розібратися у своїх почуттях, а вона буде наглядати за ними та зробить все від неї залежне, щоб вони не наробили непоправних дурниць.

– Гаразд – по деякій паузі мовить Ліда. – Я згідна на твою пропозицію, тільки при одній умові.

– Якій? – насторожився Семен.

– Пообіцяй, що поки твоя донька буде в цьому місті ти будеш підтримувати зі мною щоденні контакти, і на випадок чогось непередбачуваного відразу примчиш сюди. Тільки щоб це було як минулого разу.

Чоловік полегшено зітхає, на його обличчі розпливається радісна посмішка, і приклавши руку до серця він урочисто мовить:

– Клянуся, що на цей раз я неодмінно дотримаю свого слова.

Жінка усміхається йому у відповідь і лукаво підморгнувши пропонує:

– Якщо так, то може підемо вибирати кав’ярню де ти завтра будеш знайомити мене з моєю потенційною невісткою.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше