Розділ 37

Як тільки я зайшла в будинок батька, то одразу ж помітила його важкий погляд. Він міцно стиснув губи в пряму лінію та похитав головою. Я не знала, чи захоче тато прийняти мене назад. Відчувала, що в цій ситуації підставила його теж. Він мовчки кивнув мені. Я зрозуміла це, як запрошення, тому одразу ж побігла до своєї кімнати.

Утомлено лягла на ліжко, навіть не роздягаючись. Сльози все ще текли по щоках від невимовної образи. Я довгий час пролежала на ліжку, перебуваючи у своїй самотності. Потім усе ж піднялася та зняла з себе пальто. На вулиці вже встигло стемніти. Я декілька хвилин дивилася у вікно, а потім знову лягла на ліжко, накриваючись ковдрою. Мені тут було не зручно. Бракувало м’якого тіла поряд, рідного тепла та запаху. Я важко видихнула та взяла в руку ту машинку.

Серце знову боляче стиснулося, коли я пригадала його погляд, повний ненависті. І тепер я теж ненавиділа його не менше. Я вдарила пальцем колесо машинки, і воно покрутилося. Це допомогло мені трохи заспокоїтися, тому я просто лежала і бавилася машинкою, наче маленька дитина. Тихий стукіт у двері змусив мене зупинитися.

— До тебе можна? — спитала Аріна, заглядаючи всередину.

І хоч мені хотілося побути наодинці, я все ж кивнула. Сестра усміхнулася та зайшла до кімнати. У неї в руках була таця з двома горнятками.

— Зробила твоє улюблене какао, — сказала вона.

Аріна поставила тацю на тумбочку біля ліжка, а сама лягла біля мене. Я помітила, що вона була в смішній теплій піжамі з єдинорогами. Сестра простягнула мені горнятко з какао. Я сіла на ліжку, спершись до спинки. Усе ж прийняла напій, хоча мені в цей момент зовсім не хотілося нічого. Тепла посудина зігріла мої руки. Я кинула швидкий погляд на машинку, що лежала тепер уже на моїх колінах.

— Що сталося? — спитала сестра. — Він вигнав тебе з дому?

— Сама пішла, — тихо відповіла.

— Це через те, що опублікували ваш договір?

— Він думає, що це я.

— Що? — скрикнула Аріна, не приховуючи свого здивування.

— Мене добряче підставили, — сказала я. — Усе виглядає так, наче я продала цей договір у журнал і підставила цим Гордія. Він повірив у це. Я намагалася пояснити, але все марно. Завтра подам заяву на розлучення.

— Мені шкода, що так сталося. Думала, що між вами кохання.

— Кохання? — я глянула на Аріну та гірко усміхнулася. — Кохання завжди приносить лише біль. Не закохуйся, Аріно. Краще ніколи не закохуйся.

— Це не в моїх правилах.

Вона підморгнула мені, ледь усміхнувшись. Я зробила ковток какао, яке було занадто солодке. І хоч я завжди любила його раніше, зараз мені хотілося чогось міцнішого. У голові було так багато думок, тому я точно знала, що не зможу заснути цієї ночі.

— І що ти будеш тепер робити? — поцікавилася сестра.

— Не знаю, — відповіла я та знизала плечима. — Розлучуся якнайшвидше, а тоді повністю займуся кар’єрою.

— Ти не будеш шукати того, хто підставив тебе?

— Навіщо? Гордій поставив між нами крапку, а я не збираюся більше виправдовуватися перед ним. Якщо він думає, що це я, то нехай так буде.

— Ти ніколи не здаєшся, Поліно. Чому робиш це зараз?

— Я не здаюся, а всього лише розриваю всі зв’язки з тим, хто зробив мені боляче. І це правильне рішення.

— Гордій теж кохає тебе, — тихо сказала сестра. — Думаю, що йому боляче не менше.

— Якби він справді кохав мене, то повірив би, — сказала я. Мені захотілося перевести тему, тому спитала: — Тато злиться?

— Він шокований, — відповіла сестра. — Йому здавалося, що ваш шлюб справжній. Думаю, що він чекатиме від тебе пояснень.

— Я так сильно втомилася усім усе пояснювати, Аріно. Мене ніхто не чує, ніхто не вірить мені, ніхто не підтримує...

— Я з тобою! — вона поклала свою долоню на мою руку. — І завжди буду поряд. Навіть сьогодні вночі.

Це змусило мене засміятися. Вона зібралася спати зі мною?

— Як у дитинстві? — спитала я, глянувши на неї.

Аріна усміхнулася та кивнула. Ми допили какао, а після цього обоє лягли разом у ліжко, накриваючись ковдрою. І хоч це було максимально дивно, адже ми вже дорослі дівчата, але з нею мені все ж було спокійніше.

Уже через деякий час я почула її мирне дихання. Вона міцно заснула, а я продовжувала дивитися у стелю. Потім я заплющила очі, намагаючись заснути, але Аріна вирішила інакше: вона спершу сопіла, потім хропіла, а після цього важко дихала просто біля мого вуха. Здається, безсонна ніч мені таки гарантована. І тільки я спробувала знову заснути, як Аріна почала штовхатися своїми ногами в різні боки. Я втомлено закотила очі та видихнула. Залишити її у своєму ліжку — це явно була помилка.

Наступного ранку я одразу ж почала збиратися, щоб віднести заяву про розлучення до суду. Я надягнула на себе перші-ліпші штани та блузку. У мене не було жодного бажання фарбуватися, тому я вирішила не наносити макіяж. Швидко розчесала волосся та побігла на перший поверх. Мені хотілося якнайшвидше покінчити з цим шлюбом. Треба вирішити все так, щоб процедура розлучення була максимально швидкою. Мене страшенно боліла голова, бо я не спала усю ніч. Я зробила собі каву, щоб хоч трохи зібратися з думками та прийти до тями. Коли сиділа на кухні та пила гіркий напій, то побачила батька.

— Доброго ранку! — привіталася я першою.

Трохи нервувала, бо тато точно не був задоволений тією ситуацією, що склалася.

— Привіт! — сказав він і легко погладив мене по голові.

Я розслабилася від цього дотику. Його очі тепло дивилися на мене, наче він розумів мій біль. Можливо, бачив, що я страждаю. Тато опустився на стілець навпроти мене.

— То це все було фіктивно? — спитав батько.

— Так, — зізналася я. — З самісінького початку. На весіллі з Ігорем я випадково підслухала його розмову з Юлею. Дізналася, що він зраджував увесь цей час мені з нею, а також був зі мною лише для того, щоб отримати посаду у твоїй компанії. Я розсердилася та втекла з весілля. Дорогою мене підібрав один хлопець. Він запропонував мені фіктивно вийти заміж за Гордія. Йому потрібна була наречена, щоб отримати спадок дідуся, а дівчина кинула його перед церемонією. Я хотіла отримати більше популярності, а також помститися Ігорю. Мені було боляче тоді. Вирішила погодитися, але не встигла розповісти тобі правду про це.