4 глава | кохаю чи ненавиджу?

Це був Нік. Мені дивно що він тут. І звідки він дізнався куди я пішла?

-Уля, не хвилюйся. Просто Рома придурок.

-Мені байдуже! Звідки дізнався куди я пішла?

-Я просто пішов за тобою.

-Зрозуміло.

-То може повернемося у школу?

-Та ні щось не хочеться.

-То може прогуляємося?

-Ок.

Я навіть не знала що роблю, просто на автоматі погодилася. Хоч ми цілий день гуляли та думки у мене були лише про Рому.

-Слухай, я тут подумав може вечері у клуб?

-Щось не дуже хочеться.

-Чому? Через Рому?

-Ні просто немає настрою.

-Але тобі доведеться піти, тому що у мене сьогодні день народження.

-Справді? Вітаю!

-Дякую. То ти підеш?

-Ну лише тому що у тебе день народження.

-Ура!

Я прийшла додому і почала збиратися на день народження, бо ми досить довго гуляли з Ніком. Взагалі я хотіла передумати, але я ж пообіцяла. Зібрала усі свої сили і поїхала на таксі за адресою, яку мені дав Нік. Уже в клубі я зустрілася з Аньою і ми порозмовляли з нею. Я вийшла на вулицю подихати повітрям.

-Ей, мала може покатаємось?

-Ні дякую.

-Ну ти чого?

-Я кажу відвали!

-Ей, ти чого до неї причепився?

-А ти чого приперся?

-Я? На! Подумай над своєю поведінкою.

-Дибіл блін!

-Ще й який.

-Рома, з тобою все добре?

-Ні.

-Щось болить?

-Так. 

-Де? 

-Та щось з серцем мабуть.

-Ти таблетки носиш?

-А від цієї хвороби немає ліків.

-Невже все так складно?

-Мг. Я її люблю до нестями, а вона мене ненавидить.

-Ти придурок?

-Так. Придурок, який любить тебе.

-Так все мені цей цирк набрид я йду звідси!

-Чекай!

Я бігла, тому що не хотіла бачити його, але він був спритніший і доганяв мене. Я прибігла на пірс, думала там сказати йому, щоб відчепився від мене.

-Чого ти хочеш від мене, я ж сказала я не хочу тебе бачити!

-А я не можу без тебе. Ти мої ліки від усього.

-А де ж твоя Ліза?

-Послухай, Лізу я вже давно її не кохаю.

-Так я й тобі пові.....

Раптом я спіткнулася і упала в воду, Рома стрибнув за мною. Я думала, що мені кінець я ж плавати не вмію та Рома взяв мене на руки і тримав. Я знову зрозуміла що кохаю його і ми поцілувалися. Я думала це кінець і ми нарешті покохали одне одного. Але ще багато чого нас чекало. Минув місяць. Я збиралася до школи, уже всі знали що ми з Ромою зустрічаємося. Аня прийшла за мною і ми пішли до кафе, тому що до уроку була ціла година.

-То що у вас там з Максом?

-Уявляєш вчора запропонував зустрічатися.

-А ти що?

-Я сказала подумаю.

-Ти здуріла?! Ти місяць ходиш і ним мариш.

-Та жартую. Ми зустрічаємося.

-Нарешті!

-А що там Рома?

-У нас усе добре.

-Зрозуміло, ну що ходімо?

-Мг.

Ми уже були у школі та майже підходили у наш клас і зустріли Ніка. Дивно було його бачити біля нашого класу, він же навчається в іншому кабінеті.

-Нік, привіт. А що ти тут робиш?

-Привіт, а я...я просто проходив повз ваший клас.

-І?

-Ну вирішив дочекатися тебе і привітатися.

-А ну то ми вже привіталися.

-Мг.

-А ти Рому не бачив?

-А він у класі.

-О чудово він і мені і потрібен.

-Чекай, не йди!

-Що таке?

-Просто.

-То може дасиш мені пройти?

-Ні, тому що там Рома і Ліза.

-Що?

Я увійшла у клас і побачила, що Рома і Ліза цілувалися. Я хотіла прямо там і впасти. Як він міг? Я ж його так кохала. Тепер бачити його не хочу.

-Уля, Уляна, чекай! Це не те що ти подумала.

Тоді я усе вирішила. Рому я ненавиджу, а з Аньою буду й далі спілкуватися. А ще я вирішила перейти у іншу школу. Від того дня минув майже місяць, а Рома так і не подзвонив і не написав. Схоже він і справді не кохав мене. Тепер я навчаюся у новій школі і я навіть не хочу нічого знати про Рому.

                               Привіт дорогенькі)

               Чекаєте фінал? Бо він буде у наступній                                            главі)))