3 глава | Перший крок

Я одягнула джинсові шорти, чорний топ і білі кроси. На вулиці всеодно було тепло. З Аньою ми мали зустрітися вже на , тому я одразу пішла туди. Уже скоро ми зустрілися. Дискотека мені не дуже сподобалася і після виступу гурту Роми я хотіла вже піти, але Нік запросив мене на танець. Коли ми танцювали, то на нас постійно дивилися Соня та Рома. І чого б це Ромі це так стало цікаво? А от погляд Соні мені зрозумілий. Нарешті я могла піти звідси та по дорозі мене наздогнала Соня.

-Я ж тебе попереджала щодо Ніка!

-Що ти хочеш від мене?

-Хочу, щоб ти відчепилася від нас!

-Господи та що я вам зробила усім!?

-Ану стій!

-Та йди ти.

Раптом вона мене і штовхнула до стіни і я сильно вдарилася головою. Я майже нічого не пам'ятала, тільки кров і, що прибіг Рома.

-Уля, Улян, ти мене чуєш?

-Що сталося?

-Ти не пам'ятаєш?

-Ну те що Соня мене впихнула так, але не так як я тут.

-Ну я приніс тебе сюди і зупинив кров.

-Але чому ти мені допомагаєш?

-А тебе тільки це хвилює?

-Ти взагалі нормальний? Спочатку ти кричиш на мене, а потім хвилюєшся за мене?

-Та не можу я ненавидіти тебе!

В цю мить ми поцілувалися. Я не знала що відбувається у мене в середині, чи то ненавиділа його, чи то покохала. Та все ж знала, що скоро все розясниться. Мені стало в одну мить не по собі і я просто втекла, тому що відчувала що ми робимо неправильно. Я повернулася додому і передзвонила Ані, але вона була занята, тому що гуляла з своїм схоже новим хлопцем. Що ж хоч у когось житття налагоджується. Так я і лягла спати в своєму незрозумілому настрої. 

   Удома в Роми з Нікітою

-Нік, а чому ти так рано повернувся додому?

-Я от не розумію, чому ти спочатку її доводиш до втрати свідомості, а тепер цілуєшся з нею?

-О то ти все бачив.

-Бачив! Запам'ятай Уляна моя!

-Це з якого дива?

-А з того, що там у тебе є Ліза от і мути з нею!

-Ти не зможеш розлучити мене з Уляною! І ти прекрасно знаєш, що я не кохаю Лізу.

-А ти не думав, що як ти будеш з Уляною що вкрутить Ліза?

-Тей що твоя Соня. Сьогодні розбила їй голову. 

-Що?

-А то ти не знав? І як же ти любиш Уляну і навіть не знаєш що з нею?

-Я розберуся з Соньою, а ти не підходь до Уляни!

-Ще побачимо кого вона і справді кохає!

Ранок Уляни

Я прокинулася уже і мені так не хотілося іти в школу. Та все ж зібралася і пішла. По дорозі я зустрілася з Аньою. Ми говорили і я майже забула про вчорашнє. Продзвенів дзвінок і ми пішли в клас та я згадала, що мені треба зайти і віднести довідку медсестрі. Коли я поверталася до класу мене хтось схапив за руку і потягнув в якийсь кабінет.

-Відпусти мене!

-Та заспокойся ти вбивати я тебе не збираюся.

-Рома?

-Так саме я.

-Те що сталося вчора, то була помилка.

-Як може це бути помилкою?

Він притиснув мене до себе і поцілував. І тоді я відчула що не хочу його відпускати. Я почула, що хтось увійшов, хлопаючи у долоні.

-Молодець братику і знову ти взявся за своє.

-Що ти тут робиш?

-Я всього лиш прийшов розповісти Уляні всю правду.

-Ром, яку правду він має розповісти?

-У нього є дівчина.

-Що?

-Ось дивись навіть фотки є.

Я була в шоці як він міг, а я мало не покохала його дурепа. Я вирішила, що маю забиратися звідси і забути його назавжди.

-Улян, чекай!

-Відчепися від мене!

-Він бреше.

-А ці фото теж брехня?

-Ну послухай я не кохаю її!

-А я тобі більше не вірю!

-Придурок, що ти наробив!

-Те й що мав. Тепер Уляна тебе ненавидить і я можу легко її закохати в себе.

-Вона з тобою ніколи не буде! 

-Ну так це ти думаєш.

-Послухай, якщо ти торкнеся її я тебе....

-Що уб'єш?

-Та пішов ти!

-Давай давай біжи, може ще доженеш.

Я не хотіла нікого більше бачити, тому я вирішила побігти в одне місце (поо яке ніхто не знає) може там заспокоюся. Тепер я зрозуміла який Рома насправді. Я почула кроки це був.....

                      Привіт мої дорогенькі)

Вибачте за запізнення, трішки була занята. Мені важлива ваша думка, тому я хотіла вас запитати, чи писати мені далі?

           Люблю вас❤️