Нестерпна наречена, або Найкраща студентка ректора

Розділ 14. План помсти

 

— Златочко, у мене для тебе чудові новини, — Ольшанський заскочив дочку за зборами на світський прийом. Вона сиділа перед дзеркалом і чепурилася.

Злата любила проводити вечори в гостях. А нестачі в запрошеннях вона не відчувала. Хто ж не бажав бачити у себе дочку одного з найбагатших людей столиці? Ален дозволяв їй проводити час так, як їй заманеться. Він, взагалі, балував свою крихітку. Вона росла без материнської турботи — дружина страждала слабким здоров'ям і місяцями пропадала на водах, а він, як міг, компенсував доньці відсутність материнської уваги.

Іноді він себе картав за те, що потурав її бажанням занадто часто і не дав якісної освіти. Але вона компенсувала цей свій недолік природним розумом, кмітливістю і вродженою хваткою Ольшанських. За свою дитину він був спокійний, що вона не пропаде.

До заміжжя Злата підходила практично. Вона розуміла, що в її житті нічого не зміниться, крім того, що за її задоволення платитиме не батько, а чоловік. Вона спокійно свого часу сприйняла заручини. Зайняла позицію — батько поганого не порадить. Але от необхідність вступу до академії, яка слідувала з договору заручин, їй категорично не сподобалася. І Ален не став на неї тиснути. Вирішив, що краще дотисне Тоцького.

Коли деякий час тому з'ясувалося, що Ольшанський посватав не ту дочку, він повідомив Златі, що заручини скасовуються. Його дівчинка знову анітрохи не засмутилася.

— На післязавтра я намітив поїздку в Ключброк, в академію. І хочу взяти тебе з собою — з деким познайомити, — Ален підійшов до доньки і поклав руку на плече.

— З ким? — вона повернулася до нього обличчям. У медових оченятах спалахнула цікавість.

— Ти дуже здивуєшся. Але це поки секрет.

Інтуїція підказувала Алену, що йому зовсім не завадить, якщо в поїздці його супроводжуватиме донька. Завтра у нього на руках вже будуть усі документи, необхідні, щоб від заручин переходити до розмов про весілля. Але самі ці розмови, що з Тоцьким, що з Валерією очікувано будуть непростими. Йому став би у нагоді будь-якої козир у рукаві. Ні, свою Златочку він таким козирем, звичайно, не вважав — Ален поки точно не знав, яку роль для неї він намітить у майбутній багатоходовій комбінації, але в будь-якому випадку вона відволікатиме увагу і збиватиме з пантелику. Злата це вміє — особливо збивати з пантелику. Причому, у неї це виходить саме собою.

— Чудово, татку, — Злата зіскочила з пуфика і чмокнула Алена в щоку. Він ніжно погладив її золотисті кучері. — Тоді відміню свій візит до Бронських, призначений на післязавтра.

Батьківському самолюбству Ольшанського лестило, що не було жодних примх — його донечка надає перевагу поїздці з ним замість світського прийому.

 

 

 

 

Ранок для Кацпера почався жахливо. Двох діб вистачило, щоб уся академія вже знала про принизливий інцидент з тренажером. І тепер лише ледачий не робив спроб його вкусити. Він чув, як за його спиною сміються і перешіптуються.

— Чули, як новенька зробила нашого «короля»?

Знаходилися і сміливці, які відкрито блазнювали:

— Кажуть, у землянки рука важка. Так, Каце? Сильно злякався, коли вона тебе припнула до тренажера?

Йому залишалося тільки огризатися:

— Хто вже тремтів від страху, так це вона.

Шимон підтакував:

— Кацпер же не винен, що у декого магічне нетримання сталося від переляку.

Навчальний день ще ніколи не здавався Кацперу таким довгим. Рятували лише думки про помсту. Ця вискочка повинна відповісти за все. План визрів простий і витончений водночас. Відразу після занять Кацпер покликав Шимона до себе і розповів подробиці.

— Нам потрібно роздобути сістуйського зілля.

— І обприскати непомітно її одяг? — хихикнув Шимон, що схопив ідею на льоту.

— Бажано спідницю, — мстиво примружився Кацпер.

У сістуйського зілля сповільнений ефект, але зате який.

— Оце буде сюрприз, — задоволено потер руки Шимон.

— Треба підлаштувати все так, щоб цей «сюрприз» трапився при максимальному скупченні людей. Ідеально буде завтра на турнірному жеребкуванні.

Там буде дійсно людно — майже вся академія, адже в турнірі беруть участь і молодші і старші курси. Крім того, буде хтось із ректорату, можливо, сам ректор, і представники опікунської ради. Останнє було для Кацпера особливо важливо. Він уже встиг помітити, що ректор крізь пальці дивиться на витівки землянки. Але зате якщо хтось із опікунської ради побачить, як дівчисько застосовує магію там, де це суворо заборонено, її по голівці не погладять. А вона її застосує. Кацпер був у цьому абсолютно впевнений. Злість робить її некерованою. А злитися їй буде на що. Коли з вискочкою-землянкою трапиться підлаштований ним «сюрприз», вона ж сказиться. Та у неї від злості й сорому пара йтиме з вух.

На обличчі Кацпера засяяла задоволена посмішка. Уява в деталях намалювала, як буде покарана землянка.

— Шимоне, дістанеш мені сьогодні до вечора сістуйського зілля. Решту я зроблю сам.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше