Глава 5 Юлія

Його сапфірово-блакитні очі стають такими великими, ніби озеро Синевир на Закарпатті. Вуста повільно розтуляються й він відступає на крок назад. Помічаю, як м’язи під сорочкою кремового кольору напружуються. Кадик бігає на шиї вгору й вниз. А вуста миттєво стають однією тонкою лінією. Розумію, що трохи перегнула палицю, але не варто було влаштовувати оцю сцену уявних стосунків між нами перед секретаркою. Ця ж нещасна рознесе все по офісу. І що тоді? Не вистачало ще, щоб мені приписали роман з цим яхтсменом.

— Що ти собі дозволяєш? – гаркає він, примруживши очі, які виблискують злістю та роздратуванням. Здається, що ще хвилина і його долоні зімкнуться на моїй шиї.

– А ви що собі дозволяєте? – складаю руки на грудях, прагнучи захиститися від його грізного погляду.  – Хочете, щоб про нас пліткували? Це у вас така стратегія? Вам потрібен хтось, хто прикриє вас перед родиною, друзями чи суспільством…

— Мені ніхто не потрібен, — буркає він у відповідь. – Та навіть, якщо я й захотів показати суспільству чи журналістам вигадані стосунки, ти була б останньою до кого я звернувся за допомогою.

— О! – усміхаюся. – Невже?

— Так! – киває він. – І на майбутнє запам’ятай! Моє особисте життя тут не обговорюється. Це перше правило роботи тут.

— Я запам’ятала….

— А тепер, якщо вже ти з’явилася на роботу з запізненням, то доведеться відпрацювати цей час після закінчення робочого часу, — промовив він.

— Ви жартуєте?

— Ні! – грубо кидає він, взявшись за ручку дверей. – Ти говорила про юнацьку секція. Увечері я хочу побачити бізнес-план її втілення. Зацікав мене так, щоб мені захотілося її зробити у своєму яхт-клубі. У часи свого відпрацювання будеш його презентувати.

— Це порушення моїх прав…

— Слухай сюди, захиснице прав! — він рвучко кинувся до мене, схопив за лікоть й смикнув до себе. — Я попереджав тебе, що небезпечно грати зі мною в якісь вигадані ігри?

Тепер його тіло було так близько, що я чула запах його туалетної води, гелю для душа та чистоти. Моє дихання збилося, а груди здіймалися від напруження та страху. Я не зводила з нього очей, ніби паралізована. Його погляд заворожував. І я змушена була дивитися небезпеці в обличчя. Коліна самі собою тремтіли й підгиналися. 

Ну не приб’є ж він мене на місці? Правда?

Хоча хто його знає? Він зараз роздратований і напружений. А від таких людей можна очікувати чого завгодно.

— Це не ігри…

Секунда і він рвучко смикає мене до себе. І не встигаю я й слова вимовити, як мене притискають до міцного та тренованого чоловічого тіла. А гаряче дихання обдає шкіру обличчя.

— Ні…

Його вуста заглушають мій протест. Дихання збивається. Тиск підскакує. Його поштовхи чути в скронях.

Тілом пробігають то гарячі, то крижані хвилі, які змушують коліна підгинатися. Впираюся кулачками в його широкі груди. Пробую відштовхнути. Та сили не рівні. Його долоня заривається у моє волосся на потилиці, а друга рука міцніше притискає мене до свого торсу. Хочу щось викрикнути. Рот відкривається. І його язик вривається всередину. Дихати стає нічим. Здається, що з легень викачали все повітря.

А може мій стан – це не зовсім те, що здається. Організм бунтує проти такого нахабства. А тіло тремтить. Внизу живота щось починає рухатися. І здається ніби клубочок розкручується, зменшується в розмірах й перетворюється на метеликів, які розлітаються тілом.

Руки, які прагнули відштовхнути його тіло, раптом обхоплюють його за шию. А тіло повільно розслабляється в його обіймах. Він, певно відчувши, що супротив зник, притискає до себе ще міцніше.

І саме в цей момент ми чуємо гуркіт дверей.

— Андрюх…

Він видихає прямо мені у вуста й розтискає обійми. Дивлюся в його очі, помічаючи, що вони затягнулися бажанням. Моє тіло й саме палає від бажання.

Озираюся, помітивши на порозі того його замісника зі співбесіди. Він ошелешено закляк на порозі. А вуста розтяглися, вимовляючи німу літеру «о».

— Іди працюй! – вже спокійніше говорить Богданов до мене. – Чекаю твій бізнес-план!

Облизую вуста й прошмигую повз чоловіка, який так і стоїть на порозі. А з-за його спини до кабінету зазирає секретарка. Дідько! Тепер всі точно говоритимуть, що між нами роман. І я отримала це місце через особисті стосунки з власником яхт-клубу.    

Мій стіл стоїть в кабінеті ще з двома жінками. Одна з них невисока, повненька дівчина в брючному костюмі, який робить її схожою на Карлсона. А інша висока й худорлява брюнетка, яка грає в пасьянс на моніторі комп’ютера, не звертаючи на мене уваги.

— Привіт! – проходжу до свого столу. – Мене звуть Юлія!

— Рита, — усміхається власниця брючного костюма. – А це Ліля!

— Дуже приємно! – усміхаюся у відповідь.

— То це ти протеже нашого Андрійка? – чую грубуватий тон Лілі, яка на секунду відвела очі від пасьянсу й окинула мене оцінювальним поглядом.

— Не зрозуміла! – примружую очі. – Хто?

— Припини! – закочує ця сіроока паночка очі під лоба. – Це звичайно щось нове для нас. Бо зазвичай він не бере на роботу тих, з ким спить. Та все ж будь обережна! Його кинула наречена, тож зараз він вразливий. Та незабаром оговтається й вкаже тобі на двері. Якщо притягнув тебе сюди, то не розуміє, що робить.

— У мене з ним немає ніяких стосунків, — фиркаю невдоволено. – І…

— Не виправдовуйся! – перебиває мене ця сіроока. – Кожна з нас мріяла б опинитися на твоєму місці. Хоча чесно, я не розумію, що він в тобі знайшов. Вдягнена так собі. Одяг на розмір більший, ніж тобі потрібен. Косметики мінімум. Волосся не доглянуте. Певно занадто сильно Ірка його заділа за живе, якщо кинувся в обійми до такої, як ти?

Сказати, що я була шокована наскільки, що на хвилину втратила дар мови – це нічого не сказати. Вона зараз танком проїхалася по мені, підкресливши всі мої недоліки. А я просто стояла шокована такою нетактовною поведінкою.

— Тут я з тобою повністю згодна, — раптом видаю, сама того не очікуючи від себе. – Ти така доглянута, витончена красуня модельної зовнішності, а Богданов навіть не помічає твоєї присутності. Б’юся об заклад, він навіть імені твого не пам’ятає. А я така собі непоказна сіра миша, а Богданов заради мене робить вчинки, які навіть для вас здаються дивними. Розумію, як це образливо! То може сірі миші віднедавна в тренді?