Глава 5. Морг

Не встигла Ярина зробити навіть маленький ковток чаю, коли в коридорі гучно грюкнули двері кімнати Сергія, а за кілька секунд у кухні з’явився і сам чоловік. Він подивився на дівчину, яка миттєво заклякла на місці, не наважуючись піднести край чашки до рота. Сергій не звернув уваги, як вплинула його поява на гостю, тому повернувся до власних думок і підійшов до кавоварки. Він натиснув кнопочку, апарат загудів і почав наповнювати погано вимиту чашку кавою.

– Але ти не можеш просто узяти й, – до кухні увійшов стурбований Андрій, який одразу звернув свій суворий погляд до брата. Він відкрив рота у бажанні додати більше деталей до своєї претензії, але майже одразу передумав. Йому не хотілось влаштовувати сцени при своїй дівчині і Ярині.

– Я вже сказав, що займусь цією справою. Мені не треба десять разів повторювати, – грубо пробурмотів Сергій і виключив кавоварку. Він зробив кілька ковтків чорної несолодкої кави й поморщився.

Андрій невдоволено похитав головою, але нічого більше вирішив не говорити.

– Я зараз на роботу, – Сергій поставив брудну чашку у раковину і поправив краватку, що занадто стискала горло. – Ти зі мною?

– Ні, я пізніше під’їду. До обіду треба ще встигнути на зустріч, – чоловік втомлено відмовився і зітхнув. Але вже за мить він напружився і скосив на брата підозрілий погляд. – А чого це ти сьогодні вчасно плануєш бути? Що трапилось?

– Справа померлого прокурора, – коротко нагадав Сергій, не бажаючи розповсюджувати деталі справи поза конфіденційними стінами.

– То ось, чого ти такий вигладжений сьогодні, – нарешті в очах Андрій промайнуло спокійне розуміння, до якого одразу ж додалась похмурість. – Які перспективи? Проблеми будуть?

– Ні. Я вже казав, що нашої провини немає. Я з усім розберусь, – але не встиг чоловік зірватися з місця, аби попрямувати до дверей, коли його збоку за край піджака обережно смикнула Ярина. Дівчина зіщулилась на стільці й скосила на Сергія погляд сповнений невпевненої надії.

Чоловік втомлено закотив очі й обернувся до брата:

– Ярина хотіла запитати, чи ти можеш взяти її на роботу. Чи на стажування. Чи відмовити. Як тобі зручніше, – він легко пояснив збентеженість притихлої дівчини.

Але не встиг розгублений Андрій будь-що відповісти, як дівчина знову потягнула тканину піджака на себе і звернулась саме до Сергія:

– А можеш взяти мене з собою? Подивитися, що там і як.

– По-перше, це конфіденційна справа і…

– Та я ж не дуже розумна, я все одно нічого не зрозумію у ваших юридичних документах і обговореннях, – легковажно знизала плечима Яринка і схилила голову набік.

У чоловіка було багато аргументів, які він міг би протиставити проханню дівчини. Він сам до кінця так і не зрозумів, яким чином Ярина опинилась в його автомобілі й, чому він сказав на вході похмурої будівлі, що вона його стажистка. Однак, як він і здогадувався від самого початку, дівчина лише бісила і заважала робити важливі справи.

– Ти знаєш, що забагато хліба в раціоні шкодить фігурі? – уїдливо поцікавився Сергій і скосив на свою супутницю недобрий погляд. Вони вже хвилин п'ятнадцять сиділи наодинці в темному приміщенні, що освітлювала лише стара лампа під стелею. Вікон в кімнатці взагалі не було.

– Я від учора нічого не їла, – знизила плечима збентежена Ярина, але продовжила їсти бутерброд, що дбайливо загорнула у фольгу Марія. – Можу собі дозволити в рахунок вечері й сніданку.

– Це безумовно так, – чоловік сам дивувався власній витримці. Він ще вдома відчув, що вже на межі, і не розумів, чого досі не стався емоційний вибух. – Але, будь ласка, припини кришити над документами, – Сергій демонстративно струснув крихти з паперу. – Ми в морзі, врешті решт!

– Ти сам заборонив мені їсти у машині! – ображено шмигнула носом голодна дівчина.

Чоловік вже достеменно зрозумів, що брати з собою неврівноважену і легковажну Яринку на важливу справу не можна, тому вже в цю мить вирішив, як на кілька годин позбутись своїх проблем.

Андрій зустрів виснаженого за день брата вже ввечері при виході з клініки.

– Як ти? – співчутливо поцікавився чоловік, вже після озвученого питання помітивши подряпину на вилиці Сергія.

– Нормально, – відмахнувся брат і зупинився біля машини закурити. – Сестра вже в окремій палаті. Тобі повідомили?

– Так, я вже назначив аналізи. Завтра ще кілька обстежень, і вже остаточно зрозуміємо стан її здоров’я, – Андрій неприязно скривився, коли вітер скерував пари диму в його бік.

– Яке там здоров’я, – поморщився чоловік і труснув головою.

–  Скажи, ти її так швидко знайшов, бо, – брат не знав, як обережніше вивідати у Сергія, чи не повернувся він до колишніх згубних пристрастей.

–  Я не збираюсь тобі звітувати, – холодний тон не приймав жодних заперечень.

Андрій повільно кивнув і вирішив поки не зачіпати болючу тему.

– А де Ярина? – він вирішив скерувати розмову до неприємної, але хоча б не особистої теми. Чоловікові чомусь одразу не сподобалось, як видовжилось обличчя брата.

– Вона не з тобою? – питання прозвучало настільки нещиро і фальшиво, що навіть не вимагало додаткового натиску для виявлення брехні.