Глава 16. Фотографії

Яринка трохи поїла суші, після чого якийсь час уважно спостерігала за власним самопочуттям і, на щастя, не помітила нічого, що свідчило б про отруєння. Радісна дівчина наче відчула прилив сил і вирішила спробувати реалізувати ненадійний, але хоч якийсь план власного порятунку. Їй здавалось, якщо вдалось пережити небезпечну вечерю, то вирватися з полону кримінального авторитета буде значно легше.

Ярина припустила, що їй можливо вдасться пролізти у вузеньке віконечко, за яким вже потроху світало. Шлях до можливої волі могла б допомогти подолати труба, яка тягнулась вздовж стіни підвалу і якраз під вікном приймала вертикальне положення. Важко сказати, у яку саме мить свого життя Яринка помилилась – коли влізла на трубу чи коли погодилась пожити у квартирі Сергія та Андрія, – але помилка була і коштувала чергових витрат води цій планеті. Коли дівчина майже подолала половину шляху, труба видала якийсь різкий звук, після якого дозволила Яринці гепнутись і зашипіти від болю, спричиненого зіткненням спини та нерівної підлоги. Все могло б завершитись непогано, якби шматок труби не залишився в руках ошелешеної дівчини. Але він залишився, а зверху на спохмурнілу Ярину наполегливо потекла вода.

Хвилин п’ять Яринка відмовлялась повірити у власний провал і намагалась знайти вентиль, аби перекрити воду. Вентиль вона не знайшла, а ось дві розетки, невідомо яким чином вбудовані у древній підвал змусили дівчину неабияк занервувати.

– Допоможіть! Рятуйте! Випустіть мене! – вперто кричала Ярина і з усією можливою силою стукала у двері то руками, то ногами. Дівчину неймовірно лякало, що дуже скоро вона може опинитися не під землею, а у буквальному сенсі – на дні.

Костянтина досить скоро сповістили про неадекватну поведінку полонянки. Чоловік наказав охоронцям не наближатись до дівчини та попередив, що хоче сам з нею переговорити. Самовдоволеного кримінального авторитета надихнуло пригнічення дівчини, над якою він зібрався трохи познущатися. Врешті решт, вона зрозуміла, куди потрапила і як правильно необхідно хвилюватися за власне життя. Це не могло не надихати.

– Благаю, випусті… – не встигла дівчина прокричати до кінця, як двері відчинились, і вона випала з підвалу прямо в обійми Костянтина. Кілька секунд вона зачаровано дивилась у глибокі карі очі, які щоразу змушували її затинатись, але вже за пів хвилини вона отямилась і швидко поділилась останніми новини підземелля: – Вода. Трубу зірвало.

Чоловік зробив глибокий вдих і видих, прикладаючи чимало зусиль, аби не притиснути набридливу Ярину за горло до стіни. Він відразу відчув, як його піджак став мокрим через вимушені обійми. Костянтин ухопив дівчину за плечі та різким рухом відштовхнув її від себе. Басейн, що відкрився зору кримінального авторитета, змусив його серце пропустити один удар.

– Зірвало чи хтось її зірвав? – чоловік окинув полонянку прискіпливим поглядом. – Поясни мені, будь ласка, – він зробив глибокий ковток повітря і тепер вже зле зиркнув на Ярину, – як могло так статись, що увійшла ти до підвалу, а вийшла із басейну?

– Добровільно я нікуди не заходила, – невдоволено буркнула Яринка й ображена відстороненням кримінального авторитета схрестила руки перед собою. Вона скосила непевний погляд на похмурий підвал, де якраз за мить до цього кілька разів мигнула і погасла лампочка під стелею. Все ж дівчина хотіла просто втекти, а не змушувати свого викрадача страждати, через що її трохи почала мучити совість: – Думаю, треба перекрити вентиль.

– Вентиль знаходиться у підвалі, – Костянтин приречено спостерігав за підвалом, до якого щомиті прибувала вода. – І що накажеш мені з цим робити?

– Вздовж стін я не знайшла вентилю, а якщо він десь згори… Туди важко дотягнутись, – дівчина задумливо торкнулась пальцем своєї щоки й схилила голову набік. – Варто викликати сантехніків. Це їх специфіка.

– А може кращим рішенням буде дати тобі драбину і відправити назад? Лише твоя провина, що ти так, – чоловік хотів вилаятись, але зробив невеличку паузу і підібрав менш грубе слово, – зіпсувала виділену тобі кімнатку.

Жах яскраво відбився на обличчі дівчини:

– Я, звісно не електрик… Але я не полізу до води, дедлайн якої вже досяг розеток. Краще пристрельте, аніж так знущатися. Теж мені кімнатка, – обурено під ніс пробубніла собі Яринка.

– Слушна думка! Обов’язково про неї згадаю при нагоді, – грубо відгукнувся Костянтин і дістав мобільний телефон. – Павле! Швидко у підвал. Тут вода. Зроби з цим щось. Ні! Не «мокруха», не труп, а звичайна вода! Швидко сюди – сам побачиш.

Поки кримінальний авторитет розмовляв зі своїм підлеглим, Яринка роззирнулась і не помітила в коридорі жодного охоронця. Вона вирішила, що це чудовий час, аби втекти, тому повільно почала просуватись до дверей у протилежному боці коридору.

– Стояти! – Костянтин різко і боляче схопив дівчину за руку. – Куди зібралась?

– Додому? – непевно озвалась дівчина у спробі знайти відповідь, яка не дуже розізлить її викрадача.

– Тобто втопила чужий підвал і щаслива зібралась додому? – чоловік потроху відходив від шоку і починав все більше гніватися на свою полонянку, від якої проблем з кожною секундою ставало все більше, ніж користі, яку міг би принести її вплив на Сергія.

– Це не мій дім і не мої проблеми. Я нікого не змушувала мене красти й ховати у своєму підвалі, – втомлена і виснажена переляком від можливого утоплення дівчина розвела руками.