Глава 11. Музика

Спочатку Андрій неголосно, але погрозливо покликав брата на ім’я. Коли Сергій ніяк не зреагував на присутність іншої людини у кухні, чоловік не витримав і пхнув його у плече.

– Якого біса?! – роздратовано вигукнув Сергій, зірвав з голови великі навушники та з-під лоба поглянув на Андрія.

– Не повіриш, мене теж дуже турбує це питання, – зі стриманою ласкавістю процідив крізь зуби чоловік. – Як гадаєш, чому я мокрий?

– Це твоя особиста справа, – легко відмахнувся від незручного питання брат і збирався вже повернутися до своїх справ, від яких його увесь день всі відволікають. – Вважаю, що кожен має право на особистий простір.

– Пройди зі мною, будь ласка, до коридору, – ввічливо попрохав Андрій, відверто дивуючись, що досі не вдарив Сергія.

– Послухай, я дуже зайнятий і…

– Якщо не пройдеш, то проповзеш, – тепер вже голос чоловіка обіцяв великі проблеми у сфері здоров’я будь-кому, хто захоче зараз заперечити йому.

Сергій закотив очі, але все ж підвівся на ноги й пройшов попереду брата до коридору. Коли він побачив звичну картину, то одразу згадав, як вранці схотів прийняти душ після завершення першого досліду, але Ярина якраз його довела і змусила забути про все навкруги.

– Може, досить перетворювати нашу квартиру щотижня на Ніагарський водоспад? Навіть при моїй посаді нам скоро не вистачатиме грошей на ремонт двох квартир, – Андрій втомлено уперся плечем у стіну і потер перенісся. Не встиг він перевести подих, коли з кімнати виглянула Яринка і жалісливо звернулась до нього.

– Ти ж працюєш у клініці, – з-за дверей чоловік міг побачити лише наполовину висунуту голову із розпатланим рудим волоссям. – Ти добре знаєшся на медицині?

– Що ти хочеш? – тяжко зітхнув Андрій і перевів похмурий погляд на зніяковілу дівчину.

– Нога болить, – зовсім тихо пояснила Яринка і ще більше сховалась за одвірком.

– Зараз подивлюся. А з потопом цього разу розбиратимешся ти, – чоловік на мить скосив на Сергія жорстокий погляд.

– Якби Ярина не доводила мене увесь ранок, цього б не трапилося, – з дитячою образою у голосі пробурмотів брат, але закатав рукава халата. – Нехай приєднується до прибирання.

– У мене нога, – неголосно, але вперто повторила Ярина і заховалась у кімнаті в очікуванні Андрія.

– Я за тебе все життя прибираю. За один раз не надірвешся, – грубо відказав чоловік і пішов оглядати ногу виснаженої дівчини, яка вже впала у крісло. Тільки зараз він помітив, що дівчина була одягнена у літню піжаму. – Як ти у взагалі опинилась на балконі?

– Так, як могла б опинитися піца минулого разу. Через суміжний балкон сусідів з іншого під’їзду, – пробурмотіла Яринка, яка вже сьогодні зрозуміла, що могла не лізти на драбину і не ризикувати своїм життям. Вона знайшла інший шлях до спроби позбутись життя – навіщо ставати на драбину, якщо можна гуляти по краю балкона?

– Як вони тебе у такому вигляді впустили? – Андрій написав коротке повідомлення Марії, аби вона не хвилювалась, і пообіцяв хвилин за десять вже повернутись до машини.

– Ти здивуєшся, але саме людині у такому вигляді найлегше повірити, що двері її квартири випадково зачинились, – Ярина знизала плечима й ображено шмигнула носом.

– І що ти їм сказала? – він схилився над ногою дівчини та почав обережно її обмацувати. Яринка тихо зашипіла від болю.

– Що кохання жорстоке, – слова Ярини змусили чоловіка на мить підняти на неї суворий погляд. З Андрія вже досить різних витівок та ігор. Дівчина швидко зрозуміла сенс багатозначного погляду, тому поспішила пояснити: – Сказала, що я дівчина Сергія, їх сусіда через стіну і балкон. Виходила викинути сміття, а двері випадково зачинились. Також, поспішила сказати, що на кухні відкритий газ, у кімнаті увімкнена праска, а у ванній вже хвилин десять набирається вода. Сімейна пара сказала, що чудово знає Сергія, через якого і в них, як я зрозуміла, бувають проблеми, тому із радістю впустили мене на свій балкон.

– Звичайне забиття, – нарешті виніс свій вирок Андрій і випростався. – Мабуть, вдарилась, коли робила акробатичні трюки. Постарайся сьогодні відпочивати. Я накладу пов’язку і принесу лід.

– Наче вона напружувалась, – з коридору донеслось буркотіння Сергія.

Андрій постарався якнайшвидше надати першу медичну допомогу Яринці й поспішив назад до свого автомобілю, де його вже зачекалась схвильована Марія.

– Божевільня, – видихнув чоловік і відкинувся на спинку свого водійського сидіння. Кілька секунд він сліпо дивився у простір перед собою.

– Як ти? – Марія стурбовано наблизилась до коханого й обережно торкнулась його долоні рукою, яку він одразу стиснув.

– Я не знаю, – тихо відповів Андрій, повільно притягнув бліду долоню до своїх вуст і ніжно поцілував її. – Мені страшно, – він на кілька секунд замовк, але зібрався з думками та продовжив. – Я маю завтра їхати у відрядження. Як я лишу квартиру на цих двох дорослих дітей? Хоча яку квартиру? Аби вони будинок не зруйнували до мого повернення!

– Хочеш я відмовлюсь від своєї поїздки й лишусь наглянути за ними? – запропонувала дівчина і знизала плечима – вона не знала, чим ще може допомогти коханому і полегшити його життя із двома витівниками.